Перейти до вмісту

Булавинське

Координати: 48°15′18″ пн. ш. 38°20′1″ сх. д. / 48.25500° пн. ш. 38.33361° сх. д. / 48.25500; 38.33361
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Булавинське
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Горлівський район
Тер. громада Вуглегірська міська громада
Код КАТОТТГ UA14060010020086416 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1945
Статус із 2024 року
Площа 4,564 км²
Населення ▼ 3118 (01.01.2018)[1]
Густота 683,1 осіб/км²;
Поштовий індекс 86487
Телефонний код +380 6252
Географічні координати 48°15′18″ пн. ш. 38°20′1″ сх. д. / 48.25500° пн. ш. 38.33361° сх. д. / 48.25500; 38.33361
Висота над рівнем моря 228 м
Водойма р. Булавина


Відстань
Найближча залізнична станція: Булавин
До станції: 6,8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 59 км
До обл. центру:
 - фізична: 48,7 км
 - автошляхами: 61 км
Селищна влада
Адреса 86487, Донецька обл., Бахмутський район, смт Булавинське, пров. Советський, 2
Голова селищної ради Плітан Олександр Михайлович
Карта
Булавинське. Карта розташування: Україна
Булавинське
Булавинське
Булавинське. Карта розташування: Донецька область
Булавинське
Булавинське
Мапа

Булави́нське — селище Вуглегірської міської громади Горлівського району Донецької області, Україна. Населення становить 3162 особи.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване на річці Булавина, поблизу від місця її впадіння в Волинцівське водосховище, за 63 км від Донецька.

Сусідні населені пункти: на півночі — Булавине, Савелівка; північному заході — Грозне, Ступакове, Олександрівське; північному сході — Іллінка (вище за течією Булавиної); заході — Прибережне, Оленівка (обидва нижче за течією Булавиної); сході — Комишатка (примикає), Ольховатка (вище за течією Булавиної); південному заході — місто Бунге; півдні — Славне, Малоорлівка.

Назва

[ред. | ред. код]

Свою назву селище бере від річки Булавинки (Булавина), бо у 1859 році значилося як село Убіжище (Мандрикине). Річка ж отримала назву або від булави, або він донського козацького отамана - Кіндрата Булавіна.

Символіка

[ред. | ред. код]

В основі герба покладені шабля та пістоля - головні атрибути Кіндрата Булавіна з якими він часто зображується на картинах та навіть на монументі. Відсутність булави робить герб зворотнопромовистим. В нижній частині герба найвпізнаваніший силует Булавинського - терикон з чотирма вершинами біля шахти Булавинської.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

За даними 1859 року Убіжище (Мандрикине), панське село, над річкою Булавина, 33 господи, 263 особи.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
російська 3133 82.75%
українська 643 16.98%
білоруська 2 0.05%
вірменська 1 0.03%
румунська 1 0.03%
польська 1 0.03%
інші/не вказали 5 0.13%
Усього 3786 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3786 осіб, із них 16,98 % зазначили рідною мову українську, 82,75 % — російську, 0,05 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, вірменську, польську та єврейську мови[5]

14 серпня 2014 року в ході війни на Донбасі селище було звільнене українськими військами від проросійських терористів[6].

19 листопада 2014 року бойовики обстріляли селище під час роздачі там гуманітарної допомоги від українських силовиків.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. ↑ Герб Булавинського
  3. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 березня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Сили АТО звільнили ще три населені пункти на сході України. Еспресо TV. 15 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 травня 2021.
  7. ↑ Терористи обстріляли Булавинське під час роздачі гуманітарної допомоги у селищі. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Тиждень.ua. 19.11.2014.

Посилання

[ред. | ред. код]


Донецька область Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булавинське&oldid=44577776