Координати: 55°44′56.076000100008″ пн. ш. 37°36′45.14400010001″ сх. д. / 55.74891° пн. ш. 37.61254° сх. д. / 55.74891; 37.61254
Очікує на перевірку

Боровицька вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боровицька вежа
55°44′56.076000100008″ пн. ш. 37°36′45.14400010001″ сх. д. / 55.74891° пн. ш. 37.61254° сх. д. / 55.74891; 37.61254
Країна Росія
РозташуванняТверський
Типпроїздна вежаd і пам'ятка архітектури[d]
Дата заснування1490

Боровицька вежа. Карта розташування: Росія
Боровицька вежа
Боровицька вежа
Боровицька вежа (Росія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Борови́цька вежа (рос. Боровицкая башня, Предте́ченская, Черто́льские ворота, Борови́цкие ворота) — вежа і проїзна брама в південно-західній частині Московського Кремля. Виходить до однойменної площі і Олександрівського саду поруч із Великим Кам'яним мостом. Назва вежі, імовірно, походить від стародавнього бору, який покривав Боровицький пагорб у ранній історії Москви[1][2][3][4].

Боровицька брама хронологічно є однією з найперших будівель Москви, вона існувала ще в дерев'яній фортеці Дмитра Донського. Вежу над брамою побудували в 1490 році, у період перебудови Кремля з білокам'яного на цегляний. Автор проєкту — італійський архітектор П'єтро Антоніо Соларі[ru]. Шатрове навершя з черепичним дахом додали в XVII столітті, до 1935 року його прикрашав позолочений двоголовий орел. У 1937-го орел на шпилі був замінений на рубінову зірку[5][6][1].

Брами вежі збереглися і служили для господарських потреб: з їхнього боку був пологий узвіз до Неглинки, у середні століття через них проходили до Конюшенного і Житнього дворів[7][8]. У XXI столітті з усіх Кремлівських брам тільки Боровицька залишилася проїзною — нею користується кортеж президента Росії[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Памятники архитектуры, 1983, с. 309.
  2. Бартенев, 1912, с. 178—185.
  3. Романюк, 2013.
  4. Шмидт, 1997, с. 136.
  5. Бартенев, 1912, с. 185.
  6. Памятники московской древности та 1842—1845.
  7. Бартенев, 1912, с. 184.
  8. Яковлева, 2014.
  9. Ларина К., Басилашвили К., Родионова Т. (15 жовтня 2005). Тайны Кремлёвской крепости. Эхо Москвы. Архів оригіналу (Расшифровка радиопередачи) за 22 квітня 2021. Процитовано 15 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]