Перейти до вмісту

Бразильсько-уругвайські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бразильсько-уругвайські відносини

Бразилія
Бразилія 		Уругвай
Уругвай
Президент Бразилії Ділма Русеф і президент Уругваю Хосе Мухіка під час державного візиту Русеф до Монтевідео

Бразильські–уругвайські відносини - двосторонні відносини між Бразилією та Уругваєм. Бразилія і Уругвай розташовані по сусідству в Південній Америці й мають тісні політичні, економічні та культурні зв'язки. Близькість двосторонніх відносин між двома країнами походить від сильного історичної зв'язку, позначеного важливими подіями: створенням Колонії-дель-Сакраменто в 1680 році, вторгненням Бразилії в Східну полосу в 1815 році і подальшим створенням провінції Сисплатина, а також відділенням Уругваю від Бразилії 1828 року.[1] Двосторонні відносини були додатково позначені Громадянською війною в Уругваї (1839-1851) та Війною Потрійного Альянсу (1864-1870).

Відносини наприкінці 19-го до кінця 20-го століття були затьмарені внутрішньою політикою, що призвело до періоду дистанціювання між двома країнами. Підписання договору Асунсьйона[en] в 1991 році позначило початок періоду тісніших політичних, економічних і культурних зв'язків. Сьогодні бразильський уряд розцінює Уругвай як стратегічного союзника і визначає двосторонні відносини як зовнішньополітичний пріоритет.[2] Монтевідео відповідає взаємністю. Уругвай підтримав бразильську заявку на постійне членство в Раді Безпеки ООН.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Колонізація

[ред. | ред. код]

Іспанці прибули на територію сучасного Уругваю в 1516 році, але запеклий опір завойовникам з боку місцевого населення, в поєднанні з відсутністю золота і срібла, обмежили заселення регіону впродовж 16 і 17 століть. Уругвай став зоною конкуренції між Іспанською і Португальською імперіями. 1603 року іспанці почали розводити тут велику рогату худобу, яка стала джерелом багатства в регіоні. Перше постійне поселення на території сучасного Уругваю іспанці заснували 1624 року в Соріано на Ріо-Негро. У 1669-1671 роках португальці побудували Форт на березі Ріо-де-ла-Плата. Належність заснованої в 1680 році португальцями Колонії-дель-Сакраменто пізніше оскаржили іспанці, які оселилися на протилежному березі річки в Буенос-Айресі. 1680 року Хосе де Гарро[en] завоював колонію, але наступного року португальці її собі повернули. В березні 1705 року, після п'ятимісячної облоги[en], її знову завоювали іспанці, але врешті-решт вона повернулася до Португалії за Утрехтським миром. Іспанія спробує повернути колонії 1735 року під час Іспансько-португальської війни. Вона постійно змінювала господаря від корони до корони за умовами міжнародних договорів, таких як Мадридський договір 1750 року та Договір у Сан-Ільдефонсо 1777 року, допоки не залишилась в руках Іспанії.

Анексія і незалежність

[ред. | ред. код]
Битві під Хункалом під час Аргентино-бразильської війни.

1811 року Хосе Гервасіо Артигас, який стане національним героєм Уругваю, почав успішне повстання проти Іспанії, перемігши іспанців 18 травня в битві біля Лас-П'єдрас[en]. Потім він звільнив Монтевідео від централізованого управління Буенос-Айреса і 1815 року оголосив створення Федеральної Ліги. У серпні 1816 року війська Сполученого королівства Португалії, Бразилії й Алгарве захопили Східну полосу (нині Уругвай) з метою знищення Федеральної Ліги. 20 січня 1817 року бразильські сили, завдяки своїй чисельній і матеріальній перевазі, зайняли Монтевідео і, після трирічної боротьби в сільській місцевості, перемогли Артіґаса в битві під Такуарембо[en].

1821 року Східну полосу приєднано до Бразилії під назвою Провінція Сисплатина. У відповідь на це Тридцять три Орієнтальці, на чолі з Хуаном Антоніо Лавальєхою, 25 серпня 1825, за підтримки Сполучених провінцій Ріо-де-ла-Плата (нині Аргентина), проголосили свою незалежність від Бразилії. Це призвело до 500-денної Аргентино-бразильської війни. Жодна зі сторін не перемогла, і в 1828 році згідно з договором Монтевідео, виплеканим Британською імперією, виникла незалежна держава Уругвай.

