Перейти до вмісту

Бистрик (Ружинська селищна громада)

Координати: 49°44′11″ пн. ш. 29°8′37″ сх. д. / 49.73639° пн. ш. 29.14361° сх. д. / 49.73639; 29.14361
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бистрик
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Тер. громада Ружинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020130030025604
Облікова картка с.Бистрик
с. Бистрик (до 2020 року) 
Основні дані
Засноване 1525
Колишня назва Ружинський Бистрик, Бистрик-Ружинський
Населення 1557 (2001)
Площа 4,447 км²
Густота населення 350,12 осіб/км²
Поштовий індекс 13635
Географічні дані
Географічні координати 49°44′11″ пн. ш. 29°8′37″ сх. д. / 49.73639° пн. ш. 29.14361° сх. д. / 49.73639; 29.14361
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Найближча залізнична станція Зарудинці
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради вул. О. Бурди, 44, смт Ружин, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13601
Карта
Бистрик. Карта розташування: Україна
Бистрик
Бистрик
Бистрик. Карта розташування: Житомирська область
Бистрик
Бистрик
Мапа
Мапа

CMNS: Бистрик у Вікісховищі

Би́стрик (колишня назва — Бистрик-Ружинський, Ружинський Бистрик)  — село в Україні, у Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Кількість населення становить 1 557 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі річка Бистриця впадає у Роставицю, ліву притоку Росі. На південній стороні від села пролягає автошлях Р32. Розміщене 6 км північно-західніше Ружина, за 16 км до залізничної станції Зарудинці[1].

Населення

[ред. | ред. код]

У 1864 році в селі налічувався 1 631 житель, з них православних 1 622 та 9 католиків[2], у 1885 році в селі мешкало 2 040 осіб, налічувалось 244 дворових господарства[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2671 особи (1300 чоловічої статі та 1371 — жіночої), з яких 2592 — православної віри[4]. У 1900 році налічувалося 2 937 осіб, з них: 1 417 чоловіків та 1 520 жінок, дворів — 227[5], за іншими даними — 3 305 мешканців та 395 дворів[6].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 2 739 осіб, з них за статтю: чоловіків — 1 344, жінок — 1 395; етнічний склад: українців — 2 713, росіян — 4, євреїв — 15, поляків — 7. Кількість домогосподарств — 548, з них, несільського типу — 5[7].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 2 232 особи, дворів — 640[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 712 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 557 осіб[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1545 99.23%
російська 11 0.71%
інші/не вказали 1 0.06%
Усього 1557 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1525 року[7]. Входило до Ружинського маєтку, згодом продане Софією Ходкевичівною Томашові Замойському. У 1650 році Ян Замойський сплатив податку з 14 димів[6]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що належало Покрасі, сплачувало 15 злотих і 12 грошів до замку та 62 злотих і 16 грошів до скарбу[10].

В середині 19 століття — село на річці Бистрик, що впадає, у містечку Ружин, в Роставицю, за 5 верст від Ружина та 36 — від центру повіту м. Сквира. Волосне правління перебувало в Ружині, поліційне — в Сквирі. Тут перебувало головне управління маєтком поміщиці Челищевої, після продажу нею Ружина. Земель — 5 109 десятин, відбірний чорнозем. На західній околиці села та біля дороги в Білилівку збереглися давні могили. В селі були церковно-приходська школа, каплиця борщаївської католицької парафії та парафіяльна дерев'яна церква Покрови пресвятої Богородиці, збудована в 1736 році, 5-го класу, землі мала 87 десятин, її дзвіницю збудовано в 1850 році. У 1741 році до церковної парафії, крім Бистрика, входили Веселівка та Війтівці[2][11].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Ружинський Бистрик Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії існували православна церква, школа та постоялий будинок[3].

Наприкінці 19 століття — Бистрик-Ружинський, власницьке село Ружинської волості Сквирського повіту. Відстань до центру повіту — 37 верст, до волосного центру, міст. Ружин, де розміщувалися поштові казенна та земська станції — 5 верст, до найближчої залізничної станції (Зарудинці), де розміщувалася також найближча телеграфна станція — 12 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни ходили на заробітки в Бессарабську губернію. Землі — 2 905 десятин: поміщикам належало 624 дес., селянам — 2193 дес. та 87 дес. — церкві та 1,5 дес. — іншим суспільним станам. Власність К. Г. Вишневської, господарював А. І. Вишневський, за багатопільною системою, селянські господарства велися за трипільною системою. В селі була православна церква (1736 року будівництва), церковно-приходська школа, поміщицький водяний млин та чотири вітряки. Пожежна команда мала помпу, чотири бочки та три багри[5]. За іншими даними, католицької каплиці ніколи в селі не існувало. Вишневській належало 564 десятини землі, Лопачевському — 100 дес. та 71 дес. — селянам[6].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бистрицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Ружинського району Бердичівської округи; адміністративний центр ради[12]. Відстань до районного центру, міст. Ружин — 3 версти, окружного центру в Бердичеві — 47 верст, до залізничної станції «Зарудинці» — 10 верст[7]. В складі сільської ради входило до Попільнянського (30.12.1962 р.) та Ружинського (4.01.1965 р.) районів[12].

У Другій світовій війні воювали 419 жителів села, з них 202 загинули, 183 нагороджено орденами й медалями. У 1953, 1958 та 1965 роках в селі споруджено пам'ятники на честь загиблих односельців.

За радянської влади в селі була центральна садиба колгоспу «Україна», що спеціалізувався на відгодівлі свиней. Колгосп мав 3 644,5 га угідь, в тому числі 3 434 га ріллі. В селі діяли середня школа, будинок культури, бібліотека, медпункт, дитячі ясла та 3 крамниці[1].

У 2020 році територію та населені пункти Бистрицької сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Ружинської селищної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[13].

Відомі персони

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Бистрик, Ружинський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 2 січня 2022.
  2. а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 210. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2022.
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-79. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. а б Список населених місць Київської губернії (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1375. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 січня 2022.
  6. а б в Bystrzyk Rużyński(3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 288. (пол.)
  7. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 170-171. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 2 січня 2022.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 2 січня 2022.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 66. Процитовано 2 лютого 2023.
  11. Bystrzyk (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 514. (пол.)
  12. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 201. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 2 січня 2022. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
  13. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  14. У Вінниці відкрили виставку, присвячену загиблим захисникам Маріуполя та "Азовсталі".
  15. ДОВГИХ ДЕСЯТЬ МІСЯЦІВ БАТЬКИ ЧЕКАЛИ, СПОДІВАЛИСЬ І ВІРИЛИ… ВІРИЛИ, ЩО ЖИВИЙ.

Посилання

[ред. | ред. код]