Броніслав Бандровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броніслав Бандровський
Народився27 травня 1879(1879-05-27)[1][2]
Мости́ська, Україна
Помер27 липня 1914(1914-07-27) (35 років)
Татри
ПохованняНовий цвинтар (Закопане)
Діяльністьпсихолог, філософ
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Знання мовпольська
РідQ124434464?

Броніслав Бандровський (27 травня 1879 — 27 липня 1914)[3] — польський філософ і психолог. Був одним із учнів Казимира Твардовського. Спираючись на теорії свого наставника та традиції львівсько-варшавської школи, його праці стосувалися проблеми індукції.[4][5] Бандровський також відомий своєю смертю в Татрах біля Закопаного.[6]

Фон

[ред. | ред. код]

Бандровський народився 27 травня 1879 року в Мосціська (Галіція, Австро-Угорщина).[5] Він був сином Альфреда Бандровського, судового клерка, та Йоанни, уродженої Зайончковської. Він також був племінником польського оперного тенора Олександра Бандровського та двоюрідним братом письменника Юліуша Каден-Бандровського .

Після закінчення середньої школи Бандровський вступив на класичну філологію та філософію у Львівський університет.[5] Він став одним із засновників Польського філософського товариства, активним членом і редактором журналу Ruch Filozoficzny (Філософський рух).[7]

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Докторська дисертація Бандровського "Про методи індукційного дослідження " вважається однією з його найвизначніших робіт. Він включав критичний аналіз внутрішніх якостей індукції. У цій статті він також стверджував, що для аналізу індукції спочатку необхідно відповісти на питання щодо якості поняття причини.[6]

Він завершив свої психологічні дослідження в 1905/1906 навчальному році в Лондоні та в Геттінгенському університеті з Георгом Еліасом Мюллером (ймовірно, під впливом якого він зацікавився експериментальною психологією[8]). Після перебування в Геттінгені згадки про антипсихологізм Гуссерля також стали з'являтися в його роботах[9][10]. Бандровський разом з іншим учнем Твардовського — Владиславом Вітвіцьким[pl] — розробив модель описової психології, засновану на феноменології Франца Брентано.[11]

Він включав аналіз праць Едмунда Гуссерля (наприклад, теорія змісту та феномен мислення). Бандровський відкидав метод німецького філософа в його обіймах описово-психологічного методу та логічного аналізу.[11]

Працював учителем у 3-й неповній гімназії у Львові 1900–1904, неповній гімназії в Жешуві 1904–1905, 5-ій молодшій школі у Львові 1905–1907 та 6-тій неповній гімназії у Львові 1907–1914 рр.[12][3].

Бандровський також був автором доповіді, що містила дискусії на Краківському конгресі 1912 року, організованому Неврологічною та Психіатричною секцією Варшавського медичного товариства. Доповідь була присвячена концепції істерії Зигмунда Фрейда, а також сучасним проблемам психоаналітичного руху.[13] Бандровський стверджував, що немає істотної різниці між результатами теорії Фрейда та висновками сучасних психологічних теорій, якщо його теорія сформульована з використанням термінології останніх.[13]

Смерть

[ред. | ред. код]

У липні 1914 року Бандровський разом із сестрою та нареченою Анною Гакбейловною вирушив у похід у гори Татри поблизу Закопаного. Троє заблукали під час спуску зі ставу Чорна гусінь. Гакбейловна впала насмерть під час спуску, а Бандровський і його сестра потрапили в пастку на скелястому виступі під назвою Балка Дреге.[14] Втративши надію після трьох днів очікування допомоги, Бандровський кинувся у прірву.[6][15] Пізніше його сестру врятувала рятувальна експедиція TOPR під керівництвом Маріуша Заруського.[14][16]

