Перейти до вмісту

Борисевич Василь Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Васильович Борисевич
 Сержант
Загальна інформація
Народження4 січня 1969(1969-01-04)
с. Діброва, Збаразький район Тернопільська область, Україна
Смерть20 січня 2015(2015-01-20) (46 років)
поблизу смт Фрунзе, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області

Васи́ль Васи́льович Борисе́вич (4 січня 1969, с. Діброва (Коханівська сільська рада) Збаразького району Тернопільської області (нині Вишнівецька ТГ, Кременецького району Тернопільської обл.) — 20 січня 2015, поблизу смт Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області) — український військовик, сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2022, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецького району. Був підприємцем — разом з дружиною вирощував і продавав овочі.

1 вересня 2014 отримав повістку. Після двомісячного вишколу на Яворівському полігоні, у складі 24-ї бригади відбув на Луганщину.

20 січня 2015 почався наступ бойовиків на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область), Василь схопив гранатомет, щоб поцілити в танк, але зброя не спрацювала. Тоді він почав стріляти з автомата, тут у нього й поцілила куля снайпера, яка пробила легені. Побратими відтягнули пораненого до бліндажа, але коли зняли бронежилет, пульс уже не відчувався. Обгоріле до невпізнання тіло Василя знайшли пізніше на тому ж місці. Рідні три місяці шукали його і сподівалися, що Василь живий. Але ДНК-експертиза підтвердила, що Василь загинув.

Поховали бійця 24 квітня у с. Мала Снігурівка Лановецького району[1] на цвинтарі біля церкви. Чин похорону відправив архієпископ Нестор спільно з вісімнадцятьма священиками.

Залишилися дружина Ірина, сини Павло і Володимир, невістка Аліна.

Вшанування

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (4 червня 2015 року, посмертно).[5];
  • почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[6];
  • орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно)[7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Борисевич Василь Васильович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
  2. Степан Барна відвідав сім'ю загиблого в зоні АТО жителя Лановеччини [Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Тернопільської ОДА, 16 липня 2015
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube
  5. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 488 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Борисевичу Василю Васильовичу (посмертно)».
  7. Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
    Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен. — 2015. — 26 серпня.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кошіль, І. «Тату, ми вас любимо і чекаємо!» Василь Борисевич загинув від ворожої кулі / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 15 (29 квіт.). — С. 4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 На Тернопільщині церковними дзвонами зустрічали труну із загиблим вояком на YouTube // ТСН, 23 квітня 2015