Коваль Сергій Васильович

Сергій Коваль
Сергій Коваль;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	30 серпня 1977 ; Рихта, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть	26 березня 2021 (43 роки) ; Шуми, Торецька міська територіальна громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна ; (снайперський обстріл)
Поховання	Кам'янець-Подільський
Alma Mater	ПДАТУ
Військова служба
Роки служби	?—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Інженерні війська
Формування	143 ЦР
Війни / битви	Війна на сході України ;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваль.

Сергі́й Васи́льович Кова́ль (нар. 30 серпня 1977(19770830) року, с. Рихта, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область — 26 березня 2021 року, с-ще Шуми, Бахмутський район, Донецька область) — підполковник, командир загону пошуку та знешкодження саморобних вибухових пристроїв 143-го центру розмінування Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Проживав у м. Кам'янець-Подільський, де закінчив військово-інженерний факультет Подільської державної аграрно-технічної академії. Службу починав командиром взводу розмінування. Учасник миротворчих місій, зокрема, в Афганістані (2014—2015 рр.).

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2014 року, з перших днів війни.

Загинув 26 березня 2021 року, біля селища Шуми Донецької області, здійснюючи розвідку замінованої території, внаслідок смертельного поранення під час снайперського обстрілу.

Під час виконання завдання розпочався обстріл українських військових підрозділами окупаційних військ Російської Федерації. Командир групи, підполковник Коваль, надавав першу допомогу та намагався евакуювати смертельно пораненого старшого сержанта Сергія Барнича. Тоді ж загинули старший сержант Максим Абрамович та старший солдат Сергій Гайченко, важкі поранення отримав старшина Сергій Бруска, поранення середньої тяжкости — старший солдат Гещук.

Похований 29 березня 2021 року, на Алеї Слави цвинтаря в Кам'янці-Подільському. Залишилися дружина, чотирирічна донька та 17-літній син.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[1].

Див. також

Примітки

↑ Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Архів оригіналу за 8 Квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

Джерела

Загиблі герої березня 2021-го: пам'ятаймо про їхній подвиг [Архівовано 22 Травня 2021 у Wayback Machine.]
Полеглі герої березня 2021: дев'ять облич та історій [Архівовано 19 Квітня 2021 у Wayback Machine.]
У Кам'янці-Подільському попрощалися із загиблим підполковником Ковалем [Архівовано 30 Березня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Архів оригіналу за 8 Квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

[1]