Перейти до вмісту

Болдирєв Олег Олександрович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Болдирєв.
Болдирєв Олег Олександрович
ПсевдоМартин Брест
Народився20 жовтня 1980(1980-10-20) (44 роки)
Горлівка, Донецька область, Українська РСР, СРСР[1]
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьволонтер, письменник, ветеран, радіоведучий, блогер
Галузьвійська[2]
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Знання мовросійська[2]
ЗакладДатагруп, Samsung Electronics Ukraine, Армія FM, Департамент патрульної поліції, Міністерство охорони здоров'я України і Укроборонпром
ПартіяЄвропейська Солідарність (16 червня 2019)[3], Демократична Сокира (серпень 2020) і Голос
Нагороди

Олег Олександрович Болдирєв, також відомий як Мартин Брест[4] (нар. 20 жовтня 1980 року, м. Горлівка, Українська РСР) — військовий письменник, ветеран російсько-української війни, волонтер, блогер і публіцист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в Горлівці. Першу вищу освіту отримав у Київському Політехнічному Інституті за спеціальністю «Електричні системи та мережі».[5] З 15 років працював, спочатку як учень слюсаря, після отримання технічної освіти інженером оперативно-режимної служби ДП «Укренерговугілля». Пізніше шість років працював у провайдері ПрАТ «Датагруп», де дійшов до старшого інженера служби експлуатації.

Паралельно отримав другу вищу освіту в Київському Національному Економічному Університеті ім. Вадима Гетьмана за спеціальністю «Економіка підприємства».

Взимку 2014 року почав працювати в «Samsung Electronics Ukraine Company» начальником групи «support & helpdesk»[6].

Коли почалася війна, тривалий час займався волонтерством. Був мобілізований у шостій хвилі в 2015 році та брав участь у російсько-українській війні до 2016 року включно. Служив у ЗСУ, 72 ОМБр.[7]

Під час служби в зоні АТО постійно публікував дописи на «Фейсбуці» (наприклад, серія «АТО в Средиземье»), ставши з часом популярним блогером. Друга рота 41 омпб з його подачі отримала назву ельфійської.
У травні 2016 підрозділ Мартина Бреста підбив БМП бойовиків, але цю заслугу командування приписало іншому підрозділу. Після того, як бійці висловили обурення в соцмережах, ротному «ельфів» Василю Коряку подзвонив 5-ий президент Петро Порошенко і привітав його[8][9][10][11][12].

Демобілізувавшись, Олег Болдирєв працював ведучим в «Армія FM» на Центральній Телерадіостудії Міністерства Оборони України та почав роботу над першою книгою[13][14][15].

З 2017 по 2019 роки Мартин працював в Департаменті патрульної поліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень та отримав звання лейтенанта поліції.

З 2019 по 2021 роки був начальником відділу інформаційної підтримки Міністерства охорони здоров'я України. З 2021 — менеджер проєктів Державного концерну Укроборонпром.[16][17]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Під час служби нагороджений відомчими відзнаками «Знак Пошани» та «За зразкову службу».

Творчість

[ред. | ред. код]

Повернувшись з війни Мартин Брест почав роботу над своєю першою книгою про війну — «Піхота». Вона вийшла в 2017 році у видавництві «ДІПА» і за перший рік було продано більше 4000 екземплярів[18][19].

У 2017 році Мартин разом з Віктором Трегубовим, Сержем Марко та іншими став співавтором книги «14 друзів Хунти»[20][21].

У 2019 році вийшла друга частина його книги під назвою «Піхота 2. Збройники»[22]. В тому ж році на Книжковому Арсеналі вперше був представлений ветеранський намет, де продавалася література виключно військової тематики, в тому числі і всі книги Мартина Бреста[23][24].

У 2020 році вийшла заключна частина трилогій «Піхота 3. Терикони». Уперше серед персонажів книги з'явилися вороги та їх недовгі, але складні відносини із життям. Тоді ж Мартін почав писати та видавати книги, написані у жанрі військово-політичної сатіри, наприклад «Вєрочка: секретар президента».

Загальний тираж книг складає біля 27 тис. проданих примірників.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Весною 2019 року Мартин вийшов з лав патрульної поліції та приєднався до політичної партії «Європейська Солідарність». Після його перемоги в праймеріз, керівництво партії поставило його на 48-е місце в списку партії на позачергові парламентські вибори 2019 року[25][26][27][28][29][30][31][32]. Проте дізнавшись про свій номер, Мартин заявив про вихід зі складу партії та відмовився брати участь у парламентських виборах[33][34][35].

Блогерство

[ред. | ред. код]

Псевдо «Мартин Брест» взяв з художнього фільму «Достукатись до небес» – ім'я одного з головних героїв. Персонаж Мартін Брест у виконанні Тіля Швайґера, в свою чергу названий на честь американського кінорежисера Мартіна Бреста[36].

