Бруска Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруска Сергій Анатолійович
 Старшина
Загальна інформація
Народження1991(1991)
Ратнівський район
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Інженерні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Анато́лійович Бру́ска (* 1991) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Військовик Центру розмінування. Підсилює групи розмінування кінологічним розрахунком; виконував завдання, необхідні для аеромобільних військ — щодо протидії саморобним вибуховим пристроям.

Здійснював розмінування об'єктів та ділянок доріг, супровід колон в населених пунктах Долина, Петрівське, Рубіжне, Степанівка, Сулигівка, поблизу гори Карачун, станції Брусин. Поблизу Лиману — за допомогою службової собаки німецької вівчарки Бренди — виявив рештки двох загиблих членів екіпажу літака Ан-30, їх тривалий час не могла знайти група розмінування під керівництвом майора Олексія Шинальського.

При виконанні завдань по розмінуванню Савур-Могили під обстрілами противником — незаконні збройні формування і військові підрозділи Російської Федерації — з РСЗВ БМ-21 «Град» та мінометів, зазнав осколкового поранення правої руки, однак продовжував виконувати завдання протягом двох діб, доки не виконав роботу в повному обсязі. На Савур-Могилі кам'янецькі сапери перебували з 18 по 24 серпня, відходили по російських тилах 60 кілометрів та наприкінці потрапили в «гуманітарний коридор» під Іловайськом.

26 березня 2021 року, перебуваючи у складі групи з розмінування під час огляду замінованої території біля села Шуми, отримав тяжке кульове поранення внаслідок ворожого снайперського обстрілу. Там же був поранений старший солдат Гещук; ще двоє зі складу групи — підполковник Коваль та старший сержант Барнич — загинули, як і старший сержант Абрамович та старший солдат Гайченко, що прийшли на допомогу групі[1].

З дружиною виховують двох дітей.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
  • Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» II ступеня[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Полеглі герої березня 2021: дев’ять облич та історій. https://uacrisis.org/. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
  2. Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]