Координати: 51° пн. ш. 0° зх. д. / 51.486° пн. ш. 0.310° зх. д. / 51.486; -0.310
Очікує на перевірку

Брентфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брентфорд
Лондон
Брентфорд
Брентфорд

Вид на центр Брентфорда.

На задньому плані - Королівські ботанічні сади в К'ю.
Загальна інформація
51° пн. ш. 0° зх. д. / 51.486° пн. ш. 0.310° зх. д. / 51.486; -0.310
Країна  Велика Британія
Район Гаунслоу (боро)
Адмінодиниця Гаунслоу
Водойма Темза, River Brentd
Площа 5,87 квадратний кілометр
Населення 27 907 (2011)[1]
Поштовий індекс TW8
Телефонний код 020
Підприємства Allianz Cornhill Animal Health, Best Foods, Datapoint, GlaxoSmithKline, Global Blue
Транспорт
Метрополітен Лінія Пікадиллі, лінія Дистрикт
Залізнична інфраструктура Саут-Вест
Карта
Мапа
CMNS: Брентфорд у Вікісховищі
Брентфорд. Карта розташування: Великий Лондон
Брентфорд
Брентфорд на мапі Лондона

Брентфорд (англ. Brentford) — місто в західному передмісті Лондона, Англія, історичне повітове місто в Міддлсексі і частина лондонського боро Гаунслоу, на впадінні річки Брент в Темзу, у 13 км на південний захід від Чарінг-Кросс. Воно входить до складу Великого Лондона з 1965 року.

В місті розташовані будівлі штаб-квартир різноманітних компаній, які знаменують початок транспортного коридору М4; тут також є дві залізничні станції і станція метро Бостон-Манор на північно-західному кордоні з Ганвелом. На початку 21-го століття у місті була здійснена модернізація і перетворення набережної та мало використовуваних складів і доків  у більш економічно активні магазини, таунхауси і апартаменти, зокрема Брентфорд-Док.

Історія

[ред. | ред. код]

Топоніміка

[ред. | ред. код]

Назва вперше записана як Breguntford в англо-саксонському статуті 705 року і означає 'переправу через річку Брент'. Назва річки — кельтська і означає 'свята', а суфікс 'форд' (переправа) — давньоанглійський.[2] Переправа найімовірніше була там, де головна дорога перетинала річку. Новий Брентфорд вперше записаний як Newe Braynford 1521 року і був до того знаний як Westbraynford. Старий Брентфорд вперше записаний як Old Braynford 1476 року і був до того знаний як Estbraynford.

Розвиток міста

[ред. | ред. код]

Поселення відома до початку давньоримської окупації Британії, а тому його дата заснування передує заснуванню самого Лондона. В та довкола району Брендфорда, відомого як «Стара Англія» розкопано багато доримських артефактів; в різних районах Брантфорда були знайдені кераміка та обпалені кремені Бронзової доби. Якість і кількість артефактів свідчить про те, що Брентфорд був місцем зустрічі доримських племен. Один з відомих артефактів Залізної доби, датований близько 100 р. до н. е.-50 р.н. е. — Брентфордська рогата заглушка[3] — елемент церемоніальної колісниці, яка була частиною колекції місцевого антиквара Томаса Лейтона,[4] а зараз зберігається в Музеї Лондона. Кельтський вузол (Брентфордський вузол) з цього артефакту був скопійований для використання в сучасних ювелірних виробах.

Шлюз Темзи на каналі Гранд-Юніон у Брентфорді.
Вигляд колишньої станції залізничної станції Брентфорда у східному напрямку на Брентфорд Хай-стріт. Станція на гілці від Саутхолла до Брентфорд-Доків була ліворуч. Пасажирська станція та сполучення з Саутхолла були закриті 4-го травня 1942 року, але хоча Брентфордський док був закритий у 1964 році, вантажні потяги курсували до Брентфорд Таун Гудз до 7-го грудня 1970 року.
Злиття річок Темзи і Брент у Брентфорді. Фотографія була зроблена з перепрофільованих доків на Брентфорді. На передньому плані -річка Брент, позаду — річка Темза і парковка в К'ю-Гарденс.