Громадянська війна в Уругваї

[ред. | ред. код]

На політичній арені Уругваю після здобуття незалежності від Бразилії настав розкол між двома партіями, консервативною Бланкос і ліберальною Колорадос. Колорадос перебувала під керівництвом Фруктуосо Рівери і представляла бізнес-інтереси Монтевідео; а Бланкос очолив Мануель Орібе, який відстоював інтереси сільської місцевості й сприяв протекціонізмові.

У 1838 році Королівство Франція почало морську блокаду[en] через порт Буенос-Айрес, на підтримку Перуано–болівійської конфедерації, яка оголосила війну Конфедерації за Аргентинську конфедерацію. Нездатна розгорнути сухопутні війська Франція шукала союзників для боротьби проти Хуана Мануеля де Росаса - керівника аргентинської Конфедерації, від їх імені. Заради цього вони допомогли Фруктуосо Рівері повалити президента Уругваю Мануеля Орібе, який був у добрих стосунках з Росасом.[3] Орібе втік у Буенос-Айрес, а Рівера взяв владу в жовтні 1838 року. Росас не визнав Ріверу як легітимного президента і прагнув відновити Орібе при владі. Рівера і Хуан Лавальє[en] підготували війська для атаки на Буенос-Айрес. І Британські і французькі війська здійснили інтервенцію, яка стала початком громадянській війні в Уругваї, або Герра Гранде (велика війна).

Мануель Орібе врешті-решт зазнав поразки в 1851 році, залишивши Колорадос повний контроль над країною. Бразилія ввела війська в Уругвай у травні 1851 року, підтримавши Колорадос фінансово та військово-морськими силами. У лютому 1852 року Росас пішов у відставку, і сили, які підтримували Колорадос, зняли облогу з Монтевідео. Уругвай віддячив Бразилії за її фінансову та військову підтримку, підписавши 1851 року п'ять договорів, що передбачали вічний союз між двома країнами. Монтевідео підтвердив право Бразилії втручатися у внутрішні справи Уругваю. Договори також  дозволили спільне судноплавство річкою Уругвай та її притоками, а також звільнення від оподаткування експорту великої рогатої худоби і солоного м'яса. Договори також визнали борг Уругваю перед Бразилією за її допомогу проти Бланкос і зобов'язання Бразилії надати додатковий кредит. Крім того, Уругвай відмовився від своїх територіальних претензій на північ від річки Куараї, тим самим зменшивши свою площу до близько 176 000 квадратних кілометрів, і визнав виключне право Бразилії плавати річками Мірим і Жагуаран, які є природним кордоном між країнами.[4]

Парагвайська Війна

[ред. | ред. код]

1855 року розгорівся новий конфлікт між сторонами. Він досяг своєї найвищої точки під час Війни Потрійного Альянсу.[5] 1863 року генерал від Колорадос Венансіо Флорес організував збройне повстання проти президента Бернардо Пруденсіо Берро, який представляв Бланкос. Флорес дістав підтримку з боку Бразилії і, цього разу, від Аргентини, яка забезпечила його військами і зброєю, тоді як Берро уклав союз з лідером Парагваю Франсіско Солано Лопесом. Коли 1864 року з бразильською допомогою уряд Берро було повалено, Лопес використав це як привід для оголошення війни проти Уругваю. Результатом стала Парагвайська війна, п'ятирічний конфлікт, в якому Уругвайські, бразильські та Аргентинські війська воювали проти Парагваю, і яку Флорес, зрештою, виграв, але тільки ціною втрати 95% свого власного війська. Флорес недовго насолоджуватися своєю Пірровою перемогою. В 1868 році його убили того самого дня, що й його суперника Берро.

Обидві партії були виснажені хаосом. 1870 року вони домовилися визначити сфери впливу: "Колорадос" мав контролювати Монтевідео і прибережний регіон, а Бланкос правити глибинкою з її сільськогосподарськими маєтками. Крім того, Бланкос отримали півмільйона доларів компенсації за втрату їхньої частки в Монтевідео. Але менталітет каудильйо було важко витравити з Уругваю й політичні міжусобиці тривали, з кульмінацією під час Революції списів[en] (Revolución de las Lanzas) (1870-1872), а пізніше під час повстання Апарісіо Саравії[en], який зазнав смертельних поранень у битві під Мазоллером[en] (1904).