Станом на липень 2022 року має біля 90 000 підписників в фейсбуці[37]. За останні 4 роки Мартин Брест регулярно потрапляє в топ-20 блогерів за рейтингом ICTV. Так, в 2017 році він зайняв 6 місце серед усіх українських блогерів[38][39].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох синів[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мартін Брест
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Из партии Порошенко вышел самый нормальный кандидат
  4. ↑ Олег Болдирєв (Мартин Брест). ideasfest.in.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-10 у Wayback Machine.]
  5. ↑ 20 жовтня | «ГРОМАДА Схід» | Для людей, про людей (укр.). 20 жовтня 2020. Процитовано 8 вересня 2022.
  6. ↑ а б Болдирєв Олег Олександрович. spgr.org.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-10 у Wayback Machine.]
  7. ↑ «Написання книжок для мене як довготривалий секс» — ветеран Мартін Брест. Громадське радіо (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  8. ↑ Він в курсі про ельфів: Про що Порошенко говорив з бійцями, які підбили БМП бойовиків. ua.112.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  9. ↑ Українські військові підбили БМП терористів в зоні проведення ООС. dt.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  10. ↑ Українські військові підірвали БМП бойовиків та поговорили з Порошенком. www.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  11. ↑ Відповідь за медиків: українські військові підбили БМП бойовиків. unian.ua. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  12. ↑ У мережі виклали відео, як українські бійці знищили БМП терористів під Новотроїцьким. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  13. ↑ Нацрада не продовжила "Армія FM" дозвіл на мовлення на Донбасі. texty.org.ua. Процитовано 11 жовтня 2019.
  14. ↑ Нацрада продовжила "АрміїFM" ліцензію на мовлення у Лисичанську та Авдіївці. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  15. ↑ Під Нацрадою закликають поновити мовлення "Армія FM" на Донбасі та в Криму. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  16. ↑ Укроборонпром і Генштаб розробили програму розвитку безпілотників. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  17. ↑ Укроборонпром спільно з Генштабом ЗСУ розробили програму розвитку БПЛА. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  18. ↑ Мартін Брест: «Хочу, щоб книги атовців читали закордоном». armyfm.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  19. ↑ Мартін Брест презентує книгу «Піхота» у Києві. chytomo.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  20. ↑ «14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни. vsiknygy.net.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. [Архівовано 2019-12-08 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Книга "14 друзів хунти": як наші бійці, блогери і волонтери стали письменниками. texty.org.ua. Процитовано 11 жовтня 2019.
  22. ↑ Донбасс глазами пехоты. Война и мир Мартина Бреста. opentv.media. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.(рос.)
  23. ↑ “Інвентаризація своїх”. Що вторгував і досяг “Ветеранський намет” на “Книжковому Арсеналі”. novynarnia.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  24. ↑ На Книжковому Арсеналі відкрили унікальний "військовий намет". На відкриття прийшов Порошенко. theinsider.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-27 у Wayback Machine.]
  25. ↑ В'ятрович йде у Раду за списком Порошенка. Хто ще?. bbc.com. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  26. ↑ Партія Порошенка оприлюднила першу 50-ку кандидатів: третина - жінки. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  27. ↑ Партія Порошенка оголосила 50-ку кандидатів на вибори в Раду. unian.ua. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  28. ↑ Партія Порошенка назвала перших 50 кандидатів. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  29. ↑ Партія Порошенка представила першу 50-ку виборчого списку. nv.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2019.
  30. ↑ Порошенко представив список "Європейської солідарності" на виборах. tsn.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  31. ↑ У першій півсотні виборчого списку партії Порошенка - п'ять членів Кабміну і сім депутатів "Народного фронту". ua.interfax.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  32. ↑ Партія "Європейська Солідарність" оприлюднила першу 50-ку виборчого списку кандидатів у народні депутати. 5.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2019.
  33. ↑ Про осіб, які вважаються виключеними з виборчого списку кандидатів у народні депутати України Політичної партії "Європейська солідарність" у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  34. ↑ Чому Мартін Брест пішов з партії Порошенка і при чому тут Тетяна Чорновол: подробиці скандалу. inforesist.org. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  35. ↑ Уйти красиво: кейс Мартина Бреста. petrimazepa.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.(рос.)
  36. ↑ Юлія БОРИСКО (7 липня 2024). Удари по Росії. Свої розробки і крадений успіх. На що ми здатні власними силами? (укр.). «Жовті Кеди». Процитовано 3 серпня 2024.
  37. ↑ Особиста сторінка у Фейсбук. facebook.com. Процитовано 11 жовтня 2019.
  38. ↑ Топ 100. Блогери України. bloggers.fakty.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-11 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Топ 100. Блогери України 2017. bloggers.fakty.com.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-11 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болдирєв_Олег_Олександрович&oldid=44093487