Перейти до вмісту

Беззубова Текля Гнатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Беззубова Текля Гнатівна
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрізвиськоСёка патя Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася27 вересня 1880(1880-09-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нові Турдаки, Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 травня 1966(1966-05-12) (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Саранськ, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьоповідачка, народний співак Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моверзянська Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Текля Беззубова

Те́кля Гна́тівна Звєркова, у шлюбі Беззу́бова (рос. Беззубова Фекла Игнатьевна; *26 листопада 1880, Од Мурза — † 12 травня 1966) — ерзянська оповідачка, письменниця. Зберігала традиції усної творчості, епічних переказів про створення світу. Російською більшовицькою системою використовувалася для «совєтизації» патріархальних середовищ ерзянської нації.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у родині ерзянського господаря Гната Звєркова. Одружилася з чоловіком з сусіднього села Сємілєй, взяла прізвище Беззубова.

Друкується з 1936 - її оповіді записували професійні етнографи. Перша збірка — «Народні розповіді». Публічні твори носять замовний характер: «Розповідь про Москву», «Плач про Леніна», «На нові землі». Всього видано одинадцять збірок.

У часи Другої світової війни під її іменем влада видала кілька кон'юнктурних ерзянських пісень, стилізованих під народні: «Не плач, рідна Україно», «Не тужи, красеню Київ-град».

Оповіді Беззубової активно популяризувалися комуністичною владою як зразкові, у тому числі вони експортувалися до інших залежних країн, окупованих СССР.

Видання

[ред. | ред. код]
  • Песни и сказы. Саранск, 1955.

Джерела

[ред. | ред. код]