Бахмацький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахмацький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Чернігівська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7420300000
Утворений: 1923 р.
Ліквідований: 2020 р.
Населення: ▲ 43 119 (на 1.01.2019)
Площа: 1487.7 км²
Густота: 31.8 осіб/км²
Тел. код: +380-4635
Поштові індекси: 16500—16574
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Бахмач
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 20
Міста: 2
Смт: 1
Селища: 9
Села: 69
Районна влада
Голова ради: Іванюк Микола Михайлович
Голова РДА: Мельник Світлана Петрівна[1]
Вебсторінка: Бахмацька РДА
Бахмацька районна рада
Адреса: 16500, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, 42
Мапа
Мапа

Бахмацький район у Вікісховищі

Ба́хмацький райо́н — ліквідований район Чернігівської області України, з центром у місті Бахмач.

Географія

[ред. | ред. код]

Район межує з Борзнянським, Ічнянським, Коропським та Талалаївським районами Чернігівської області та Конотопським Сумської області.

Коропський район
Борзнянський район Сумська область
(Конотопський район)
Ічнянський район Талалаївський район

Відстань до обласного центру залізницею 153 км, шосейними шляхами 145 км. Територія — 1487,73 км². Населення — 54,2 тис. чол. (станом на 01.01.2004 р.). Населених пунктів 81, в тому числі міст 2, селище міського типу 1, сіл 69, селищ 9.

Місцевих рад 24, в тому числі районна 1, міських 1, селищних 2, сільських 20.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний. Ґрунти чорноземи глибокі, малогумусні, лугові та лугочерноземні, темно-сірі підзолені і торфоболотні.

Корисні копалини (нерудні): суглинки, торф'яники.

Історія

[ред. | ред. код]

Початки Бахмаччини сягають долітописних часів, коли утворювалося могутнє Чернігівське князівство, кордони якого простягалися аж за Клязьму.

Як прикордонний, опорний пункт південного княжого краю постав і Бахмач. «Повесть временных лет» зазначає цей форпост під роком 1147. А поряд сторожові горди Глєбль, Дмитріїв, Білі Вежі. Озиваються до нас з сурем бойових, давньоруських назви сучасних ошатних сіл: Рубанка, Городище, Стрільники. З козацьких тулумбасів — Курені, Голінка, Фастівці.

Містечко Батурин на високій кручі Сейму упродовж 53 років було гетьманським осідком. Звідси керували сильною рукою Д. Многогрішний, І. Самойлович, І.Мазепа. Найкращі зодчі працювали над проектом величного палацу Кирила Розумовського. Останній навіки лишився в землі Бахмаччини: він похований у Батурині.

У кінці 1700 років на територію Бахмацького району переселяються німці. Так, у 1766 році було заснована німецька колонія Рундевізе (нім. Rundeweise) (нині це покинуте село Круглолугівка). Поселенці були лютеранами, вони переселилися з Гессена, а також із Саксонії, Ганновера і Прусії[2]. Переселенці заснували кілька колоній, німців в них практично вже не лишилося, одне з найбільших сіл, де ще є населення — Зеленівка. Туди іноді приїжджають німці-нащадки тих селян, які тут колись жили.

З 1869 року Бахмаччину в 4 кінці перетнули дві потужні залізниці. Й непомітне сотенне містечко стає відомим залізничним центром.

Зміни адміністративно-територіального устрою

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

У промисловості основні види продукції, яка випускається підприємствами району — масло, цільномолочна продукція, молококонсерви, м'ясні та ковбасні вироби, хлібобулочні вироби, освоєно випуск плугів до тракторів типу «Джон Дір»; у сільському господарстві — зерново-бурячний з розвинутим тваринництвом.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Територією району проходять автошляхи E101М02 та E381.

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[10]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 24 901 4407 3112 7008 6622 3602 150
Жінки 30 914 4102 2910 6920 8127 8106 749


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[11]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 53997 96,73 %
росіяни 1392 2,49 %
білоруси 121 0,22 %
цигани 97 0,17 %
молдовани 53 0,09 %
інші 160 0,29 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 54197 97,09 %
російська 1402 2,51 %
циганська 86 0,15 %
білоруська 47 0,08 %
молдовська 23 0,04 %
інші 65 0,12 %

ЗМІ

[ред. | ред. код]

З 17 березня 2006 року в Бахмачі виходить друком районна незалежна щотижнева газета «Порадник». Виходить один раз на тиждень, щоп'ятниці. Головний редактор — Олег Рубан. Наклад 4300 примірників. Передплатні індекси — 95531, 99265 (пільговий для пенсіонерів).

Політика

[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бахмацького району було створено 46 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 63,09 % (проголосували 23 428 із 37 137 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 38,54 % (9 030 виборців); Олег Ляшко — 25,16 % (5 894 виборців), Юлія Тимошенко — 21,97 % (5 147 виборців),  Анатолій Гриценко — 5,74 % (1 345 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,05 %.[12]

Персоналії

[ред. | ред. код]

У с. Григорівці бував великий український поет та художник Тарас Шевченко. Поблизу с. Фастівців знаходився маєток відомого російського художника М. Ге, де він і похований разом з дружиною.

У с. Красне народився Пучківський Олександр Митрофанович (06.04.1881 — 14.12.1937) — засновник української школи отоларингології.

у с. Митченки народився і проживав відомий український бджоляр П. Прокопович, який у 1814 р. перший в світі запропонував напіврозбірний рамковий вулик і запровадив нову систему утримання бджіл.

Невеличке мальовниче село Матіївка над Сеймом дало шанувальникам української прози письменника Вілія Москальця.

У різні часи на Бахмаччині жили й працювали відомі українські письменники Бережний В. П., Кашка В. В., художник Яременко Г. Г., філософ Неволько Г. І.

Історичні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Неподалік Батурина над присеймівськими луками височіє дзвіниця Батуринського Свято-Миколаївського Крупицького монастиря, історія заснування якого сягає домонгольських часів.

На території району налічується 75 пам'яток археології (поселення епохи бронзи, кургани), 81 — історії, 2 — монументального мистецтва.

В Батурині розташовані видатні пам'ятки архітектури: палац К. Розумовського (1799—1803 рр.), Воскресенська церква-усипальниця останнього українського гетьмана (1803 р.), будинок Кочубея (XVII—XIX ст.).

У с. Осіч знаходиться Батуринський Свято-Миколаївський Крупицький монастир (XVII—XIX ст.), Спасо—Преображенська трапезна церква (1803—1858 рр.).

Садиба та будинок зі скарбницею Кочубея (XVIII—XIX ст.) розташований у с. Тиниця. У цьому ж селі збереглася унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва — дендропарк.

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бахмацький район
  1. ↑ Розпорядження Президента України від 14 квітня 2020 року № 269/2020-рп «Про призначення С.Мельник головою Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області»
  2. ↑ Брандес Д. , Плеве И. Энциклопедия немцев России. Беловежские колонии. [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  4. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 1 червня 2022.
  5. ↑ Рішення Чернігівської обласної ради. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  6. ↑ Рішення Чернігівської обласної ради. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  7. ↑ Рішення Чернігівської обласної ради. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  8. ↑ Рішення Чернігівської обласної ради. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2014.
  9. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  10. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Чернігівська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 17 січня 2021.
  11. ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  12. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Герб Чернігівської області Це незавершена стаття з географії Чернігівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бахмацький_район&oldid=43671568