Перейти до вмісту

Берестівка (Звягельський район)

Координати: 50°20′26″ пн. ш. 27°28′34″ сх. д. / 50.34056° пн. ш. 27.47611° сх. д. / 50.34056; 27.47611
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Берестівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Баранівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18080010040042900 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Берестівка
с. Берестівка (до 2016 р.) 
Основні дані
Перша згадка 1762 рік
Колишня назва Свинобичі
Населення 460 (2001)
Площа 21,645 км²
Густота населення 21,25 осіб/км²
Поштовий індекс 12734
Географічні дані
Географічні координати 50°20′26″ пн. ш. 27°28′34″ сх. д. / 50.34056° пн. ш. 27.47611° сх. д. / 50.34056; 27.47611
Середня висота
над рівнем моря
229 м
Найближча залізнична станція Радулино
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 20, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701
Карта
Берестівка. Карта розташування: Україна
Берестівка
Берестівка
Берестівка. Карта розташування: Житомирська область
Берестівка
Берестівка
Мапа
Мапа

Бере́стівка (до 1960 року — Свинобичі) — село в Україні, у Баранівській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 460 осіб (2001). У 1924—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване пообіч річки Свинобички, що впадає у річку Смолку, притоку Случі; за 15 км від Баранівки, за 7 км від залізничної станції Радулин[1] та 30 км від Звягеля[2].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік в селі мешкало 551 особа, налічувалося 69 дворових господарств[3].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 910 осіб, з них: православних — 867, чоловіків — 464, жінок — 446[4].

Наприкінці 19 століття в селі нараховувалося 144 двори та 810 мешканців[5][2], станом на 1906 рік в селі було 165 домогосподарств та 995 жителів[6], у 1923 році чисельність населення становила 943 особи, кількість дворів — 238[7].

У 1972 році кількість мешканців становила 718 осіб, дворів — 248[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 583 особи, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 460 осіб[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 99,78%
російська 0,22%

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше село згадується в 1762 році під назвою Свинобичі[10]. В середині 19 століття належало до православної парафії в Дубрівці, за 3 версти[11].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. В селі був заїзд[3].

Наприкінці 19 століття — село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 28 верст від центру повіту, м. Новоград-Волинський; входило до православної парафії с. Дубрівка (за 3 версти)[5]. Власність графа Альфреда Потоцького, селянам належало 1 079 десятин землі[2]. 1905 року відбулося селянське заворушення, під час якого розгромлено поміщицький маєток[1].

У 1906 році — сільце Смолдирівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 30 верст, до волосного центру, с. Смолдирів, 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в містечку Рогачів[6].

У 1923 році включене до складу новоствореної Мирославльської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Баранівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[12]. Розміщувалося за 17 верст від районного центру, містечка Баранівка та 4 версти від центру сільської ради, с. Мирославль[7]. 12 січня 1924 року адміністративний центр Мирославльської сільської ради перенесено до с. Свинобичі з перейменуванням ради на Свинобицьку (згодом — Берестівська).

У німецько-радянській війні брали участь 230 чоловік, з них загинуло 110; 186 нагороджено орденами й медалями.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що обробляв 1,7 тис. га угідь, з них 1,2 тис. га — рілля. Господарство вирощувало зернові культури, льон, розвивало м'ясо-молочне тваринництво, діяв цегельний завод. В селі були восьмирічна школа, будинок культури, 2 бібліотеки, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла, магазин[1].

5 серпня 1960 року село перейменовано на Берестівку. 30 грудня 1962 року, внаслідок укрупнення сільських районів, село, в складі сільської ради, увійшло до Новоград-Волинського району. 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Баранівського району Житомирської області.

27 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Баранівської міської територіальної громади Баранівського району Житомирської області[13]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[14].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Берестівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728 с. (PDF). http://history.org.ua/. с. 158. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2016. Процитовано 11 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  2. а б в Цинкаловський О. Свинобичі // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 345.
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 27. Процитовано 5 січня 2023.
  5. а б Świnobycze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 635. (пол.)
  6. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 153. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  7. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 142. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 грудня 2021.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 11 грудня 2021.
  11. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 217. Процитовано 5 січня 2023.
  12. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 200, 516. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 11 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка) [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
  13. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  14. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]