Перейти до вмісту

Бобриця (Звягельський район)

Координати: 50°41′30″ пн. ш. 28°7′48″ сх. д. / 50.69167° пн. ш. 28.13000° сх. д. / 50.69167; 28.13000
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бобриця
Герб Бобриці Прапор Бобриці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Барашівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080030070076094
Облікова картка с. Бобриця 
Основні дані
Засноване 1840
Населення 409 (2001)
Площа 0,255 км²
Густота населення 1603,92 осіб/км²
Поштовий індекс 11260
Географічні дані
Географічні координати 50°41′30″ пн. ш. 28°7′48″ сх. д. / 50.69167° пн. ш. 28.13000° сх. д. / 50.69167; 28.13000
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Водойми р. Хотоза, р.Уж
Найближча залізнична станція Яблунець
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв Майдану, 10, с. Бараші, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11255
Карта
Бобриця. Карта розташування: Україна
Бобриця
Бобриця
Бобриця. Карта розташування: Житомирська область
Бобриця
Бобриця
Мапа
Мапа

CMNS: Бобриця у Вікісховищі

Бо́бриця — село в Україні, у Барашівській сільській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 409 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване на річці Уж, за 47 км від смт Ємільчине та 22 км від залізничної станції Яблунець[1].

Населення

[ред. | ред. код]

У 1885 році в селі мешкало 432 особи, було 48 дворових господарств[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 731 особи (362 чоловічої статі та 369 — жіночої), з яких 709 — православної віри[3].

В кінці 19 століття в селі проживало 657 осіб, кількість дворів — 134[4], у 1906 році — 812 жителів та 129 дворів[5].

Станом на 1923 рік в селі налічувалося 216 дворів та 1 511 мешканців[6], на 1972 рік кількість населення становила 680 осіб, дворів — 257[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 475 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 409 осіб[7].

Історія

[ред. | ред. код]

У 1650 році належала Левові Сапєзі, мала 23 двори[4]. Історична дата утворення села — 1840 рік[8].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці Тимошівка. В селі існували паровий і водяний млини[2].

В кінці 19 століття — село Барашівської волості Житомирського повіту, над річкою Тимошівкою, за 8 верст від Барашів та 66 верст від Житомира. Належало до православної парафії в Барашах, мало паровий та водяний млини[4][9].

У 1906 році — сільце Барашівської волості (1-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, м. Житомир, становила 67 верст, до волосного центру, с. Бараші — 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в міст. Горошках[5].

У 1923 році сільце увійшло до складу новоствореної Бобрицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Барашівського району Коростенської округи; адміністративний центр ради[10]. Розміщувалася за 8 верст від районного центру, с. Бараші[6].

Під час Голодомору 1932—1933 років в селі загинуло 56 осіб, імена 55 чоловік встановлено[11]. В період загострення сталінських репресій проти українського народу, в 30-і роки минулого століття, органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 13 мешканців села, з яких 6 чоловік розстріляно[12].

На фронтах Другої світової війни воювали 123 селян, 72 з них загинули, 41 нагороджено орденами та медалями. На їх честь в селі збудовано обеліск Слави.

В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу із зерно-тваринницьким напрямком, що користувався 1,9 тис. га угідь, з них 1,4 тис. га — ріллі. Діяли восьмирічна школа, клуб, дві бібліотеки, медпункт, відділення зв'язку та три крамниці[1].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, включене до Ємільчинського району Житомирської області[10].

23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[13].

28 липня 2016 року увійшло до складу новоствореної Барашівської сільської територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області[14]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського району Житомирської області[15].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Бобриця, Ємільчинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 18 квітня 2022.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-17. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. а б в Bobryca (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 171. (пол.)
  5. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 квітня 2022.
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Волинський губернський відділ управління. Житомир. 1923. с. 129. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 18 квітня 2022.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 18 квітня 2022.
  8. с. Бобриця на сайті Верховної Ради України
  9. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 73. Процитовано 22 березня 2023.
  10. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 205. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 18 квітня 2022.
  11. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. Архів оригіналу за 4 грудня 2015.
  12. Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  13. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 26 січня 2023.
  14. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  15. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]