Бойко Ігор Дмитрович

Бойко Ігор Дмитрович
Бойко Ігор Дмитрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	23 серпня 1972; Черкаси, УРСР
Смерть	30 січня 2015 (42 роки); селище Рідкодуб, Шахтарський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	128 ОГПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

І́гор Дми́трович Бо́йко (23 серпня 1972, Черкаси — 30 січня 2015, селище Рідкодуб, Шахтарський район, Донецька область) — боєць Мукачівської 128 гірсько-піхотної бригади ЗСУ. Розвідник. Герой АТО.

Біографія

Був призваний на військову службу до 128 гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України 3 серпня 2014 року.

Загинув у селищі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області під час розвідувальної операції у бою з охороною 5 роти 7 бригади ДНР, яка здійснювала спробу штурму населеного пункту з південної сторони. Був вбитий або важко поранений чергою з АК, вибухом власної гранати Ф-1 йому відірвало праву кисть і голову^[1].

Похований у Черкасах, на його честь названа одна з вулиць рідного міста.

Залишилися дружина, 17-річна донька та 7-річний син.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].
У 2015 році нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) «за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців».
Розпорядженням Черкаського міського голови № 29-р від 22 лютого 2016 року вулицю Чичеріна перейменовано на вулицю Ігоря Бойка^[3].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня^[4]^[5].

Примітки

↑ СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
↑ Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків (ДОКУМЕНТИ, ОНОВЛЕНО). chmr.gov.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022.
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube

Джерела

У боях з російськими терористами загинув розвідник з Черкас [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
30 січня у боях на Сході України загинув черкащанин Бойко Ігор Дмитрович^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Бойко Ігор Дмитрович [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] СВОЯ ВІЙНА | @Юрій Бутусов і Роман Базенко: Бій під Рідкодубом і палаючі танки 7-ї бригади ЗС РФ. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.

[2] Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків (ДОКУМЕНТИ, ОНОВЛЕНО). chmr.gov.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022.

[4] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.

[5] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]