Безьє Еро (регбійний клуб)

Безьє Еро
фр. AS Béziers Hérault

Повна назва	Association sportive de Béziers Hérault
Засновано	1911
Населений пункт	Безьє, Франція
Стадіон	Стад де ла Медітерране
Вміщує	18 555
Президент	Седрік Бістьє П'єр-Олів'є Валез
Головний тренер	Девід Окані Девід Жерард
Ліга	Про Д2
Домашня Виїзна

Спортивна Асоціація Безьє Еро (фр. Association sportive de Béziers Hérault) — французький регбійний клуб, який виступає у другому дивізіоні національного чемпіонату, Про Д2. Команда бере участь у розіграшах другої ліги з 2011 року, коли то вони здобули титул чемпіона нижчого ешелону, Федераль 1.

Найбільші успіхи заснованого в 1911 клубу припали на другу половину XX століття. Команда вперше стала чемпіоном Франції у 1961 році, потім взяла шість титулів в сімдесятих та ще чотири — у вісімдесятих роках. Потім, з появою у французькому регбі принципів професійного спорту, клуб став менш результативним. За підсумками сезону 2004/2005 команда вибула з вищої ліги, в 2009 році Безьє зайняли останню позицію і в другому дивізіоні.

Домашні матчі клуб проводить на арені Стад де ла Медітерране, яка вміщує 18 555 глядачів. Традиційні кольори команди — синій і червоний.

Історія

Вперше команда майже здобула трофей у 1950 році, ставши фіналістом кубка Франції. Десять років потому клуб зіграв у вирішальному матчі чемпіонату країни. 22 травня колектив зустрівся з командою Лурд і поступився їй з рахунком 11:14. У наступному сезоні Безьє став найкращою командою Франції — у фіналі регбісти обіграли суперників з Дакс (6:3). У тому ж році клуб дійшов до фіналу престижного турніру Шаленж Ів дю Мануар. У 1962 та 1964 роках червоно—сині провели ще два фінали французького чемпіонату, де програли матчі проти Ажен і Сексьйон Палуаз. Клуб став переможцем Шаленж в 1964 році.

Ставши в шістдесятих загрозою для найсильніших клубів країни, в наступному десятилітті клуб сам отримав статус фаворита. У 1971 році клуб виграв свій другий щит Бреннуса завдяки перемозі над Тулоном (15:9). Через рік регбісти Безьє відстояли титул, перегравши претендентів з Брів (9:0). Тоді ж колектив став володарем головного призу Шаленж Ів дю Мануар. Авторитет клубу зростав та зміцнювався під час 1974 і 1975 років, коли середземноморці обігравали в фіналі Нарбонн і Брів. У фіналі 1976 року команда програла матч з Ажен (10:13). Через рік, червоно—сині повернули собі лідерство, взявши верх над Перпіньяном (12:4). 1977 рік також був відзначений виграшем Шаленж. Перемог в цьому турнірі гравці Безьє більше не брали.

У 1978 році команда вже за традицією взяла другий титул чемпіона поспіль — паризький фінал з АС Монтферрад закінчився значним виграшом (31:9). Команда вийшла в фінал Шаленж. Чемпіонат Франції 1980 року, вже в восьмий раз, став тріумфальним для колективу. У підсумковому матчі Безьє переміг Тулузу (10:6). Через рік клуб зіграв зі Стад Баньєр і знову сильнішими виявилися червоно—сині (10:13). У 1981 році, як і роком раніше, клуб зіграв у фіналі Шаленж, але не зміг перемогти. Надалі Безьє не появлявся в числі двох найсильніших команд турніру. 1983 та 1984 роки принесли Безьє останній на даний момент національний титул. Фіналістами стали відповідно Ніцца і Ажен. У 1986 році клуб вдруге зіграв у фіналі кубка Франції, і в цей раз середземноморцьом посміхнулася удача.