Брентфорд — це перше місце припливної частини річки Темзи, де її колись можна було перейти вбрід пішки (це було ще до днозаглиблення). Частково з цієї причини було висловлено припущення, що Гай Юлій Цезар перетнув Темзу саме тут під час його вторгнення в Британію в 54 році до нашої ери. За його власними записами, він перетнув річку у 130 км від моря, а Брентфорд саме розташований на цій відстані від ймовірного місця його висадки на берег Англії. Він також зазначає, що берег річки, був захищений гострими кілками. При будівництві Брентфорд-Док були виявлені багато таких дубових кілків. Днопоглиблення річки виявило їх так багато, що їх довелося прибирати, оскільки вони являли собою небезпеку для судноплавства.[5] Хоча його опис є переконливим, поки що не знайдено ніяких археологічних доказів, що це дійсно те місце, де Цезар і його армії билася за перетин ріки. Треба також мати на увазі, що точність записів Юлія Цезаря частково страждає на його схильність до прикрашання фактів. Проте, у місті є Брентфордський пам'ятник, висічений з цільного рожевого граніту, де стверджується, що тут сталася документально підтверджена битва між військами Цезаря і Cassivellaunus.[6] Також існують дві інших історично акредитованих битв при Брентфорді — у 1016  і 1642 роках.

Місцевий ярмарок

[ред. | ред. код]

Місцевий міський ярмарок, під назвою Брентфордський фестиваль, проводиться в Брентфорді кожен вересень, починаючи з 1900 року.[7][8]

Брентфорд-Доку

[ред. | ред. код]

Будівництво Брентфорд-Доку було розпочато 1855 року[9] , а офіційно відкрито у 1859 році.  Верфі зараз перетворені на  марину і житловий комплекс.[10]

Родина Хардвік

[ред. | ред. код]

Відома родина з Брентфорду — архітектурне партнерство батька і сина Хартвіків на межі 18-19-го століття. Томас Хардвік старший (1725—1798) і Томас Хардвік молодший (1752—1829) обидва поховані у старій церкві Святого Лаврентія. Хардвік старший був майстер-каменяр для братів Адамів під час будівництва Сіон-Хаус. Хардвік молодший допомагав в будівлі Сомерсет-Хаус і був відомий своїми проєктами церков у столиці. Він був вихователем Тернера, кому він допоміг почати блискучу кар'єру в мистецтві. І батько, і син зробили багато реконструкцій та перебудов церкви Св. Лаврентія.

Часова шкала

[ред. | ред. код]
  • 54 до н. е. Брентфорд є ймовірним місцем битви, записаної Юлієм Цезарем, між його військами та військом місцевого короля Кассівеллануса (Cassivellaunus).
  • 781 Рада Брентфорда  зробила запис про врегулювання спору між королем Оффою Мерсійським і єпископом Вустера
  • 1016 Битва при Брентфорді між завойовником Канутом і Едмундом Залізобоким
  • 1431 перенесення Сіонського абатства до Брентфорда з Твікенема
  • 1539 знищення Сіонського абатства королем Генріхом VIII
  • 1616—1617 у місті жила Покахонтас (ім'я при народженні: «Матоака»), принцеса Памункі, з чоловіком Джоном Рольфом і сином Томасом.
  • 1642 Битва при Брентфорді під час англійської Громадянської війни
  • 1682 дуже сильний шторм і дощ, супроводжувані громом і блискавками, викликали раптову повінь, яка завдала великої шкоди Брентфорду. Затопило все місто; по вулицях пересувались на човнах, а кілька житлових будинків та інших будівель були віднесені водою.[11]
  • 1717 Був заснований «Брентфорд Тернпайк Траст» для утримання дороги між  Кенсінгтоном і Гоунслоу
  • 1805 початок діяльності  Гранд Джанкшен канал (пізніше канал Гранд-Юніон)
  • 1815—1817 у місті жив Джон Квінсі Адамс, шостий президент США.
  • 1841 Брентфорд був знову затоплений, цього разу внаслідок переповнення водосховища Брент та прориву земляної дамби[12]
  • 1849 Початок роботи залізниці Гоунслоу-Луп, що в районі Брентфорда мала станції К'ю-Бридж, Брентфорд Централ та Сіон-Лейн.
  • 1859 початок функціонування компанії «Велика Західна & Брентфордська залізниця», що з'єднала Брентфорд-Док з головною колією Великої Західної залізниці до Саутхолла.
  • 1884 початок роботи станції метро Бостон Манор (тоді  Бостон-Роуд).
  • 1889 веслувальний клуб у пошуках зимових видів спорту заснував футбольний клуб «Брентфорд».
  • 30 травня 1925 — Велика Західна Дорога офіційно відкрита королем Георгом V. Пізніше ділянка довкола Брентфорда стала знана як «Золота миля», коли багато заводів перебазувалися туди, щоб скористатися хорошими транспортними шляхами.
  • 1 січня 1929 року — Гранд-Джанкшн канал куплений Реджентс-канал і злився з іншими каналами, щоб сформувати канал Гранд-Юніон.
  • 1965 відкриття естакади на автомагістралі М4

