Бордо-Бегль (регбійний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бордо-Бегль
фр. Union Bordeaux Bègles
Повна назва Юньон Бордо-Бегль
фр. Union Bordeaux Bègles
Засновано 2006
Населений пункт Бордо, Франція
Стадіон Шабан-Дельмас
Новий стадіон
Вміщує 34 694
40 000
Президент Лорент Марті
Головний тренер Рафаель Ібанез
Ліга Топ 14
2015—2016 7
Домашня
Виїзна
Запасна

Юньон Бордо-Бегль (фр. Union Bordeaux Bègles) — французький регбійний клуб, який виступає у вищому дивізіоні національного чемпіонату. Команда стала учасником елітного дивізіону за підсумками сезону 2010/2011, ставши переможцем другої ліги. Крім того, жирондінській колектив грає у другому за значумістю міжнародному європейському змаганні — Європейському кубку з регбі.

Клуб був створений в 2006 році в результаті об'єднання команд Стад Бордле і СК Бордо-Бегль Жиронда. Домашні матчі Юньон проводить на стадіоні Стад Андре-Мога, здатному прийняти 10 тисяч вболівальників. Деякі зустрічі, на які приходить значно більше людей, переносяться на велику арену Стад Жак-Шабан-Дельма, інфраструктура якого придатна прийняти майже 35 тисяч вболівальників. Стад Бордле ставав чемпіоном Франції сім разів, Жиронда — двічі. Таким чином, Юньон Бордо-Бегль, успадкував дев'ять титулів національного чемпіона. Команда грає в біло-бордовій формі.

Історія

[ред. | ред. код]

Вболівальники Бордо довгий час відчували відсутність в місті провідного клубу: за право вважатися флагманом жирондінського регбі боролися Стад Бордле та СК Бордо-Бегль Жиронда. Стад Бордле був одним з найкращих клубів Франції на стику XIX і XX століть (в 1899—1911 роках клуб виграв сім чемпіонатів), але потім команда вступила в кризовий період і продовжила виступи в аматорських турнірах. Бегль не досягав особливих успіхів в період до Першої світової війни, і свій перший титул команда отримала тільки в 1969 році. Наступну перемогу команда здобула лишень через два десятиліття, в 1991 році, а в 1995 клуб дебютував у новому європейському турнірі — кубку Хайнекен. Перехід в нове тисячоліття виявився для клубу скрутним. Бегль вилетів у другий дивізіон за підсумками сезону 2002/2003, а через деякий час опинився ще на рівень нижче — в лізі Федераль 1. Стад Бордле, в свою чергу, рухався в зворотному напрямку: команда завоювала право грати у другій лізі.

У 2005 році почались розмови про об'єднання клубів, проте уболівальники обох команд гнівно їх сприйняли. З іншого боку, злиття підтримувалося низкою впливових гравців минулих років, зокрема, Сержом Сімоном і Бернардом Лапорт. Одним з основних аргументів на користь об'єднання активів був той факт, що місцеві компанії постали перед складним вибором інвестувати в одну чи в іншу команду. 10 березня 2006 було оголошено інформацію про створення організації Бордо Регбі Метрополі, яка об'єднала ряд місцевих підприємств, які бажали взяти участь у створенні великого жирондінського клубу.

Презентацію Метрополі відвідало 25 тисяч городян і 100 компаній. За сприяння юніоністів історичні розбіжності між клубами були частково згладжені. Був підписаний договір про об'єднання, в супутнім комітеті були обрані представники як Бордо-Бегль (Мішель Мога, Албан Мога, Реймонд Шатенет), так і Стад Бордле (Жан-П'єр Ламарк, Ерв Аргу, Філіпп Мулья). Договір мав на увазі об'єднання тільки професійних секцій клубів, молодіжні ж команди продовжили незалежне існування.

Нова команда з турнірної точки зору стала правонаступницею Бордле і зайняла місце в другій лізі. Першим президентом клубу став Фредерік Мартіні. Потім, на старті сезону в 2006 році, повноваження перейшли до підприємця Лорент Марті. Марті сприяв прийняттю рішення про використання командою арени Стад Андре-Мога де Бегль. Крім того, навесні 2008 року президент змінив складну назву клубу Юньон Стад Бордо — Спортивний клуб Бордо-Бегль Жиронда (фр. Union Stade bordelais - Club athlétique Bordeaux-Bègles Gironde) на більш просте Юньон Бордо-Бегль (фр. Union Bordeaux Bègles). Не менш помітним стала і фінансову участь Марті. Якщо в сезоні 2007/2008 бюджет клубу становив 3,8 млн євро, то в наступному сезоні команда мала у своєму розпорядженні вже 4,2 млн євро.