На цьому і закінчилася золота епоха клубу. З введенням в дев'яностих професійних основ регбі, позиція команди стала слабшати. У 2005 році Безьє вилетів у другий дивізіон, а в 2009 році опустився на ще один рівень нижче. У 2011 році колектив став переможцем третього дивізіону, Федераль 1 і повернувся до другого ешелону французького регбі, Про Д2. Повернення Безьє не було вдалим: в сезоні 2011/2012 регбісти фінішували передостанніми. Бургуен-Жальє посів дев'яте місце і був переведений в нижчу лігу через фінансову неспроможність, а Безьє зберіг місце в лізі.

Досягнення

Топ 14

• Чемпіон: 1961, 1971, 1972, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1983, 1984
• Фіналіст: 1960, 1962, 1964, 1976

Шаленж Ів дю Мануар

• Переможець: 1964, 1972, 1977
• Фіналіст: 1961, 1973, 1978, 1980, 1981

Кубок Франції

• Переможець: 1986
• Фіналіст: 1950

Федераль 1

• Переможець: 2011

Федераль 2

• Переможець: 2000

Фінальні матчі

Топ 14

Дата	Чемпіон	Фіналіст	Результат	Стадіон	Вболівальники
22 травня 1960	Лурд	Безьє Еро	14:11	Муніципальний стадіон, Тулуза	37 200
28 травня 1961	Безьє Еро	Дакс	6:3	Жерлан, Ліон	35 000
27 травня 1962	Ажен	Безьє Еро	14:11	Муніципальний стадіон, Тулуза	37 705
24 травня 1964	Сексьйон Палуаз	Безьє Еро	14:0	Муніципальний стадіон, Тулуза	27 797
16 травня 1971	Безьє Еро	Тулон	15:9	Парк Лескюр, Бордо	27 737
21 травня 1972	Безьє Еро	Брів	9:0	Жерлан, Ліон	31 161
12 травня 1974	Безьє Еро	Нарбонн	16:14	Парк де Пренс, Париж	40 609
18 травня 1975	Безьє Еро	Брів	13:12	Парк де Пренс, Париж	39 991
23 травня 1976	Ажен	Безьє Еро	13:10	Парк де Пренс, Париж	40 300
29 травня 1977	Безьє Еро	Перпіньян	12:4	Парк де Пренс, Париж	41 821
28 травня 1978	Безьє Еро	АС Монтферрад	31:9	Парк де Пренс, Париж	42 004
25 травня 1980	Безьє Еро	Тулуза	10:6	Парк де Пренс, Париж	43 350
23 травня 1981	Безьє Еро	Стад Баньєр	22:13	Парк де Пренс, Париж	44 106
28 травня 1983	Безьє Еро	Ніцца	14:6	Парк де Пренс, Париж	43 100
26 травня 1984	Безьє Еро	Ажен	21:21	Парк де Пренс, Париж	44 076

Шаленж Ів дю Мануар

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Результат
1961	Стад Монтуа	Безьє Еро	17:8
1964	Безьє Еро	Сексьйон Палуаз	6:3
1972	Безьє Еро	АС Монтферрад	27:6
1973	Нарбонн	Безьє Еро	13:6
1977	Безьє Еро	Лурд	19:18
1978	Нарбонн	Безьє Еро	19:19 (більше спроб)
1980	Авірон Байонне	Безьє Еро	16:10
1981	Лурд	Безьє Еро	25:13

Кубок Франції

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Результат
1950	Лурд	Безьє Еро	16:3
1986	Безьє Еро	Стад Орійяк	40:9

Трофей Жан Прат (Федераль 1)

Дата	Чемпіон	Фіналіст	Результат	Стадіон
26 червня 2011	Безьє Еро	Перігю	13:6	Стад Сап'як, Монтобан

