Бєглов Олександр Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєглов .
Бєглов Олександр Дмитрович
рос. Беглов Александр Дмитриевич
Губернатор Санкт-Петербурга
Нині на посаді
На посаді з18 вересня 2019
ПрезидентПутін Володимир Володимирович
ПопередникПолтавченко Георгій Сергійович
Народився19 травня 1956(1956-05-19) (68 років)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Відомий якполітик
КраїнаСРСР і Росія
Alma materСанкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет і Північно-Західний інститут управлінняd
Політична партіяЄдина Росія і КПРС
Нагороди
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Дмитрович Бєглов (нар. 19 травня 1956, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР) — російський політичний діяч. Губернатор Санкт-Петербурга з 18 вересня 2019 року (тимчасово виконуючий обов'язки губернатора Санкт-Петербурга з 16 червня по 5 жовтня 2003 рік і з 3 жовтня 2018 року по 18 вересня 2019)[1]. Член Всеросійської політичної партії «Єдина Росія».

У 2012—2017 роках повноважний представник президента Росії в Центральному федеральному окрузі. У 2017—2018 роках повноважний представник президента Росії в Північно-Західному федеральному окрузі.

Із весни 2022 року перебуває під персональними санкціями Великої Британії, США, Канади, Австралії, України, Нової Зеландії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки. Робота в радянський період

[ред. | ред. код]

Олександр Бєглов народився 19 травня 1956 року в Бак у родині військового-фронтовика. Закінчивши вісім класів, Бєглов вступив до професійно-технічне училище, потім — в індустріально-педагогічний технікум[2]. У 1976—1978 роках проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР[3][4].

Після закінчення в 1983 році Ленінградського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» займав інженерно-технічні та керівні посади в будівельних організаціях Ленінграда[5]. У 1986 році отримав посаду завідувача відділом будівництва виконкому Ленсовета[3][6]. На цій посаді він брав участь у ліквідації наслідків землетрусу 1988 року в Вірменській РСР. Із 1989 року завідувач сектору соціально-економічного відділу Ленінградського обкому КПРС, через рік — заступник начальника Головного управління капітального будівництва виконкому Ленсовета. Крім того, в різні періоди Бєглов значився в штаті Главленінградбуду та Главінженербуду[3]. Він брав участь у будівництві міських очисних споруд «Біла мілина», Ольгинських очисних споруд та водопровідно-насосної станції в Рибацькому, заводу алюмінієвих конструкцій, курував житлову забудову мікрорайонів Купчино, Рибацьке, Озеро Довге. Крім того, керував будівництвом різних спецспоруд у Барнаулі, Омську, Красноярську, Москві, Казахстані, Киргизії, на Північному Кавказі[6][7].

Робота в 1990-х роках

[ред. | ред. код]

У 1991—1997 роках головний інженер російського-німецького підприємства «Мелазель». Імовірно, саме в цей час Бєглов познайомився з Володимиром Путіним, який на той момент займав пост голови Комітету із зовнішніх зв'язків мерії Ленінграда. Саме цей орган зареєстрував комерційне підприємство, хоча сам чиновник заперечує знайомство з Путіним в той період[2][8].

Пізніше Бєглов два роки пропрацював старшим науковим співробітником і докторантом Санкт-Петербурзького державного архітектурно-будівельного університету. У 1999 році його запросили на посаду голови територіального управління Курортного адміністративного району Санкт-Петербурга. Під його керівництвом реконструювали площу Свободи в Сестрорєцьку, встановили пам'ятники Петру I та творцеві трьохлінійки Сергію Мосіну, реконструювали кілька міських фонтанів. При Бєглову почалася стихійна забудова по березі озера Разлив, що викликало протести місцевих жителів[6][9][10].

За даними ЗМІ, в різний час Бєглов також виступав співзасновником підприємств «Аерорекорд», «Екотех», «Балтікбуд», виробничо-транспортної компанії «Стик», видавничого дому «Деловой партнёр»[11][12].

Державна діяльність (2000-ті роки)

[ред. | ред. код]
Олександр Бєглов на посаді заступника керівника Адміністрації президента РФ, 2008 рік

У 2002 році губернатор Санкт-Петербурга Володимир Яковлєв висунув Бєглова на посаду віце-губернатора — керівника канцелярії адміністрації міста. На думку спостерігачів, це призначення стало компромісом між Яковлєвим і повноважним представником президента РФ в Північно-Західному федеральному окрузі Віктором Черкесовим. Вважають, що заступник повпреда з кадрів Сергій Свиридов також клопотав про висунення Бєглова, хоча голосуванням Законодавчих зборів кандидатуру Бєглова затвердили тільки з другого разу[9][12]. Одночасно з адміністративною діяльністю Бєглов проходив навчання в Північно-Західній академії державної служби, яку закінчив у 2003 році[3][8].

