Смолдирівська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Смолдирівська волость | ||||
| Центр | Суємці | |||
|---|---|---|---|---|
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 27 351 (1885) | |||
| Населення | 7988 осіб (1885) | |||
| Густота | 26.7 осіб / км² | |||
| Наступники |
Баранівський район Новоград-Волинський район | |||
Смолдирівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Суємці.
Станом на 1885 рік складалася з 10 поселень, 9 сільських громад. Населення — 7988 осіб (4051 чоловічої статі та 3947 — жіночої), 947 дворових господарств.
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 12275 | 7776 |
| Приватної власності | 14865 | 6675 |
| Казенної власності | — | — |
| Іншої власності | 211 | 100 |
| Загалом | 27351 | 1
|
Основні поселення волості:
- Суємці — колишнє власницьке село, при р. Смолці, 1225 осіб, 169 дворів, волосне управління (повітове місто — 21 верста); православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини.
- Дубрівка — колишнє власницьке село, 1855 осіб, 225 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний та вітряний млини.
- Мирославль — колишнє власницьке село, при струмку Смолці, 711 осіб, 91 двір.
- Радулин — колишнє власницьке село, при струмках, 783 особи, 59 дворів, православна церква.
- Свинобичі — колишнє власницьке село, 551 особа, 69 дворів, постоялий будинок.
- Смолдирів — колишнє власницьке село, при р. Случ, 1120 осіб, 178 дворів, православна церква, цвинтарна каплиця, паровий і водяний млини.
- Середня — колишнє власницьке село, 73 особи, 4 двори, скляний завод[1].
У 1923 році на території волості утворено Дубрівську, Заремлянську, Киянську, Колоденську, Мирославльську, Орепівську, Радулинську, Смолдирівську, Стриївську та Суємецьку сільські ради[2]. 7 березня 1923 року, відповідно до указу ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ», територію волості розділено між новоутвореними Баранівським та Новоград-Волинським районами Житомирської округи[3].
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 141-142. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Административно-территориальное деление Украины (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии) (рос.). Харків: Издание НАРКОМВНУДЕЛа У. С. С. Р. 1923. с. 8. Процитовано 30 березня 2024.
| ||||||||||||||