Сезон 2016—2017 Про Д2

2016–2017 Про Д2 Таблиця
	Клуб	І	В	Н	П	БЗ	БП	Різ.	ЗБ	ВБ	Б
1	Ойонна	19	12	0	7	541	407	+134	5	5	58
2	Ажен	19	12	1	6	501	397	+104	3	3	56
3	Монтобан	19	12	0	7	462	322	+140	4	2	54
4	Коломьє	19	12	0	7	473	350	+123	3	2	53
5	Мон-де-Марсан	19	11	0	8	426	383	+43	2	6	52
6	Біарріц Олімпік	19	11	0	8	455	424	+31	1	3	48
7	Каркассон	19	10	1	8	422	396	+26	2	2	46
8	Стад Орійяк	19	10	0	9	408	434	–26	3	3	46
9	Ангулем	19	10	1	8	358	382	-24	1	1	44
10	Перпіньян	19	8	1	10	419	407	+12	5	3	42
11	Дакс	19	9	0	10	413	483	-70	1	4	41
12	Нарбонн	19	9	1	9	365	474	−109	1	0	39
13	Безьє Еро	19	7	0	12	418	391	+27	6	3	37
14	Ванн	19	5	2	12	383	480	−97	1	5	30
15	Альбі	19	6	2	11	372	505	−133	0	2	30
16	Бургуен Жальє	19	3	1	15	308	489	−181	1	4	19
Зелений фон Чемпіони, автоматичний аванс до Топ 14. Голубий фон Команди, які вийшли у плей-офф Червоний фон Команди, які вилітають в Федераль 1. Примітки:Якщо дві команди здобули таку саму кількість балів, їх позиція вираховується по результатам різниці зібраних балів.

Знамениті гравці

Французькі гравці

Марк Андрію Рішард Астр Йоан Одран Марк Баже Рауль Бар'єр Террі Бурауа Андре Буаоному Іван Буаоному Адольф Буске Себастьян Бруно Анрі Каброль Дідієр Камбераберо Жіль Камбераберо Жак Кантоні Алан Кармінаті Рішард Кастель Фредерік Сермено

Олів'є Шаплан Арно Кост П'єр Данос Поль Дудью Седрік Дебросс Рішард Дурт Жан-Фредерік Дюбуа Ніколя Дюран Філіп Есканд Алан Естев Мішель Фабр Філіпп Галла Каміль Жеронду Жан-Філіп Грондклод Стівен Олль Жан-П'єр Ортольонд Алан Ярде П'єр Лаконн

Тіболь Лакруа Жюльєн Лаарраг Ремі Мартін Александ Меніні Людовік Мерсьє П'єр Міньоні Бріс Мігель Яннік Нюанга Алан Паку Мішель Пальмі Жан-П'єр Пестей Жан-Батіст Пера-Лустале Тібу Пріуа Олів'є Саїссе Седрік Сулетт Дімітрі Шажевскі Арман Векран

Міжнародні гравці

Сантьяго Гонзалез Боноріно Федеріко Тодешчіні Гонзало Квесада Матіас Віаззо Джей Муллейн Варвік Вог Ентоні Хілл Енді Павелл

Ендрю Мертенс Адріан Петрархе Крістіан Петре Августін Петрехей Люсьєн Сірбу Сейлесі Сіка Альберт Туіпулоті

Васіл Катсадзе Давіт Кхіншагішвілі Іраклі Магкханелі Годердзі Швелідзе Лаша Малагхурадзе Сука Хуфанга Вінстон Мафі Самью Вахафолау

Посилання

• AS Béziers Hérault [Архівовано 17 травня 2000 у Wayback Machine.] Офіційний вебсайт

Джерела

• Rugby capitale Béziers de Georges Pastre, éd. Solar, 1972
• Les Invincibles de Didier Beaune (1971)
• Les territoires du rugby: l'exemple de la ville de Béziers de Benoît Galand, mémoire de maîtrise de géographie, Université Montpellier 3, 1997
• Les maîtres du rugby moderne; l'AS Béziers de 1970 à 1985 de Jean-Claude Martinez, éd. Atlantica, 2004
• Dès 1990 le club édite un mensuel, Rugby passion, et une revue, Le Guide Rouge et Bleu qui s'arrête lors de la descente du club en ProD2.
• 100 ans de passion ; Histoire du rugby biterrois de Christian Brualla (2011)
• Seule au sommet, bande dessinée de Franck Martel, publiée pour le centenaire du club (Bal'ade éditions)