Перейти до вмісту

Даніель Дар'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Даніель Дар'є
фр. Danielle Darrieux
Ім'я при народженніДаніель Івон Марі Антуанетта
Дата народження1 травня 1917(1917-05-01)
Місце народженняБордо, Франція
Дата смерті17 жовтня 2017(2017-10-17) (100 років)
Місце смертіБуа-ле-Руа[1][2]
ПохованняCemetery of Marnes-la-Coquetted
ГромадянствоФранція Франція
Професіяспівачка, акторка театру, кіноакторка, акторка
Роки активності1931 —2010
IMDbID У 2008 році
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Почесний «Сезар» (1985)
Даніель Дар'є у Вікісховищі

Даніе́ль Іво́н Марі Антуане́тта Дар'є́ (фр. Danielle Yvonne Marie Antoinette Darrieux (фр. вимова: [da.niɛl i.vɔn ma.ʁi ɑ̃.twa.nɛt daʁ.jø]); нар. 1 травня 1917, Бордо, Франція — 17 жовтня 2017, Буа-ле-Руа) — французька акторка театру та кіно, співачка. За свою 80-річну кінокар'єру, одну з найдовших в історії кінематографу, Даніель Дар'є знялася у понад 140 кінофільмах[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 1 травня 1917 року в Бордо, виросла в Парижі. Батько, військовий лікар, помер, коли Даніель було 7 років[4]. Дар'є вчилася гри на віолончелі та піаніно в Паризькій консерваторії. У 14 років зіграла першу роль у музичному фільмі «Бал» режисера Вільгельма Тіле (1931).

У 1935 році Даніель Дар'є одркжилася з французьким письменником, сценаристом і режисером Анрі Декуеном, з яким познайомилася за рік до цього на зйомках фільму «Золото на вулиці». Згодом Дар'є неодноразово знімалася в комедіях і мелодрамах Декуена.

У 1936 році режисер Анатоль Літвак запросив акторку для участі у фільмі «Майєрлінг», де Дар'є зіграла Марію Вечеру у партнерстві з Шарлем Буає, що грав австрійського кронпринца Рудольфа. Фільм мав міжнародний успіх, після чого на Дар'є звернули увагу голлівудські режисери. У 1938 році вона підписала 7-річний контракт з «Universal» і виконала свою першу велику роль у голлівудському фільмі «Гнів Парижа» з Дугласом Фербенксом. Після цього фільму Дар'є знову повернулася до Парижа.

У 1947 році знялася в екранізації п'єси Віктора Гюго «Рюї Блаз» режисера П'єра Бійона за сценарієм Жана Кокто, де втілила королеву Іспанії разом з такими зірками французького театру і кіно, як Жан Маре і Марсель Ерран.

На початку 1950-х років Даніель Дар'є повернулася в Голлівуд, де з'явилася у стрічці «Багаті, молоді та красиві» (1951) і з успіхом зіграла в гостросюжетній драмі «5 пальців» (1951).

У 1952 році Анрі Декуен поставив фільм «Правда про крихітку Донж» за романом Жоржа Сіменона, в якому Даніель Дар'є уперше зіграла в парі із зіркою французького кіно Жаном Габеном.

Режисер Макс Офюльс запросив Дар'є для участі у кількох своїх фільмах, ролі в яких стали одними з найкращих у кінокар'єрі акторки: у фільмі «Карусель» (1950) Дар'є зіграла жінку з буржуазного середовища, яка не задоволена ані чоловіком, ні коханцем; у фільмі «Насолода» (1952) вона зіграла повію (у цьому фільмі знову грала з Жаном Габеном), і, нарешті, одну з найкращих ролей — світську левицю, що заплуталася в тенетах пристрастей, у фільмі «Мадам де...» (1953) з Шарлем Буає і Вітторіо де Сікою.

У 1954-му Даніель Дар'є втілила мадам Луїзу де Реналь в екранізації роману Стендаля «Червоне та чорне» у фільмі режисера Клода Отан-Лара в парі з Жераром Філіпом. За цю роль Дар'є у 1955 році була удостоєна призу за найкращу жіночу роль — Кришталева зірка (фр. L' Étoile de Cristal) — вищої національної кінонагороди Франції (аналог сучасного «Сезара», що прийшов на зміну у 1976 році).

