Биття серця (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Биття серця
фр. Battement de cœur
Оригінальний постер до фільму
Жанркінокомедія
РежисерАнрі Декуен
Продюсери
  • Грегор Рабінович
  • Адольф Оссо
Сценаристи
  • Ганс Віллем
  • Макс Кольпе
  • Мішель Дюран
У головних
ролях		Даніель Дар'є
Клод Дофен
Жан Тіссьє
ОператорРобер Лефевр
КомпозиторПоль Місракі
КінокомпаніяCiné-Alliance
Дистриб'юторCiné Alliance
Тривалість97 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Рік1940
Дата виходу1 лютого 1940
IMDbID 0031084
РейтингIMDb: 6.9/10 stars
Додаткові характеристики
Формат плівки35 мм
Співвідношення1,37 : 1
Колірчорно-білий
Звукмоно (Western Electric Sound System)

«Биття серця» (фр. Battement de cœur) — французький фільм 1940 року, поставлений режисером Анрі Декуеном з Даніель Дар'є та Клодом Дофеном у головних ролях.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Аристид, 60-річний підприємець, створив школу злодіїв для тих, хто бажає досягти успіху в тонкому мистецтві кишенькової крадіжки. Він набирає учнів за оголошеннями в газетах. Найчастіше до нього приходять безробітні, думаючи, що знайдуть у нього чесне заняття, він же посвячує їх в техніку роботи з чужими кишенями. Останній його учениці Арлетт всього вісімнадцять років; вона втекла з виправного будинку в Ам'єні. Вона взагалі нічого не розуміє в крадійстві, але йде на нього, щоб «залишитися чесною людиною» — щоб, за поради свого друга Іва, іншого учня Аристида, накопичити грошей, купити собі фіктивного чоловіка та вступити з ним у шлюб, що ні до чого не зобов'язує. Для неї це єдиний спосіб остаточно вирватися з виправного будинку. Арлетт помічає на вулиці елегантно одягненого чоловіка. Вона сідає за ним в автобус і краде в нього шпильку для краватки. Чоловік устигає розгледіти її маневр, йде за нею в кіно і силою приводить до себе додому.

Цією людиною виявився посол. Він просить Арлетт бути присутньою на балу і викрасти годинник у юного аташе П'єра де Ружмона, якому вона представлена як племінниця барона Дворака. Посол хоче всього лише з'ясувати, чи зраджує йому дружина і чи дійсно її фотокартка, як він припускає, зберігається під кришкою годинника П'єра. Але Арлетт моторно виймає фотокартку, перш ніж передати годинник послові, який тепер абсолютно впевнений у благонадійності дружини. Таким чином Арлетт, зачарована П'єром, позбавила його від неприємностей і навіть від дуелі. Тепер її завдання виконане: залишилося лише повернути годинник власникові і піти геть. Проте П'єр йде за нею, намагається залицятися та призначає їй побачення назавтра на вокзалі. Вона приходить — але лише аби сказати П'єру правду і попрощатися з ним назавжди. П'єр поселяє її в себе і має намір фіктивно видати заміж за свого старого друга Ролана — дипломата, що згубив кар'єру легковажним способом життя. Стоячи перед мером, Арлетт замислюється і говорить «ні». П'єр змушує барона Дворака офіційно визнати свою «племінницю», а потім встає на місце Ролана. Церемонія добігає кінця, і Арлетт плаче під вуаллю, як робить це завжди від щастя.[1]

У ролях

[ред. | ред. код]
• Даніель Дар'є … Арлетт
• Клод Дофен … П'єр де Ружмон
• Жан Тіссьє … Ролан
• Сатюрнен Фабр … мосьє Аристид
• Андре Люге … посол
• Жуні Астор … дружина посла
• Марсель Монтіль … мадам Аристид
• Шарль Дешамп … барон Дворак
• Жан Ебе … Понтус

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Жак Лурселль, 2009.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 239—240. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Биття_серця_(фільм)&oldid=35970692