У червні 2003 року після відходу Яковлєва у відставку Бєглов тимчасово виконував його обов'язки. У цей період він вів активну господарську політику, інспектуючи школи і підприємства, а також підготовку до опалювального сезону. Крім того, в червні 2003 року на конференції партії «Єдина Росія» Бєглова обрали секретарем регіонального відділення[9][12], і через п'ять місяців він брав участь у виборах в Державну думу IV скликання. У ЗМІ фігурувала версія, що Бєглов прийняв це рішення після програшу Валентини Матвієнко у першому турі виборів на пост губернатора Санкт-Петербурга, коли стало зрозуміло, що Бєглов, який не зумів підготувати правильний суспільний і політичний ґрунт на посаді тимчасово виконуючого обов'язки, надалі не зможе отримати посаду віце-губернатора. Результати «Єдиної Росії» на виборах в Санкт-Петербурзі виявилися одними з найнижчих в країні, і, за повідомленнями Російської служби BBC, керівництво партії вважало Бєглова відповідальним за невдачу і відмовило йому в можливості зайняти крісло керівника фракції або голови ключового комітету, і пізніше він відмовився від мандату[8][13][14][15]. При цьому Бєглов продовжував займати керівну посаду в регіональному відділенні партії аж до липня 2004 року, за цей період чисельність відділення зросла з 700 до 16 000 чоловік. У листопаді того ж року на V з'їзді «Єдиної Росії» Бєглов обраний членом її Вищої ради[6][7][12].

20 вересня 2003 року в Москві на третьому з'їзді партії «Єдність і Вітчизна-Єдина Росія» була прийнята передвиборна програма і затверджений список кандидатів на виборах до Держдуми. Бєглов очолював в єдиному списку регіональну групу «Петербурзька».

В Адміністрації президента

[ред. | ред. код]

5 жовтня у другому турі дострокових виборів губернатора Санкт-Петербурга перемогла повпред у Північно-Західному окрузі Валентина Матвієнко. Після цього 15 жовтня Олександр Бєглов призначений першим заступником повпреда в Північно-Західному федеральному окрузі. Валентина Матвієнко обіймала посаду повпреда до 1 листопада 2003 року, потім її змінив Ілля Клебанов.

7 грудня 2003 року на виборах до Державної Думи Бєглов обраний депутатом Держдуми IV скликання за списком партії «Єдність і Вітчизна-Єдина Росія». Після виборів від депутатського мандату відмовився.

24 травня 2004 року Бєглов призначений на посаду голови контрольного управління Адміністрації президента. У жовтні 2005 року він увійшов до складу Ради при Президентові з реалізації пріоритетних національних проєктів та демографічної політики, а в липні 2006 року — до складу його президії.

12 травня 2008 року призначений заступником керівника Адміністрації президента під керівництвом Сергія Наришкіна. Змінив на цій посаді Ігоря Сєчина. Курував канцелярію президента і документообіг.

21 липня 2008 року Олександр Бєглов призначений головою ради директорів концерну ППО «Алмаз-Антей», що спеціалізується на розробці та виробництві зенітних ракетних комплексів малої, середньої та великої дальності дії[12][16]. Він змінив на цій посаді Віктора Іванова, який у травні 2008 року був призначений головою Держнаркоконтролю. Бєглов очолював раду директорів «Концерну повітряно-космічної оборони „Алмаз-Антей“» із 2008 по 2011 рік.

Із 2009 по лютий 2019 року Бєглов очолював Раду при Президенті Російської Федерації у справах козацтва[2][17]. Він структурував систему чинів всередині спільноти та модернізував його функції: козаки стали охороняти державну власність, брати участь у розгонах мітингів і патрулюванні вулиць, отримуючи фінансування з регіональних бюджетів[8].

Після відставки Юрія Лужкова у 2010 році Олександра Бєглова називали одним із можливих претендентів на пост мера Москви, після відставки Валентини Матвієнко в 2011 році — кандидатом на пост губернатора Санкт-Петербурга.

Повноважний представник президента в ЦФО (2012—2017)

[ред. | ред. код]
Бєглов на приведенні до присяги курсантів Московського університету МВС у Парку Перемоги, 8 жовтня 2016[18].

23 травня 2012 року президент Володимир Путін призначив Бєглова на посаду повноважного представника президента в Центральному федеральному окрузі[19]. Бєглов обіймав посаду п'ять років, до 25 грудня 2017[20]. Крім іншого, в цей період він курував підготовку великих церковних свят на державному рівні та реставрацію церковних об'єктів на півострові Афон[2][3][6][8].

Повноважний представник президента в СЗФО (2017—2018)

[ред. | ред. код]

25 грудня 2017 року президент Володимир Путін призначив Бєглова повноважним представником президента РФ у Північно-Західному федеральному окрузі[21]. Він переїхав до Санкт-Петербурга. Працював у будівлі на 3-й лінії Василівського острова. Протягом своєї кар'єри Бєглов вів активну громадсько-політичну діяльність в Санкт-Петербурзі та Ленінградській області. Він брав участь у відродженні Кронштадтського Морського собору та розвитку парку «Патріот»[22][23].