Дорога, відома зараз як Брентфорд Хай-Стріт, служила головною дорогою на південний захід Британії протягом багатьох сторіч, і навіть зараз, автомагістраль М4 і Велика Західна дорога проходять у 1,5 км на північ від початкової головної дорого через Брентфорд.

Місцеве самоврядування

[ред. | ред. код]

Брентфорд розвивався навколо давнього кордону між парафіями Ілінг і Ханвелл. Він був розділений між приходами Старий Брентфорд на сході в Ілінгу і Новий Брентфорд в Ханвеллі на заході. Старий Брентфорд був значно більшим.

Новий Брентфорд був вперше описаний як повітове місто Міддлсексу в 1789 р., оскільки це було місце виборів лицарів графства (або членів парламенту) з 1701 р.[13][14] В 1795 році Новий Брентфорд (як було тоді) «вважався повітовим містом; але там не було ні ратуші, ні іншої громадської будівлі», що викликало подив, який залишається і донині.[15]

Боро Гоунслоу було утворене 1965 р. згідно з Актом Лондонського урядування 1963 року, в результаті злиття колишніх міських районів Брентфорд і Чизвик, Фелтем та Хестон і Айлворт (який мав статус боро, як і Брентфорд і Чизвик) Міддлсексу.

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Allianz Cornhill Animal Health
  • Best Foods [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.], імпортер та дистриб'ютор харчових продуктів
  • Barratt Homes
  • Brompton Bicycle (штаб-квартира), виробник складаних велосипедів
  • Carillion
  • Datapoint (штаб-квартира)
  • GlaxoSmithKline (штаб-квартира)[16]
  • Global Blue (раніше Global Refund) Global Blue
  • EMC (лондонський офіс)
  • E.M.Tool Designs (Ltd) (штаб-квартира)
  • Heidelberg Graphic Equipment Ltd. (дочірнє підприємство Heidelberger Druckmaschinen AG)[17]
  • JCDecaux UK[18]
  • Kraft Foods International (ЄС)
  • Mapmechanics — GIS firm[19]
  • Miniweb
  • Sega Europe (штаб-квартира)[20]
  • Sky
  • Tie Rack Corporate Neckwear
  • WorleyParsons (лондонський офіс)
  • Brentford Lock West[21]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Сіон-Хаус

Сіон-Хаус

[ред. | ред. код]

Сіон-Хаус, лондонська резиденція герцога Нортумберленда, — це великий маєток і парк. Деякі з його сезонно болотистих земель тепер є заповідником. В маєтку є готель (Хілтон Лондон Сіон Парк), туристичний центр і садовий центр.

Сіонське абатство, знесене і замінене (з переробленими воротами) новим особняком, в Середні століття мало найбільшу монастирську церкву в Англії.