У фільмі студії «United Artists» «Александр Великий» (1956) Дар'є втілила образ Олімпіади, матері Александра Македонського, де грала з голлівудськими зірками Річардом Бартоном і Клер Блум. Цей фільм став останнім у голлівудській кар'єрі Дар'є.

У 1959 році помітною роботою акторки стала роль у драмі «Марі-Октябрь» режисера Жульєна Дювів'є, де Дар'є грала з Бернаром Бліє і Ліно Вентурою. Знімалася також у фільмах таких режисерів, як Марсель Л'Ерб'є, Саша Гітрі, Крістіан-Жак, Марк Аллегре, Анрі Верней, Клод Шаброль, Жозе Даян та інших.

У 1960-70 роках Даніель Дар'є багато співала і виступала з концертами, а також знімалася в телефільмах і телесеріалах. У 1970 році Дар'є змінила Кетрін Гепберн у бродвейському мюзиклі «Коко», заснованому на біографії Коко Шанель,[5] але п'єса, поставлена спеціально заради Гепберн, досить швидко зникла зі сцени.

У 2001 році акторка з'явилася в ролі бабусі в сатиричній чорній комедії Франсуа Озона «8 жінок», яка принесла їй «Срібного ведмедя» на Берлінському кінофестивалі й Премію Європейської кіноакадемії в номінації «Найкраща акторка», разом з іншими головними героїнями стрічки. У 1985 році за свій внесок у кінематограф Даніель Дар'є була удостоєна почесної премії «Сезар».

За свою 80-річну кінокар'єру Даніель Дар'є знялася у понад 140 кінофільмах[3]. Її кінокар'єра є однією з найдовших в історії кінематографу. Даніель Дар'є була однією з останніх живих легендарних акторок у світі кіно. Акторка до останнього часу вела активний спосіб життя, продовжувала творчу діяльність і знімалась у кіно: наприклад, у 2012 році вона знялася у кінофільмі «Ще один круассан».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Після розлучення у 1941 році з Анрі Декуеном, з яким зберігала хороші стосунки до його смерті в 1969 році, Дар'є в 1942 році одружилася з домініканським дипломатом Порфіріо Рубіроза, з яким розлучилася у 1947 році. У 1948 році пошлюбила сценариста Джорджа Мітсінкідеса, з яким прожила у шлюбі до його смерті в 1991 році.

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Даніель Дар'є[6]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Перемоги французького кіно»
1955 Найкраща акторка[7] Перемога
1958 Найкраща акторка[8] Перемога
Кришталева зірка
1955 Найкраща акторка Червоне та чорне Перемога
Премія Сезар
1983 Найкраща акторка другого плану Кімната в місті Номінація
1985
Почесний «Сезар»
Перемога
1987 Найкраща акторка другого плану Місце злочину Номінація
2003 8 жінок Номінація
Премія «Мольєр»
1997 Почесна нагорода Перемога
2003 Найкраща акторка за виставу Оскар і Рожева Дама Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2002 Найкращий акторський ансамбль 8 жінок Перемога
Приз Європейської кіноакадемії
2005 Найкращі європейські акторки 8 жінок Перемога
Премія «Люм'єр»
2007 Найкраща акторка Новий шанс Номінація
Кришталевий глобус
2010
Почесний «Кришталевий глобус»
Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.francetvinfo.fr/culture/cinema/l-actrice-danielle-darrieux-est-morte-a-l-age-de-100-ans_2426877.html
  2. Fichier des personnes décédées mirror
  3. а б Danielle Darrieux: Sa filmographie (films et séries) [Архівовано 30 грудня 2015 у Wayback Machine.] на AlloCiné
  4. Даніель Дар'є [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.] на Encinémathéque.net
  5. Lebrun, Dominique. Paris-Hollywood: Les français dans le cinéma américain. Hazan. ISBN 2-85025-136-4.
  6. Нагороди та номінації Даніель Дар'є [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
  7. Remise des Victoires du cinéma 1955 [Архівовано 23 березня 2010 у Wayback Machine.] на сайті l'INA.
  8. Remise des Victoires du cinéma 1958 [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.] на сайті l'INA.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Dureau Christian. Danielle Darrieux : 80 ans de carrière // Stars de l'écran. — Paris, 2011. — 12. — ISBN 978-2-8416-7741-2.

Посилання

[ред. | ред. код]