Останні роки

[ред. | ред. код]

30 липня 2010 року президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва і президент Уругваю Хосе Мухіка підписали угоди про співробітництво в галузях оборони, науки, технології, енергетики, річкового транспорту та рибної ловлі з надією на прискорення політичної та економічної інтеграції між цими двома сусідніми країнами.[6]

Прикордонний регіон

[ред. | ред. код]

Кордон між Бразилією та Уругваєм тягнеться на 1068 км.[7] Безпосередня географічна близькість деяких бразильських і уругвайських міст або міських центрів призвела до того, що їх називають "містами-близнюками[en]".[8] Ці міста зазвичай пов'язані близькими демографічними, економічними та політичними зв'язками. До міст-близнюків належать:[8]

Бразилія Бразильське місто Населення Тип кордону Уругвай Уругвайське місто Населення
Шуї 6,564 земля (проспект) Чуй 10,401
Жагуаран 58,855 річка (міжнародний міст) Ріо-Бранко 13,456
Асегуа 5,538 земля (проспект) Асегуа 4,578
Сантана-ду-Лівраменту 97,488 земля (площа) Ривера 64,326
Куараї 25,044 річка (міжнародний міст) Артигас 41,687
Барра-ду-Куараї 4,578 річка (міжнародний міст) Белья Уніон 13,187

Суперечки щодо кордону

[ред. | ред. код]

Між Уругваєм і Бразилією точиться давній прикордонний спір щодо території в безпосередній близькості від Мазоллеру, хоча це не шкодить тісним дипломатичним та економічним відносини між двома країнами. Спірна територія називається Рінкон-де-Артігас (португальською: Rincão de Artigas, розташування -31.00, -55.95), і спір виникає через те, що договори 1861 року, які визначили кордон між Бразилією і Уругваєм, встановили, що кордон у цьому районі проходитиме по струмкові під назвою Арройо-де-ла-Інвернада (португальською: Arroio da Invernada), але країни не можуть дійти згоди, який зі струмків насправді так називається.[9]

Ще одна спірна територія це Бразильський Острів[en] при впадінні річки Куараї в річку  Уругвай.[10]

Торгівля та інвестиції

[ред. | ред. код]
2006 2007 2008 2009 2010 2011
Бразилія Бразильський експорт в Уругвай 1 млрд дол. $1,2 млрд $1,6 млрд. $1,4 млрд $1,5 млрд. $2 млрд.
Уругвай Уругвайський експорт у Бразилію $0,6 млрд. $0,8 млрд $1 млрд. $1,2 млрд $1,6 млрд. $1,7 млрд.
Загальна торгівля $1,6 млрд. $2 млрд. $2,6 млрд. $2,6 млрд. $3.1 млрд. $3,7 млрд.
Примітка: всі значення вказані в доларах США. Джерело: SECEX.[11]

Дипломатія

[ред. | ред. код]

Дипломатичні представництва:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Relaciones Bilaterales [Архівовано 3 серпня 2012 у Archive.is] Embaixada do Brasil em Montevideo.
  2. ↑ а б Atos assinados por ocasião da visita da Presidenta Dilma Rousseff ao Uruguai - Montevidéu, 30 de maio de 2011 [Архівовано 7 квітня 2012 у Wayback Machine.] Ministério das Relações Exteriores. Retrieved on 2011-12-24. (порт.).
  3. ↑ Garibaldi in Uruguay [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]: A Reputation Reconsidered.
  4. ↑ The Great War, 1843–52. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 30 травня 2022.
  5. ↑ José M. Olivero Oreechia, "Chronology of the Uruguayan Army in the War of the Triple Alliance," Military Collector and Historian, Winter 2007, Vol. 59 Issue 4, pp 269-276
  6. ↑ Brazil and Uruguay step closer to integration [Архівовано 11 червня 2019 у Wayback Machine.] American Express Travel.
  7. ↑ Fronteira Brasil/Uruguai [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] Laboratório Nacional de Computação Científica.
  8. ↑ а б Relações Brasil-Uruguai: A Nova Agenda para a Cooperação e o Desenvolvimento Fronteiriço [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.] Aveiro, Thais Mere. University of Brasília. Retrieved on 2011-12-24. (порт.).
  9. ↑ Griswold, Clark (10 березня 2013). The current territorial disputes of Brazil. Férias do Clark (personal blog) (Portuguese) . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 7 червня 2014.
  10. ↑ Borders and Limits of Brazil: Ilha Brasileira [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.] Wilson R.M. Krukoski, LNCC. Retrieved on 2009-06-23. (порт.).
  11. ↑ Intercâmbio Comercial - Uruguai [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] SECEX.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бразильсько-уругвайські_відносини&oldid=40423993