Буцьо Зиновій Юрійович
| Буцьо Зиновій Юрійович | ||||||
| ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні: | Зіновій | |||||
| Народження: |
18 липня 1939 (85 років) Бонарівка | |||||
| Національність: | українець | |||||
| Країна: |
 СРСР →  Україна | |||||
| Нагороди: |
| |||||
Зиновій Юрійович Буцьо (нар. 18 липня 1939, Бонарівка) — український державний і громадський діяч, меценат.
Народився 18 липня 1939 року в селі Бонарівка Стрижівського повіту на Закерзонні в родині Юрія Григоровича Буцьо (1911-1991) та Юстини Василівни (1916-31.08.2009) Буцьо (Голей). Етнічний замішанець.
В травні 1945 року депортований з Закерзоння у Станіславську область. 2 червня 1945 року спільно з родиною прибув на станцію Снятин і в 1940-1960-х роках мешкав на території колишньої колонії Августдорф в межах Снятина.
Закінчив факультет електрифікації Львівського сільськогосподарського інституту у 1961 році, де отримав кваліфікацію інженера-електрика.
- 1961–1972: Працював в Івано-Франківському енергоуправлінні, де займав посади від електромонтера до начальника. Організував першу в області оперативно-диспетчерську службу.
- 1972–1989: Директор Івано-Франківського обласного підприємства електромереж, де підприємство було визнано базовим у СРСР щодо нормування праці та організації роботи в енергетиці.
- 1989–1993: Генеральний директор Виробничого енергетичного об'єднання «Львівенерго».
- 1993–1996: Заступник міністра енергетики та електрифікації України.
- 1995–1999: Голова Національної комісії регулювання електроенергетики України. У цей період підписав перші кредитні угоди із Світовим банком для реконструкції українських ГЕС[1].
- 2000–2001: Радник Прем'єр-міністра України.
- Організував завершення електрифікації Прикарпаття у 1970-х роках.
- Розробив схеми резервування сільських електромереж і системи автоматичного включення резерву.
- Ініціював створення першого обленерго в Україні у 1978 році.
- Працював над інтеграцією енергосистеми України до мереж Центральної Європи, зокрема для Бурштинської ТЕС.
- Заслужений енергетик України (1997).
- Почесний енергетик України (1999).
- Державний службовець 1-го рангу (вересень 1998).
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970).
- Медаль «Ветеран праці».
- Орден «Знак Пошани» (1974),
- Орден Дружби народів (1986).
- Орден «За заслуги» III ступеня (2009)[2].
- Дві медалі ВДНГ СРСР.
- ↑ Про призначення З. Буцьо Головою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 грудня 2024. Процитовано 8 грудня 2024.
- ↑ Указ Президента України № 1076 від 18 грудня 2009 р. «Про нагородження працівників енергетичної галузі». president.gov.ua. Офіс Президента України. Архів оригіналу за 16 грудня 2024. Процитовано 16 грудня 2024.
- Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.) // Краєзнавець Прикарпаття. — № 34. — 2019. — (липень — грудень). — С. 13—15.
- Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. — Снятин : Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. — 104 с.
- Голей М., Голодинський А. Втрачена земля / упоряд., авт. передм. М. Мамчак. — Снятин : Прут-Принт, 2008. — 68 с.
- Голей М. З наших. Документальний нарис. — Коломия : Вік, 2021. — 232 с.
- Пащак Я. [1] / Я. П. Пащак; вступ. сл. З. Буцьо. — Київ : Веселка, 2001. — 204 с. — ISBN 966-01-0150-3.
- Буцьо Зіновій Юрійович. dovidka.com.ua. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 15 грудня 2024. Процитовано 16 грудня 2024.