Розташування Сіонського абатства в парку було невідоме до археологічних досліджень на території у 2003 році (для телесеріалу «Time Team»); у 2004 році були виявлені фундаменти монастирської церкви. Вона була більшою, ніж Вестмінстерське абатство зараз, але наземних споруд не вціліло.

Лондонський будинок метеликів в Сіонському парку був інсектарієм, схожим на велику оранжерею, що містить метеликовий зоопарк. Відвідувачі могли побачити метеликів, що літають, годування і вихід з лялечок. Там теж була колонією великих мурах (разом з метеликами), невеликий вольєр тропічних птахів і невелика галерея рептилій, амфібій, комах і павуків. Договір оренди ділянки закінчився в жовтні 2007 року, і будинок метеликів закритий.

Фасад Бостон-Хаус

В Сіонському парковому будинку (знесений в 1953 році, не плутати з самим Сіон-Хаус) колись була «Академія Сіон Парк», де поет Персі Біші Шеллі виховувався у віці від 10 до 12 року, перш ніж перейти до Ітону. Зараз там депо Королівської Пошти. Ймовірно тут також жила Покахонтас під час її перебування у Брентфорді 1616–17 рр.

Брентфордський монумент

[ред. | ред. код]
Монумент відзначає чотири головні події в історії міста.

У 1909 році був встановлений монумент, зроблений з двох кам'яних стовпів, які використовувались як основа ліхтарів на старому Брентфордському мосту через канал Гранд-Юніон. Монумент присвячений чотирьом великим подіям в історії Брентфорда: ймовірному перетину Темзи Юлієм Цезарем у 54 р. до н. е.; Брентфордській раді короля Оффи Мерсійського в 781 р.; поразці король Канута Великого від короля Едмунда Залізнобокого в першій битві при Брентфорді у 1016 році; і другій битві при Брентфорді в 1642 році.[22]

Церква Святого Павла

[ред. | ред. код]
Церква Святого Павла

Побудована в 1868 році з кентського вапняку, церква Святого Павла є однією з двох нинішніх англіканських парафіяльних церков міста та його пам'ятка — її шпиль добре видно звідусіль. Архітектором церкви був Г.Френсіс. У 1959 і 1961 роках відповідно парафії церков Святого Георгія і Святого Лаврентія були приєднані до парафії церкви святого Павла[23].

Всередині церкви є картина місцевого художника Йоганна Цоффані «Остання вечеря Христа». Її спочатку планували встановити в церкві Святої Анни у К'ю, але місцеві мешканці були проти, і тому в 1887 році її встановили церкві святого Георга. Коли той храм був закритий у 1959 році, картина була перенесена на своє нинішнє місце у церкві святого Павла[24].

Церква Святої Віри

[ред. | ред. код]

Друга англіканська парафіяльна церква Брентфорда — церква Святої Віри, — це порівняно недавня будівля, побудована в 1906-7 роках. Її спроєктували у неоготичному стилі Дж. Ф.Бодлі і Д.Дж. Харе.

Церква святого Лаврентія

[ред. | ред. код]
Покинута церква святого Лаврентія

На місці колишньої брентфордської парафіяльної церкви Святого Лаврентія церква існувала  з 12-го століття; вежа поточної будівлі датується 15 століттям, а інша частина церкви була перебудована в 1764 році з цегли.  В церкві є ряд цікавих монументів, в тому числі присвячений Морісу де Берклі від 1189 року, який був похований у первісній церкві. Церква була закрита в 1961 році і монументи прибрали, а прихід був об'єднаний з церквою Святого Павла.[25] Церква перебуває в занедбаному стані вже понад півстоліття. Поруч з церквою стояв військовий меморіал до 2009 року, коли він був переміщений до Брентфордської бібліотеки.[26]

Церква святого Івана Богослова

[ред. | ред. код]

Церква, відкрита в 1866 році, була побудована для ірландських робітників залізничного будівництва, архітектором по імені Джекман.

