Братусь Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Дмитрович Братусь
Народився26 грудня 1916 (8 січня 1917)(1917-01-08)
селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан
Помер11 жовтня 2008(2008-10-11) (91 рік)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьлікар, хірург
Alma materКиївський медичний інститут
Куйбишевська військово-медична академія
Галузьхірургія
ЗакладНаціональний медичний університет імені Олександра Богомольця
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникМ. Н. Ахутін, М. І. Коломійченко
ЧленствоНАНУ
Війнарадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Відомий завдяки:міністр охорони здоров'я УРСР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Заслужений діяч науки УРСР Державна премія України в галузі науки і техніки
Премія НАН України імені О. О. Богомольця

Василь Дмитрович Братусь (26 грудня 1916 (8 січня 1917)(19170108), селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан — 11 жовтня 2008, Київ) — український хірург, член-кореспондент Академії медичних наук України, обраний 1993 р. за спеціальністю «Хірургія», член-кореспондент НАН України (1974 р.), доктор медичних наук (1962 р.), професор (1963 р.).

Лауреат премії імені Богомольця НАН України (1968 р.), Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р.), Заслужений діяч науки УРСР (1988 р.).

Професор кафедри факультетської хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Кандидат у члени ЦК КПУ в січні 1956 — лютому 1960 року і у березні 1971 — лютому 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го та 8-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селищі Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан. Дитинство минуло в селі Рогозів Бориспільського району. З четвертого курсу Київського медичного інституту Братуся, було переведено 1939 року в новоорганізовану в Куйбишеві Військово-медичну академію, яку закінчив 1940 р. У фінській кампанії він брав участь як лікар лижного батальйону. Як кадровий армійський хірург пройшов другу світову війну. Член ВКП(б) з 1945 року.

1947 року успішно захищає кандидатську дисертацію, згодом стає доцентом Київського інституту удосконалення лікарів. Впродовж 19571959 — директор цього інституту. З 1959 до 1966 був ректором Київського медичного інституту[1]

В 1962 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування термічних опіків». Учень професорів М. Н. Ахутіна, М. І. Коломійченко. З 1963 — завідувач кафедри Київського медичного інституту.

Могила Василя Братуся, Байкове кладовище

Талант науковця, педагога й організатора не залишився не поміченим. Василя Дмитровича запрошують на роботу до Міністерства охорони здоров'я УРСР. Спочатку він працює начальником управління навчальних медичних закладів, з липня 1952 по жовтень 1953 року — заступником міністра охорони здоров'я УРСР із кадрів, з жовтня 1953 року — 1-м заступником міністра охорони здоров'я УРСР, а впродовж 23 липня 1954 — 6 червня 1956 та 24 березня 1969 — 24 квітня 1975 — міністр охорони здоров'я УРСР.

Син — Віктор Братусь (нар. 1941), науковець-фізіолог, доктор медичних наук.

Помер 11 жовтня 2008 року на 92-му році життя. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з дружиною, Наталією Ніфонтівною (ділянка № 52, 50°25′18.99″ пн. ш. 30°30′23.3″ сх. д. / 50.4219417° пн. ш. 30.506472° сх. д. / 50.4219417; 30.506472).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор 458 наукових праць, в тому числі 12 монографій, присвячених хірургічному лікуванню захворювань органів травлення, особливо виразкової хвороби і холециститів, опіків, історії розвитку медичної науки і охорони здоров'я в Україні. 15 праць опубліковані в зарубіжних виданнях, 8 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 14 кандидатів медичних наук.

Основні наукові праці:

  • «Термические ожоги» (1963 р.);
  • «Острые желудочные кровотечения» (1971 р.);
  • «Интенсивная терапия в неотложной хирургии» (1980 р.);
  • «На пути к антисептике и обезболиванию в хирургие»(1985 р.);
  • «Геморрагический шок» (1989 р.).
  • Автор книги «Спогади про минуле, погляди на сучасне» (2007 р.)

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Правління міжнародного товариства хірургів. З 1974 року заступник голови Правління Республіканського наукового товариства хірургів, член редколегії журналу «Клиническая хирургия». Протягом 30 років працював на громадських засадах президентом медичної секції Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

1956 року був делегатом Української РСР на XIII сесії ООН у Нью-Йорку, тричі виступав із доповідями. За його ініціативи на ХІІІ сесії ООН 1959 рік було оголошено Міжнародним роком здоров'я.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ректори (директори) Київського медичного інституту. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 5 березня 2015.
  2. Указ Президента України № 816/2006 від 5 жовтня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
  3. Указ Президента України № 881/2001 від 24 вересня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
  4. Указ Президії Верховної Ради України № 1445-XII від 28 серпня 1991 року «Про відзначення працівників Київського медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця державними нагородами Української РСР»
  5. Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14 грудня 1982 р. № 600 «Про присудження Державних премій Української РСР в галузі науки і техніки 1982 року»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]