Буцьо Зиновій Юрійович

	Буцьо Зиновій Юрійович
	Заступник Міністра енергетики та електрифікації України (1993-1995)
	Заступник Міністра енергетики та електрифікації України (1993-1995)
Ім'я при народженні:	Зіновій
Народження:	18 липня 1939 (85 років); Бонарівка
Національність:	українець
Країна:	СРСР → Україна
Заслужений енергетик України	Медаль «Ветеран праці»

Зиновій Юрійович Буцьо (18 липня 1939, Бонарівка) — державний і громадський діяч, меценат.

Життєпис

Народився в селі Бонарівка Стрижівського повіту на Закерзонні 18 липня 1939 року в родині Юрія Григоровича (1911 — 1991) та Юстини Василівни (1916 — ?) Буців.

В травні 1945 року депортований з Закерзоння у Станіславську область. 2 червня 1945 року спільно з родиною пробув на ст. Снятин і в 1940 — 1950-х рр. проживав на території колишньої колонії Августдорф в межах Снятина.

Освіта

Закінчив факультет електрифікації Львівського сільськогосподарського інституту в 1961 р., де отримав кваліфікацію інженера-електрика.

Кар'єра

1961–1972: Працював в Івано-Франківському енергоуправлінні, де займав посади від електромонтера до начальника. Організував першу в області оперативно-диспетчерську службу.
1972–1989: Директор Івано-Франківського обласного підприємства електромереж, де підприємство було визнано базовим у СРСР щодо нормування праці та організації роботи в енергетиці.
1989–1993: Генеральний директор Виробничого енергетичного об'єднання «Львівенерго».
1993–1996: Заступник міністра енергетики та електрифікації України.
1995–1999: Голова Національної комісії регулювання електроенергетики України. У цей період підписав перші кредитні угоди із Світовим банком для реконструкції українських ГЕС^[1].
2000–2001: Радник Прем’єр-міністра України.

Внесок у галузь

Організував завершення електрифікації Прикарпаття у 1970-х роках.
Розробив схеми резервування сільських електромереж і системи автоматичного включення резерву.
Ініціював створення першого обленерго в Україні у 1978 році.
Працював над інтеграцією енергосистеми України до мереж Центральної Європи, зокрема для Бурштинської ТЕС.

Нагороди та звання

Заслужений енергетик України (1997).
Почесний енергетик України (1999).
Державний службовець 1-го рангу (вересень 1998).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).
Медаль «За трудову доблесть. В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970).
Медаль «Ветеран праці»".
Орден «Знак Пошани» (1974),
Орден Дружби народів (1986).
Орден «За заслуги» III ступеня (2009)^[2].

Дві медалі ВДНГ СРСР.

Примітки

↑ Про призначення З. Буцьо Головою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2024.
↑ Указ президента України №1076/2009.

Джерела

Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття. № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин : Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
Голей М. Голодинський А. Втрачена земля. упоряд., авт. передм. М. Мамчак. Снятин: Прут-Принт, 2008. 68 с.
Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.
Буцьо Зіновій Юрійович

[1] Про призначення З. Буцьо Головою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2024.

[2] Указ президента України №1076/2009.

[1]

[2]