Мартін Брест
Мартін Брест | |
---|---|
Народився | 8 серпня 1951[1][2][3] (73 роки) Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Країна | США |
Діяльність | кінопродюсер, кінорежисер, режисер монтажу, письменник, сценарист, актор |
Alma mater | Школа мистецтв Тіша, Середня школа Стайвесантd і Консерваторія АІКd |
Знання мов | англійська |
Роки активності | 1972 — тепер. час |
IMDb | ID 0000976 |
Мартін Брест (англ. Martin Brest, нар. 8 серпня 1951 (73 роки), Бронкс, Нью-Йорк, США) — американський кінорежисер, продюсер і сценарист.
Мартін Брест народився 8 серпня 1951 року у Бронксі, Нью-Йорк.
Брест закінчив Stuyvesant High School[en] в 1969, Школу Мистецтв Нью-Йоркського університету в 1973 році. До того ж в 1977 році, він здобув ступінь «Магістра витончених мистецтв» (англ. Master of Fine Arts degree) в консерваторії Американського інституту кіномистецтва.
Першим проєктом, в якому Мартін спробував себе у ролі сценариста і режисера, став фільм «Красиво піти», де зіграли Джордж Бернс, Арт Карні і Лі Страсберг. Також, Мартіна призначили режисером «Військових ігор», але він був звільнений під час виробництва картини[4].
Наступним проєктом Бреста став його перший великий хіт «Поліцейський з Беверлі-Хіллз». з Едді Мерфі у головній ролі. Фільм зібрав у світовому прокаті понад 300 млн. доларів і номінувався на Оскар за найкращий оригінальний сценарій.
У наступному фільмі Мартіна, «Встигнути до опівночі», знялися Роберт Де Ніро і Чарлз Гродін. Фільм отримав «Золотий глобус» у номінаціях Кращий фільм (комедія або мюзикл) (Брест) і Краща чоловіча роль (комедія або мюзикл) (Де Ніро).
Новою яскравою сторінкою у творчості Мартіна Бреста став ремейк італійського фільму 1974 року Запах жінки. Саме за головну роль в цьому фільмі Аль Пачіно отримав свій єдиний «Оскар» за кращу чоловічу роль (і «Золотий глобус» за кращу чоловічу роль — драма).
Шість років потому, Мартін поставив мелодраму «Знайомтеся — Джо Блек», з Бредом Піттом і Ентоні Хопкінсом у головних ролях.
У 2003 році Брест написав сценарій до фільму «Джилі», а також виступив його режисером. На головні ролі були затверджені Бен Аффлек і Дженніфер Лопес. Фільм провалився в прокаті[5] і, до того ж був прийнятий в багнети як кінокритиками, так і простими глядачами[6]. Фільм отримав шість антипремій «Золота малина», у тому числі в таких номінаціях, як «найгірший фільм», «найгірший режисер», «найгірший актор» і «найгірша акторка».
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1972 | кф | Бутерброди для Гогена | Hot Dogs for Gauguin | режисер, сценарист |
1977 | ф | Гарячі завтрашні дні | Hot Tomorrows | режисер, продюсер, сценарист |
1979 | ф | Красиво піти | Going in Style | режисер, сценарист |
1984 | ф | Поліцейський з Беверлі-Хіллз | Beverly Hills Cop | режисер |
1988 | ф | Встигнути до опівночі | Midnight Run | режисер, продюсер |
1992 | ф | Запах жінки | Scent of Woman | режисер, продюсер |
1993 | ф | Джош і Сем | Josh and S.A.M. | продюсер |
1998 | ф | Знайомтеся, Джо Блек | Meet Joe Black | режисер, продюсер |
2003 | ф | Джилі | Gigli | режисер, продюсер, сценарист |
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1972 | ф | Бутерброди для Гогена | Hot Dogs for Gauguin | людина на поромі |
1982 | ф | Швидкі зміни в школі Ріджмонт Хай | Fast Times at Ridgemont High | доктор Міллер |
1984 | ф | Поліцейський із Беверлі-Гіллз | Beverly Hills Cop | касир в готелі Beverly Palms |
1985 | ф | Шпигуни, як ми | Spies Like Us | охоронець |
1988 | ф | Встигнути до опівночі | Midnight Run | продавець авіабілетів |
- «Оскар»
- Найкращий фільм за картину Запах жінки.
- Найкраща режисура за картину Запах жінки.
- Мартин Брест - письменник
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ https://www.acmi.net.au/creators/77675
- ↑ Martin Brest > Overview — AllMovie [Архівовано 15 квітня 2010 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія]
- ↑ Gigli Movie Reviews, Pictures — Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Рецензии на фильм «Джильи». The New York Times. Архів оригіналу за 26 березня 2013. Процитовано 27 жовтня 2019.