Благоє Братич
Благоє Братич | ||||||||||
Особисті дані | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 1 березня 1946 | |||||||||
Сараєво, СФРЮ | ||||||||||
Смерть | 31 липня 2008 (62 роки) | |||||||||
Торонто, Онтаріо, Канада | ||||||||||
Поховання | кладовище Маунт-Плезент[1] | |||||||||
Громадянство | Югославія | |||||||||
Позиція | захисник | |||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||
«Претіс» (Вогошча) «Желєзнічар» (С) | ||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
Національна збірна | ||||||||||
Роки | Збірна | І (г) | ||||||||
1972 | Югославія | 3 (0) | ||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||
Сезони | Команда | Місце | ||||||||
1987—1988 |
«Локомотіва» (Брчко) «Електробосна» (Яйце) ГОШК (Дубровник) «Фамос» (Грасниця) «Іскра» (Бугойно) «Желєзнічар» (С) |
|||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Благоє «Блажо» Братич (босн. Blagoje “Blažo” Bratić; 1 березня 1946, Сараєво, СФРЮ — 31 липня 2008, Торонто, Онтаріо, Канада) — боснійський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника.
Нпродився в Сараєво, розпочав займатися футболом у віці 14 років у клубі «Претіс» (Вогошча) (згодом перейменований в УНІС, зараз відомий як ФК «Вогошча»). Незабаром молодий талант переїхав до «Желєзнічара», де став одним з найвідоміших югославських захисників свого часу. Дебютував у футболці «Жельо» 1964 року, був яскравим представником «золотого покоління» футболістів клубу, які в 1972 році виграли Першу лігу Югославії. Зіграв 343 офіційні поєдинки в футболці «Желєзнічара», це найбільша кількість зіграних матчів серед гравців «залізничників» за всю 86-річну історію клубу. Відзначився 32-ма голами у всіх футбольних змаганнях за «Желєзнічар».
Братич також зіграв 3 поєдинки у складі збірної Югославії.
Завершив футбольну кар'єру в 1976 році у віці 30 років.
Тим не менше, навіть після завершення кар'єри гравця Благоє залишився в футболі. Він тренував клуби нижчих югославських футбольних дивізіонів «Локомотіва» (Брчко), «Електробосна» (Яйце), ГОШК (Дубровник) та «Іскра» (Бугойно), допоки не отримав шанс очолити вищоліговий клуб, рідний «Желєзнічар», яким керував у першій половині сезону 1987/88 років. На початку 1990-их років працював тренером у Малайзії.
У 1994 році Братич разом з родиною емігрував до Канади, втікаюи від війни в Боснії. Деякий час працював спортивним директором та тренером «Торонто Метро Лайонз».
Дружина — Міза, залишилося двоє синів — Деніс та Саша.
Помер 31 липня 2008 року у віці 62 років. Похований на Йоркському цвинтарі в Торонто[2].
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Canadian Headstones record[недоступне посилання з травня 2019]
- Благоє Братич на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Благоє Братич на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Благоє Братич на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця [Архівовано 26 вересня 2019 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця на сайті eu-football.ru
- Профіль гравця [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.] на сайті reprezentacija.rs
- Профіль гравця на сайті sport.de
- Профіль гравця [Архівовано 4 грудня 2018 у Wayback Machine.] на сайті 1921.ba
- Профіль гравця[недоступне посилання з червня 2019] на сайті mackolik.com
- Народились 1 березня
- Народились 1946
- Померли 31 липня
- Померли 2008
- Уродженці Сараєва
- Померли в Торонто
- Югославські футболісти
- Югославські футбольні тренери
- Гравці збірної Югославії з футболу
- Футболісти «Желєзнічара» (Сараєво)
- Тренери ФК «Желєзнічар» (Сараєво)
- Серби Боснії і Герцеговини
- Поховані на кладовищі Йорк (Торонто)
- Боснійські емігранти до Канади