Церква святого Георгія

[ред. | ред. код]

На цьому місці 1762 року була побудована неосвячена каплиця на кошти від підписки 57 видатних жителів міста; раніше прихід був частиною Ілінгу. Стара каплиця була зруйнована в 1886 році і в кінцевому підсумку її замінили на сучасну будівлю, яку спроєктував А. В. Блумфілд. Картина «Таємна вечеря» Цоффані була перенесена в новий храм. Він був закритий в 1959 році і використовувався як будинок Музичного музею з 1963 року, поки музей переїхав у нове приміщення. Зараз (2017 р.) церква перетворена на квартири.

На периферії

[ред. | ред. код]

Музей Ганнерсбери-Парк знаходиться в будинку Ганнерсбери і містить артефакти і колишні меблі з родини Ротшильдів, які були культурно і фінансово видатним у Франції, Німеччини, Нідерландах, Сполученому Королівстві і Північній Америці.

Королівські ботанічні сади в К'ю видимі з висотних будівель, що підіймаються над містом і частини будівель середньої висоти.

У барі «The Weir», раніше «The White Horse», художник Вільям Тернер жив один рік у віці десяти років і вважається, що його інтерес до живопису виник там. Пізніше він жив у Айлворті і Твікенемі.

Пул Брентфорд Лок з новими будівлями і будинок GlaxoSmithKline позаду

Брентфорд-Док спочатку був вантажною станцією Великої Західної залізниці. Його побудовано між 1855 і 1859 роками на місці злиття річок Темзи і Брент за проєктом Ісамбарда Кіндома Брунеля. Гілку від Великої Західної залізниці від Саутхолла до станції Брентфорд-Док було побудовано для полегшення процесу передачі вантажу від ліхтерів та барж на Темзі в обслугованих залізницею напрямків у західній частині країни. Док був перебудований в житлові приміщення з початку 1970-х і залишилось мало індустріальної археології. Однак, Док-Роад досі зберігає частину оригінального віялового візерунка бруківки.

Багатоквартині будинки Брентфорд-Док (спочатку Маєток Тайбер)[27] були побудовані поряд з раніше важливими об'єктами транспортної інфраструктури, оскільки Брентфорд є кінцем каналу Гранд-Юніон (колись Гранд-Джанкшн). Канал все ще використовується для приватних і туристичних подорожей.

Інші

[ред. | ред. код]
Брентфордська публічна бібліотека

Брентфордську публічну бібліотеку — бібліотеку Карнеґі, побудовано за проєктом архітектора Новелла Парра і відкрито у 1904 році. Біля бібліотеки знаходиться Брентфорд військовий меморіал у супроводі трьох невеликих військових меморіалів.

Брентфордські лазні (1896), також проєкту архітектора Новелл Парра, є зразком пізньої вікторіанської архітектури та їх внесено до переліку історичних будівель і пам'яток Англії II класу.

В Лондонському музеї води і пари є найбільший в світі робочий балковий двигун, а його вузька кубоїдна вежа є емблемою міста.

В Музичному музеї є велика колекція механічних музичних інструментів, таких як піаноли і орган Вурлітцера.

Плавучі будинки на Темзі в Брентфорді, вид від мосту К'ю

Маєток Баттс, георгіанська площа і пов'язана заповідна зона, містить кілька включених до переліку будівель II класу, деякі з яких датуються 1680.[28]

Спорт

[ред. | ред. код]

Гріффін Парк є домівкою для ФК «Брентфорд» і резерву ФК «Челсі».

ФК «Брентфорд» — професійний англійський футбольний клуб, що базується в Брентфорді в Гаунслоу. Він був заснований 1889 року членами вже неіснуючого Брентфордського веслувального клубу і грає свої домашні матчі в Гріффін-парку, своєму домашньому стадіоні, з 1904 року. Клуб має давнє суперництво з найближчим сусідом ФК «Фулгем».[29]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Станції метро:

  • Нортфілдс
  • Бостон-Менор
  • Південний Ілінг
  • Ганнерсбурі (також частина London Overground)

Залізничні станції:

  • Брентфорд
  • К'ю-Брідж
  • Сіон-Лейн

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

Брентфорд згадується у кількох випадках у романі Олдоса Гакслі 1932 року «Прекрасний новий світ». Поміщена у Лондон 2540 року (632 п. Ф.—"після Форда"— у книзі), ця впливова антиутопія передбачає зміни до репродуктивної технології, навчання уві сні, психологічні маніпуляції, а також класичне навіювання, які об'єднані, щоб глибоко змінити суспільство.

