Берггольц Ольга Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берггольц Ольга Федорівна
Берггольц Ольга Фёдоровна
Ольга Берггольц, 1930
Народилася3 (16) травня 1910(1910-05-16)
Росія Росія, Петербург
Померла13 листопада 1975(1975-11-13) (65 років)
СРСР СРСР, Ленінград
ПохованняЛітераторські мостки
Країна СРСР
Діяльністьпоетеса, прозаїк
Сфера роботипоезія[1], творче та професійне письмоd[1], проза[1] і драма[1]
Alma materфілологічний факультет СПбДУ (1930)[2]
Мова творівросійська
Роки активностіз 1932
Жанрпоезія
ПартіяКПРС
У шлюбі зBoris Kornilovd, Nikolay Molchanovd і Макогоненко Георгій Пантелеймонович
ПреміїСталінська премія, 1950
Сайт: olgaberggolc.ru
CMNS: Берггольц Ольга Федорівна у Вікісховищі

О́льга Фе́дорівна Бергго́льц (* 3 (16) травня 1910(19100516), Петербург — † 13 листопада 1975, Ленінград, РРФСР) — російська радянська поетеса.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мати — Марія Тимофіївна Берггольц (уроджена Грустіліна) (1884—1957, похована на Шуваловському цвинтарі у Петербурзі), батько — Федір Христофорович Берггольц (1885—1948), лікар-хірург, батько якого був німцем[3][4]. Молодша сестра — актриса Марія Берггольц (1912—2003) (похована на Літераторських містках Волковського цвинтаря).

В 1934 видала першу збірку — «Вірші».

13 грудня 1938 була заарештована за звинуваченням «у зв'язку з ворогами народу» і як учасник контрреволюційної змови проти Сталіна і Жданова, в ув'язненні після побоїв народила мертву дитину (обидві її дочки померли раніше). 3 липня 1939 була звільнена і повністю реабілітована; незабаром після звільнення згадувала: «Вийняли душу, копалися в ній смердючими пальцями, плювали в неї, гадили, потім сунули назад і кажуть: живи!». Перший чоловік — поет Борис Корнілов — був розстріляний 21 лютого 1938 в Ленінграді.

Член КПРС з 1940. Найкращі її твори написані в роки Другої світової війни в блокованому Ленінграді («Лютневий щоденник», «Ленінградська поема», 1942). В поемі «Першоросійськ» (Сталінська премія 3 ступеня, 1950) показано радянських перетворювачів Сибіру. В циклі віршів «На сталінградській землі» (1952—1953) зображено будівництво Волго-Донського каналу, відбудову Сталінграда. Поема «Вірність» (1954) присвячена героїчним захисникам Севастополя.

Вважається автором лозунгу «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!», який вперше був вжитий у вірші 1960 року спеціально для меморіальної стели на Піскарьовському кладовищі в Ленінграді, де поховано багато жертв Ленінградської блокади.

У 1994 Ользі Берггольц посмертно присвоєно звання Почесної громадянки Санкт-Петербурга.[5]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перший чоловік — поет Борис Корнілов. Була в шлюбі з 1928 до 1930, мала від нього доньку Ірину (померла в 1936), Борис Корнілов був розстріляний 21 лютого 1938 в Ленінграді[6].

Другий чоловік — літератор Микола Молчанов. Була в шлюбі з 1930 року, мала від нього доньку Майю (померла в 1934), Микола Молчанов помер в блокадному Ленінграді[7].

Третій чоловік — літературознавець Георгій Макогоненко, була в шлюбі з 1949 до 1962 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Лесневский С. С. Берггольц // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
  3. ↑ Сумевшая подняться | Новые Известия. newizv.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 1 листопада 2019.
  4. ↑ chtoby-pomnili.com. chtoby-pomnili.com. Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 1 листопада 2019.
  5. ↑ Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга [Архівовано 13 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Бездетная Мадонна. До блокады легендарная Ольга Берггольц тихо спивалась [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ http://www.nlr.ru/nlr_history/persons/info.php?id=1100 [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Молчанов Николай Степанович [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Берггольц О. Ф. «Сочинения». В 2 т. — М., 1958 (рос.)
  • Берггольц О. Ф. «Собрание сочинений» в 3-х тт. — Л.: Художественная литература, 1988—1990. (рос.)
  • «Прошлого нет!»/ Сост. М.Берггольц. — М.: Русская книга, 1999 (рос.)
  • «Встреча»/ Сост. и примеч. М.Берггольц. — М.: Русская книга, 2000 (рос.)
  • Казак В. «Лексикон русской литературы XX века» — М.: РИК «Культура», 1996. — 492 с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8 (рос.)
  • «Самиздат Ленинграда 1950-е — 1980-е. Литературная энциклопедия». — М.: Новое литературное обозрение, 2003, с.97-98. (рос.)
Поет Це незавершена стаття про поета або поетесу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берггольц_Ольга_Федорівна&oldid=39778796