Бистрик (Ружинська селищна громада)
| село Бистрик | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Тер. громада | Ружинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020130030025604 |
| Облікова картка | с.Бистрик с. Бистрик (до 2020 року) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1525 |
| Колишня назва | Ружинський Бистрик, Бистрик-Ружинський |
| Населення | 1557 (2001) |
| Площа | 4,447 км² |
| Густота населення | 350,12 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°44′11″ пн. ш. 29°8′37″ сх. д. / 49.73639° пн. ш. 29.14361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
219 м |
| Найближча залізнична станція | Зарудинці |
| Відстань до залізничної станції |
16 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. О. Бурди, 44, смт Ружин, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13601 |
| Карта | |
  Бистрик | |
 Бистрик | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Би́стрик (колишня назва — Бистрик-Ружинський, Ружинський Бистрик) — село в Україні, у Ружинській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Кількість населення становить 1 557 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.
У селі річка Бистриця впадає у Роставицю, ліву притоку Росі. На південній стороні від села пролягає автошлях Р32. Розміщене 6 км північно-західніше Ружина, за 16 км до залізничної станції Зарудинці[1].
У 1864 році в селі налічувався 1 631 житель, з них православних 1 622 та 9 католиків[2], у 1885 році в селі мешкало 2 040 осіб, налічувалось 244 дворових господарства[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2671 особи (1300 чоловічої статі та 1371 — жіночої), з яких 2592 — православної віри[4]. У 1900 році налічувалося 2 937 осіб, з них: 1 417 чоловіків та 1 520 жінок, дворів — 227[5], за іншими даними — 3 305 мешканців та 395 дворів[6].
Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 2 739 осіб, з них за статтю: чоловіків — 1 344, жінок — 1 395; етнічний склад: українців — 2 713, росіян — 4, євреїв — 15, поляків — 7. Кількість домогосподарств — 548, з них, несільського типу — 5[7].
Станом на 1972 рік, кількість населення становила 2 232 особи, дворів — 640[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 712 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 557 осіб[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1545 | 99.23% |
| російська | 11 | 0.71% |
| інші/не вказали | 1 | 0.06% |
| Усього | 1557 | 100% |
Засноване 1525 року[7]. Входило до Ружинського маєтку, згодом продане Софією Ходкевичівною Томашові Замойському. У 1650 році Ян Замойський сплатив податку з 14 димів[6]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що належало Покрасі, сплачувало 15 злотих і 12 грошів до замку та 62 злотих і 16 грошів до скарбу[10].
В середині 19 століття — село на річці Бистрик, що впадає, у містечку Ружин, в Роставицю, за 5 верст від Ружина та 36 — від центру повіту м. Сквира. Волосне правління перебувало в Ружині, поліційне — в Сквирі. Тут перебувало головне управління маєтком поміщиці Челищевої, після продажу нею Ружина. Земель — 5 109 десятин, відбірний чорнозем. На західній околиці села та біля дороги в Білилівку збереглися давні могили. В селі були церковно-приходська школа, каплиця борщаївської католицької парафії та парафіяльна дерев'яна церква Покрови пресвятої Богородиці, збудована в 1736 році, 5-го класу, землі мала 87 десятин, її дзвіницю збудовано в 1850 році. У 1741 році до церковної парафії, крім Бистрика, входили Веселівка та Війтівці[2][11].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Ружинський Бистрик Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії існували православна церква, школа та постоялий будинок[3].
Наприкінці 19 століття — Бистрик-Ружинський, власницьке село Ружинської волості Сквирського повіту. Відстань до центру повіту — 37 верст, до волосного центру, міст. Ружин, де розміщувалися поштові казенна та земська станції — 5 верст, до найближчої залізничної станції (Зарудинці), де розміщувалася також найближча телеграфна станція — 12 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни ходили на заробітки в Бессарабську губернію. Землі — 2 905 десятин: поміщикам належало 624 дес., селянам — 2193 дес. та 87 дес. — церкві та 1,5 дес. — іншим суспільним станам. Власність К. Г. Вишневської, господарював А. І. Вишневський, за багатопільною системою, селянські господарства велися за трипільною системою. В селі була православна церква (1736 року будівництва), церковно-приходська школа, поміщицький водяний млин та чотири вітряки. Пожежна команда мала помпу, чотири бочки та три багри[5]. За іншими даними, католицької каплиці ніколи в селі не існувало. Вишневській належало 564 десятини землі, Лопачевському — 100 дес. та 71 дес. — селянам[6].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бистрицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Ружинського району Бердичівської округи; адміністративний центр ради[12]. Відстань до районного центру, міст. Ружин — 3 версти, окружного центру в Бердичеві — 47 верст, до залізничної станції «Зарудинці» — 10 верст[7]. В складі сільської ради входило до Попільнянського (30.12.1962 р.) та Ружинського (4.01.1965 р.) районів[12].
У Другій світовій війні воювали 419 жителів села, з них 202 загинули, 183 нагороджено орденами й медалями. У 1953, 1958 та 1965 роках в селі споруджено пам'ятники на честь загиблих односельців.
За радянської влади в селі була центральна садиба колгоспу «Україна», що спеціалізувався на відгодівлі свиней. Колгосп мав 3 644,5 га угідь, в тому числі 3 434 га ріллі. В селі діяли середня школа, будинок культури, бібліотека, медпункт, дитячі ясла та 3 крамниці[1].
У 2020 році територію та населені пункти Бистрицької сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Ружинської селищної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[13].
- Мороз Ярослав Андрiйович («Дракон») — український військовослужбовець, сапер-водолаз ОЗСП «Азов», кавелер ордену "За Мужність" ІІІ ступеня. Загинув 28 березня 2022 на проспекті Миру в Маріуполі під час бою [14][15].
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Бистрик, Ружинський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 210. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-79. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Список населених місць Київської губернії (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1375. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ а б в Bystrzyk Rużyński(3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 288. (пол.)
- ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 170-171. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 66. Процитовано 2 лютого 2023.
- ↑ Bystrzyk (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 514. (пол.)
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 201. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 2 січня 2022. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ У Вінниці відкрили виставку, присвячену загиблим захисникам Маріуполя та "Азовсталі".
- ↑ ДОВГИХ ДЕСЯТЬ МІСЯЦІВ БАТЬКИ ЧЕКАЛИ, СПОДІВАЛИСЬ І ВІРИЛИ… ВІРИЛИ, ЩО ЖИВИЙ.
- Погода в селі Бистрик [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |