Перейти до вмісту

Борисовський Богдан Вадимович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Богдан Борисовський
Борисовський Богдан Вадимович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження3 січня 1993(1993-01-03)
Райгородок, Житомирська область
Смерть10 травня 2024(2024-05-10) (31 рік)
Водяне Волноваського району
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterЖитомирський національний агроекологічний університет
Військова служба
Роки служби2020—2024
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Богда́н Вади́мович Борисо́вський (1993—2024) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 3 січня 1991 року в селі Райгородок Житомирської області. Після закінчення місцевої школи вступив до Житомирського національного агроекологічного університету.

Строкову службу проходив у у 45-му полку оперативного призначення у місті Львів. Проходив військову підготовку на яворівському полігоні.

28 жовтня 2020 року уклав контракт з збройними силами України. Проходив у 72 ОМБр. Брав участь у боях за Авдіївка.

З початком повномасштабного вторгнення обороняв столицю та прилеглі міста. Пізніше воював на Бахмутському, Вугледарському та Мар'їнському напрямку.

10 травня 2024 року загинув поблизу села Водяне, Волноваського району, Донецької області[1].

Без Богдана лишились дружина, син, батько та брат.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» I ступеня[2] - 16 липня 2024 року.
  • Орден «За мужність» II ступеня.
  • Орден «За мужність» III ступеня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Борисовський Богдан віддав життя за Україну | Новини Бердичева | Бердичів.biz. www.berdichev.biz (укр.). 13 травня 2024. Процитовано 25 липня 2024.
  2. Указ президента України №465/2024.

Джерела

[ред. | ред. код]