За підсумками розіграшу другої ліги в сезоні 2010/2011 клуб зайняв п'яте місце в турнірній таблиці і отримав право зіграти в підсумкових плей-офф. У півфіналі команда обіграла команду Гренобль (19:12), а у вирішальному матчі зустрілася зі збірною Альбі. Матч відбувся в Ажен, на арені Стад Арманді і завершився перемогою колективу з Бордо з рахунком 21:14. Таким чином, жирондиньці вперше в об'єднаному форматі стали учасниками вищого дивізіону.

Назва

[ред. | ред. код]

Незважаючи на заклики спростити назву клубу, президент клубу затвердив назву клубу Юньон Стад Бордо — Спортивний клуб Бордо-Бегль Жиронда (фр. Union Stade bordelais - Club athlétique Bordeaux-Bègles Gironde). Команда СК Бордо-Бегль відмовилась від того, щоб клуб носив просту назву Бордо (наприклад, Бордо Регбі). «Ми помітили, що важко знайти назву для клубу, яка підійшла би і сподобалась двом командам. Вибрана нами назва ім'я поважає поняття рівності і рівноваги» (Філіпп Мулья — президент)

Навесні 2008 року було змінено назву на більш просту Юньон Бордо-Бегль (фр. Union Bordeaux Bègles).

Досягнення

[ред. | ред. код]

Топ 14

  • 2014—2015 — 7-ме місце[1]
  • 2013—2014 — 8-ме місце
  • 2012—2013 — 11-те місце
  • 2011—2012 — 8-ме місце

Про Д2

  • 2010—2011 — 5-те місце
  • 2009—2010 — 9-те місце
  • 2008—2009 — 11-те місце
  • 2007—2008 — 12-те місце
  • 2006—2007 — 12-те місце
  • 2005—2006 — 7-те місце

Сезон 2016/17 Топ 14

[ред. | ред. код]
2016–17 Топ 14 таблиця watch · edit · discuss
Клуб Розіграних Виграних Нічия Програш Бали за Бали проти Різниця балів Diff. Проби за Проби проти Здобуті бонуси Втрачені бонуси Бали
1 Атлантик Стад Рошель 17 10 3 4 439 313 +126 42 24 5 3 54
2 АСМ Клермон Овернь 17 10 3 4 497 351 +146 52 36 5 2 53
3 Монпельє Еро 17 10 0 7 434 378 +56 38 33 3 3 46
4 Кастр 17 9 1 7 438 347 +91 42 27 3 2 43
5 Тулон 17 8 1 8 408 363 +45 37 35 4 4 42
6 Тулуза 17 9 0 8 348 333 +15 32 24 2 4 42
7 Бордо-Бегль 17 8 1 8 397 388 +9 33 34 1 4 39
8 Сексьйон Палуаз 16 8 0 8 366 395 –29 35 36 1 4 37
9 Брів Коррез 17 8 1 8 366 414 -48 24 37 0 2 36
10 Рейсінг 16 8 1 7 350 349 –1 34 30 2 0 36
11 Стад Франсе 17 7 1 9 397 431 –34 38 39 2 2 34
12 Ліон 16 6 2 8 325 361 –36 24 26 2 3 33
13 Гренобль 16 4 0 13 392 537 –145 37 49 1 6 23
14 Авірон Байонне 16 4 2 10 256 453 –197 18 47 0 0 16

Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:

  1. Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head
  2. Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head
  3. Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head
  4. Різниця балів здобутих під час усіх матчів
  5. Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів
  6. Бали здобуті в усіх матчах
  7. Спроби здобуті в усіх матчах
  8. Менша кількість анульованих матчів
  9. Класифікація в попередньому сезоні Топ 14
Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.
Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів.
Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів.
Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.
Червоний фон (13 і 14 рядки) - команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Top 14 : Les dix équipes ayant les meilleures affluences en 2014-15 - Rugby 365. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 31 січня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]