Похований на Новому цвинтарі в Закопаному (секція XIV-BC-12)[17]. Після трагічної смерті Бандровського львівська управа Польського філософського товариства вирішила вшанувати його пам’ять посмертною публікацією всіх його філософських праць зі вступом Яна Лукасевича. Цей проект не відбувся, а робота з психології мислення, що залишилася в рукописі, не була опублікована. Працю кілька років редагував Стефан Блаховський, але він її не закінчив, і рукопис Бандровського був безповоротно втрачений. Зібрання творів Бандровського було видано лише у 2015 році[18].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NUKAT — 2002.
  2. ↑ MAK
  3. ↑ а б † Dr Bronisław Bandrowski profesor gimnazyum VI, współredaktor „Muzeum”, ur. 27. maja 1879, zginął tragiczną śmiercią w Tatrach 27. lipca r. 1914. „Muzeum“ 30 (2), s. 127, 1914/1915
  4. ↑ Krajewski, Władysław (2001). Polish Philosophers of Science and Nature in the 20th Century. Amsterdam: Rodopi. с. 11. ISBN 90-420-1497-0.
  5. ↑ а б в Stachowski, Ryszard (1992). Bandrowski Bronisław. У Kosnarewicz (ред.). Słownik psychologów polskich [Dictionary of Polish psychologists] (пол.). Poznań: Instytut Psychologii UAM. с. 23. OCLC 834052536.
  6. ↑ а б в Brożek, Anna; Chybińska, Alicja; Jadacki, Jacek; Woleński, Jan (2015). Tradition of the Lvov-Warsaw School: Ideas and Continuations. Leiden: BRILL. с. 265, 271. ISBN 978-90-04-31175-6.
  7. ↑ Gazeta Lwowska. 1914, nr 172 – Jagiellonian Digital Library, p. 4. jbc.bj.uj.edu.pl. Архів оригіналу за 12 December 2019. Процитовано 15 травня 2020.
  8. ↑ Kazimierz Ajdukiewicz. „Bandrowski, Bronisław (1879–1914)” W: Polski Słownik Biograficzny, t. 1. Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1935 s. 256–257
  9. ↑ Czesław Głombik (1999). Bronisław Bandrowski i jego związki z getyngeńskim seminarium filozoficznym (PDF). Lingua ac Communitas. 9: 127—138. {{cite journal}}: Помилка стилю Ванкувера: ім'я в імені 1 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Rzepa, Teresa (2017). Bronisław Bandrowski (1879–1914). Zapomniany psycholog myślenia i antypsychologista. Na drogach i bezdrożach historii psychologii. Т. 6. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. с. 123–138. ISBN 978-83-7784-963-7.
  11. ↑ а б Płotka, Witold (1 лютого 2020). From psychology to phenomenology (and back again): A controversy over the method in the school of Twardowski. Phenomenology and the Cognitive Sciences (англ.). 19 (1): 141—167. doi:10.1007/s11097-019-09620-x. ISSN 1572-8676.
  12. ↑ Gimnazjum VI im. Stanisława Staszica we Lwowie 1902–1927: dzieje i ludzie. Lwów. 1927. с. 70–72.
  13. ↑ а б Dybel, Pawel. The Sturm and Drang Period 1909–1914. Peter Lang. Процитовано 15 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ а б Skrajna Sieczkowa Przełączka. malopolska.szlaki.pttk.pl (пол.). Процитовано 15 травня 2020.
  15. ↑ Żuławski, Wawrzyniec (1956). Tragedie tatrzańskie [Tatra tragedies]. Warsaw: Sport i Turystyka. с. 31—32.
  16. ↑ Żuławski, Wawrzyniec (1956). Tragedie tatrzańskie [Tatra tragedies]. Warsaw: Sport i Turystyka. с. 35.
  17. ↑ Cezary WD (2009). Wędrówka ku śmierci. Charaktery. 13 (9): 56—58. {{cite journal}}: Помилка стилю Ванкувера: пунктуація в імені 1 (довідка)
  18. ↑ Logika, analiza mowy, psychologia. Pisma zebrane. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper. 2015. ISBN 9788375071832.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Husserl i Polacy: pierwsze spotkania, wczesne reakcje. Katowice: Wydawnictwo Gnome. 1999. ISBN 8387819255.
  • Bronisław Bandrowski. A Disrupted Thread in Polish Analytical Thought. Tradition of the Lvov-Warsaw School. 2015. с. 265–277. doi:10.1163/9789004311763_015.
  • Bronisław Bandrowski, przerwany wątek polskiej filozofii analitycznej. Logika, analiza mowy, psychologia. Pisma zebrane. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper. 2015. с. 9–26. ISBN 9788375071832.
  • Promocja „sub auspiciis imperatoris”. Nowości Illustrowane. Nr 21: 3. 20 maja 1905.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Броніслав_Бандровський