Перейти до вмісту

Бернгардт Голтерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голтерман.
Бернгардт Голтерман
англ. Bernhardt Holtermann
Народився29 квітня 1838(1838-04-29)
Гамбург, Німеччина
Помер29 квітня 1885(1885-04-29) (47 років)
St Leonardsd
ГромадянствоНімецька імперія Німецька імперія
Національністьнімець
Діяльністьзолотодобувач, бізнесмен, політик, фотограф
Відомий завдякивиявив золотий самородок у 1872 році в місті Гілл-Енд (Новий Південний Уельс)
Знання мованглійська
ПосадаMember of the New South Wales Legislative Assemblyd
Брати, сестриHugo Louis Beyersd

Бернгардт Отто Голтерман (англ. Bernhardt Otto Holtermann; 29 квітня 1838 — 29 квітня 1885) — австралійський золотодобувач, бізнесмен, політик і фотограф німецького походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Бернгардт Голтерман народився 29 квітня 1838 року в Гамбурзі, був сином Джона Генрі Голтермана, торговця, і його дружини Анни. Після закінчення школи він працював в офісі свого дядька протягом п'яти років.[1]

Не бажаючи служити в прусських військових протягом трьох років, він першим ділом відправився на кораблі в Ліверпуль, куди прибув 15 квітня 1858 року. Там він відплив на Салем 29 квітня 1858 року і досяг Мельбурна в Австралії 7 серпня 1858 року. На цьому кораблі вибухнула хвороба, від якої померли чотири члени екіпажу. Захворіла молода жінка, і Голтерман, який володів медичними знаннями, вилікував цю жінку. Це принесло йому велике визнання на кораблі.[2]

22 лютого 1868 року в Батерсті Голтерман одружився з Гаррієт Емметт. У шлюбі було три сини і дві дочки.[3]

Золотодобувна промисловість

[ред. | ред. код]
Бернгардт Голтерман з 630-футовою брилою, яка на 75% складається із золота, виявленою в 1872 році в Гілл-Енді

З Мельбурна він відправився в Сідней по місту, куди прибув 12 серпня 1858 року.[2] Він хотів зустрітися зі своїм братом, але той був на золотих полях. Оскільки він мало знав англійську мову, його пошуки роботи залишилися безрезультатними, і з 13 вересня 1858 року він подорожував на торговому кораблі між Сіднеєм і Новою Каледонією.[1] 29 січня 1859 року він знову повернувся до Сіднея. Там він працював офіціантом у Гамбурзькому готелі, де познайомився з Хьюго Людвігом Луїсом Бейерсом, досвідченим золотошукачем.[2]

У 1861 році вони придбали ділянку у золотошукача Гілл-Енд, який вони назвали «Star of Hope Mine». Обидва взяли на себе інші роботи, тому що у них не було достатніх фінансових коштів для роботи шахти. Наприклад, Голтерман працював пекарем, м'ясником і поромником.[2] Кожного разу, коли вони заробляли достатньо грошей, вони працювали у своїй шахті. Голтерман мало не втратив життя на шахті, коли поруч з ним вибухнула вибухівка і сильно поранила його в обличчя. Після цього він шість місяців не працював і боровся зі смертю. Коли у них закінчилися гроші, Голтерман позичив гроші у китайського бізнесмена, які він повернув після великої золотої знахідки в жовтні 1872 року. Після того, як вони обидва безуспішно працювали в своїй шахті протягом обох років, в 1867 році їм вдалося знайти золото, яке принесло їм кілька сотень фунтів. Голтерман інвестував у готель «All Nations», який він керував до 1869 року. Він продав його і інвестував у два досі невдалих золотих рудника на Чемберс-Крік і Кореневої Хун річки Маккуорі. 17 лютого 1872 року була заснована «Star of Hope Mine Co». Зі статутним капіталом у розмірі 72 000 фунтів стерлінгів. Голтерман, зі свого боку, наполягав на тому, щоб його найняли начальником шахти.[2]

У 1882 році, з третьої спроби, Голтерман був обраний до Законодавчих зборів Нового Південного Уельсу Сент-Леонардс, де він служив до самої своєї смерті.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Men of the Past. mr. B. O. Holtermann. Famous Hill Gold End, vom 18. Februar 1914, auf Mudgee Guardian and North-Western Representative. Abgerufen am 18. November 2017
  2. ↑ а б в г д Holterman fand größte Goldmasse. In: 200 Jahre Geschichte der deutschsprachigen Gemeinschaft in Australien. Teil I. S. 26–28. Sonderausgabe: Die Woche in Australien vom Januar 1988. Europa Kurier Pty. Ltd. Bankstown. ISSN 0726-4860
  3. ↑ Keast Burke: Holtermann, Bernhardt Otto (1838–1885) [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.], von 1972, auf Australian Dictionary of Biography. Abgerufen am 18. November 2017

Література

[ред. | ред. код]
  • Christoph Hein: Australien 1872. Wie ein Deutscher sein Glück fand und Fotogeschichte schrieb. Emons, Köln 2020, ISBN 978-3-7408-0633-0 (Mit 150 historischen Fotografien).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бернгардт_Голтерман