Ситком BBC Three «People Just Do Nothing» розташований в та довкола Брентфорда.

«Брентфордська трилогія» (англ. The Brentford Trilogy), серія «неправдоподібно фантастичних» романів Роберта Ренкіна, з гумором  розповідає хроніку життя двох молодих нероб-п'яничок, Джима Пулі і Джона Омаллі, які протистоять силам темряви в околицях західної частини Лондона, як правило, із залученням великої кількості пива з їх улюбленого пабу «The Flying Swan».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Key Statistics; Quick Statistics: Population Density 2011 census: Syon, Brentford Wards. Архів оригіналу за 11 лютого 2003. Процитовано 4 серпня 2017.
  2. ↑ Mills, D. (2000). Oxford Dictionary of London Place Names. Oxford.
  3. ↑ http://www.museumoflondon.org.uk/archive/lbl/pages/moreObjResult.asp?id=4542&code=O1760&terms=horn+cap&search=&whichobj=&go=Go [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.] museumoflondon.org.uk
  4. ↑ http://www.museumoflondon.org.uk/archive/lbl/pages/toursCollectors1.asp [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.] museumoflondon.org.uk
  5. ↑ Sharpe, Montagu (1926).
  6. ↑ The Thomas Layton Collection, Inscription on the Brentford Monument. Thomaslayton.org.uk. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 3 червня 2014.
  7. ↑ Brentford Festival 2010. Brentfordfestival.org.uk. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 3 червня 2014.
  8. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2012. Процитовано 6 липня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 11 вересня 2011. Процитовано 15 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 15 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Brentford [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.], The Environs of London: volume 2: County of Middlesex (1795), pp. 39–58.
  12. ↑ Defra: Foods and reservoir safety integration [Архівовано 6 квітня 2008 у Wayback Machine.]
  13. ↑ 'Ealing and Brentford: Growth of Brentford', A History of the County of Middlesex: Volume 7: Acton, Chiswick, Ealing and Brentford, West Twyford, Willesden (1982), pp. 113–20 [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] accessed: 30 May 2007
  14. ↑ Encyclopædia Britannica, 1911 Edition
  15. ↑ Brentford, The Environs of London: volume 2: County of Middlesex (1795), pp. 39–58 [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] accessed: 30 May 2007
  16. ↑ UK locations. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  17. ↑ Heidelberg – Heidelberg UK. Uk.heidelberg.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 3 червня 2014.
  18. ↑ «Contact Us [Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine.].» JCDecaux UK.
  19. ↑ Mapmechanics – Vehicle Routing & Scheduling – GIS Mapping Data – Territory & Field Force Planning. Mapmechanics.com. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 3 червня 2014.
  20. ↑ «Corporate [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.].»
  21. ↑ Brentford Lock West. Our Story. www.brentfordlockwest.co.uk. Архів оригіналу за 26 березня 2013. Процитовано 10 квітня 2013.
  22. ↑ Brentford Monument. BHS Project. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  23. ↑ Churches: Brentford. British History. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  24. ↑ Johann Zoffany. Brentford local website. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  25. ↑ Weinreb, Ben; Hibbert, Christopher (1992). The London Encyclopaedia (вид. reprint). Macmillan. с. 750.
  26. ↑ West Brentford War Memorial Restoration. Brentford History Project. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2015.
  27. ↑ HISTORY OF THE DOCKS BRENTFORD. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 7 січня 2008.
  28. ↑ Brentford Dock Residents – Brentford and Brentford Dock history. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 4 серпня 2017.
  29. ↑ Guide. TalkFootball. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 3 червня 2014.
Бібліографія

Подальше читання

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брентфорд
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брентфорд&oldid=42730970