Перейти до вмісту

Бекхожин Халіжан Нургожайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бекхожин Халіжан Нургожайович
каз. Бекхожин Қалижан Нұрғожаұлы
Народився2 (15) грудня 1913
Павлодар[1]
Помер2 жовтня 1990(1990-10-02) (76 років)
Алмати, Казахська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьпоет, перекладач
Alma materКазахський національний педагогічний університет (1938)
Знання мовросійська і казахська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСпілка письменників Казахстану
Роки активностіз 1938
ПартіяКПРС
Нагороди
ПреміїЛауреат Державної премії Казахської РСР

Халіжан Нургожайович Бекхо́жин (каз. Қалижан Нұрғожаұлы Бекхожин; нар. 15 грудня 1913, Павлодар — пом. 2 жовтня 1990, Алмати) — казахський радянський поет, перекладач, драматург, літературознавець; член Спілки радянських письменників Казахстану з 1936 року[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 [15] грудня 1913(19131215) року в місті Павлодарі (нині Казахстан). Походив із роду аргин-сюїндик-айдабол[2]. Протягом 1932—1934 років працював у редакції павлодарської районної газети «Колгосп», де опублікував свої перші вірші та нариси. 1938 року закінчив Казахський педагогічний інститут імені Абая в Алмати.

Протягом 1938—1942 років працював у видавництві ЦК ЛКСМ Казахстану, Спілці письменників Казахстану, Казахському інституті національної культури. Під час святкування 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 1939 році виступив з доповіддю про нього на ювілейному пленумі Спілки письменників Казахстану в Алмати. З 1942 по 1946 рік був військовим журналістом, мав військове звання капітана[2].

У 1946—1949 роках — науковий співробітник Інституту мови і літератури Казахського відділення Академії наук СРСР. З 1949 року перебував на творчій роботі[2]. Член КПРС з 1954 року. У 1965 році на факультеті журналістики Казахстанського державного університету імені Сергія Кірова успішно захистив доповідь по монографії на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Шляхи розвитку казахської преси»[2].

Помер в Алмати 2 жовтня 1990 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Писав казахською і російською мовами. Друкуватися почав у середині 1930-х років. Автор:

поем
  • «Орман қызы»/«Лісова дівчина» (1939; про народні таланти);
  • «Егорқызы Мария»/«Марія, дочка Єгора» (Алмати; Москва, 1949—1954; про любов юнака-казаха і російської дівчини);
  • «Коркем эдебиет баспасы» (Алмати, 1957);
  • «Партизан Балтабай» (про громадянянську війну в Казахстані);
збірок віршів
  • «Шеру»/«Похід» (Алмати, 1944);
  • «Весна» (1948);
  • «Пісня про славних» (1965);
  • «Джон — син негра» (1966);
збірок віршів та поем
  • «Под звездами Москвы» (Москва, 1949);
  • «Три переходи» (1962);
  • «Сім поем» (1966);
  • «Дала комиссары»/«Степовий комісар» (Алмати, 1968);
  • «С поэзией иду» (Москва, 1974);
  • «Шадар»/«Вершини» (Алмати, 1976);
  • «Топрагъынънынъ»/«Мої сучасники» (Алмати, 1977);
п'єс
  • «Ақан Ақтаев»/«Акан Актаєв»;
  • «Егер журек шын берілсе»/«Якщо серця вірні»;
  • «Нөсерден соң»/«Після зливи»;

Перекладав казахською мовою з української та російської літератур, зокрема твори Тараса Шевченка, що увійшли до збірки «Таңдамалы»/«Вибране» (Алмати, 1964), Миколи Бажана (цикл віршів «Англійські враження»), Миколи Нагнибіди, Ярослава Галана.

Автор літературознавчих праць:

  • «Трагедия о новаторстве» (Алмати, 1969);
  • «На перепутьях поэзии» (Алмати, 1986).

Тарасу Шевченку присвятив статті «Украинаның ұлы ақыны»/«Співець свободи» (1936), «Даламызды ұлы сырмасы»/«Великий друг наших степів» // «Қазақ әдебиеті», 1961, 10 березня; Миколі Нагнибіді — статтю «В том пленительном Киеве» // «Избранное», Москва, 1980. Узяв участь як перекладач у ювілейному виданні «Вибраних творів» Тараса Шевченка (Алмати, 1964).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • Іменем поета названі вулиці в Павлодарі (1991) і Алмати; середня школа № 12 у Павлодарі[2][3];
  • У Павлодарі на будинку № 41 по вулиці Максима Горького, де знаходився дерев'яний будинок, в якому в 1930-х роках жив поет, у 1993 році відкрито меморіальну дошку[3];
  • 9 жовтня 2013 року у Павлодарі, у сквері у «Ақ мешіт» у старій частині міста, до 100-річного ювілею з дня народженя поета йому встановлений пам'ятник[2][3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бекхожин Халижан Нургожаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в г д е ж и к Бекхожин Халижан / Павлодарика.
  3. а б в Бекхожин Халижан Нургожаевич / Акимат города Павлодара. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]