Тимчасово виконувач обов'язків губернатора Санкт-Петербурга

[ред. | ред. код]

3 жовтня 2018 року Олександра Бєглова призначили тимчасово виконуючим обов'язки губернатора Санкт-Петербурга. За день до цього дружина і зять чиновника, які працювали в міському уряді, щоб уникнути конфлікту інтересів подали заяву на звільнення[24]. Пізніше 18 лютого президент Росії включив Олександра Бєглова до складу Ради Безпеки РФ[25].

Крім того, період діяльності Бєглова на посаді тимчасово виконуючого обов'язків губернатора ознаменувався насильницьким розгоном першотравневої демонстрації. Із протидією з боку правоохоронних органів зіткнулася демократична колона, яку представляли прихильники політика Олексія Навального, партій «Яблуко» і «Справедлива Росія», руху «Спостерігачі Петербурга», учасники «Безстрокового протесту»[26][27]. За даними «ОВД-Інфо», на акції було затримано 68 осіб[28]. Причиною арештів і агресивних дій поліції Олександр Бєглов назвав образливі гасла опозиції[29][30].

Олександр Бєглов провів у структурах влади значні кадрові перестановки: звільнені деякі віце-губернатори, голови комітетів і голів районів, які працювали з колишнім губернатором Георгієм Полтавченком, в тому числі віце-губернатори Ігор Албін і Михайло Мокрецов. Серед причин масового скорочення названо зокрема неякісне прибирання снігу та льоду[29][31]. Багато ЗМІ відзначають зацикленість на церкві Олександра Бєглова, але окремі видання вказують на показовий характер ставлення чиновника до РПЦ. Зокрема, на це вказує той факт, що саме Бєглов відмовився від передачі Ісаакіївського собору церкви на користь РПЦ[8][32].

Кампанія на виборах губернатора Санкт-Петербурга

[ред. | ред. код]
Виступ Олександра Бєглова на випускному студентів Санкт-Петербурга, 2019 рік

За даними ВЦВГД, до літа 2019 року рейтинг Бєглова склав 55 %, при найвищому антирейтингу серед нещодавно призначених глав регіонів — 24 %[33][34]. Журналісти називали перемогу Бєглова вельми ймовірною через відсутність «реальних конкурентів» на виборах[35][36] і виходу з передвиборної гонки Володимира Бортка[37]. В єдиний день голосування, 8 вересня 2019 року, Бєглов здобув перемогу в першому турі виборів губернатора Санкт-Петербурга з результатом 64,46 %. Термін його повноважень завершиться в 2024 році[38].

Губернатор Санкт-Петербурга

[ред. | ред. код]

18 вересня 2019 року Бєглов приніс присягу і офіційно вступив на посаду губернатора Санкт-Петербурга[39]. Протягом тижня він сформував новий склад уряду, висунувши на посади віце-губернаторів Любов Совершаєву, Едуарда Батанова, Миколу Бондаренка, Євгенія Єліна, Володимира Кирилова, Володимира Княгініна, Миколу Лінченка, Олега Маркова, Анну Мітяніну, Максима Шаскольського[40]. Але вже до кінця листопада губернатор заявив про переведення своєї заступниці Любові Совершаєвої на посаду заступника повпреда президента в Північно-Західному федеральному окрузі[41], її місце зайняв колишній міністр транспорту Росії Максим Соколов[42]. Незабаром Бєглов запропонував віце-губернатора Анну Мітяніну на пост дитячого омбудсмена, а місце відповідального за туризм і зовнішні зв'язки Олега Маркова зайняла заступник міністра освіти Ірина Потєхіна[43][44]. Своїм заступником губернатор призначив Валерія Пікальова, який працював раніше начальником охорони резиденції Володимира Путіна на Валдаї[45].

За словами Бєглова, першим рішенням на посаді губернатора стала закупівля 471 одиниці багатофункціональної всесезонної техніки. Влада запустила програму «Холодне горище», провівши роботи з теплоізоляції труб. У рамках експериментальної боротьби з льодом на дахах 80 будинків оснастили низьковольтними електричними кабелями[44]. Також у 2019 році влада міста домовилися з урядом Ленінградської області про спільне вивезення сміття[46]. У рамках програми Комітет майнових відносин Санкт-Петербурга передав полігон «Червоний Бор» у федеральну власність, його подальшою ліквідацією зайнялася державна корпорація Росатом[47][48]. Крім того, влада міста заявляла про намір вирішити проблему ошуканих пайовиків[49], реконструювавши Боткінську лікарню у 2020—2021 роках та оновити лікарняні ліжка[50], запустили конкурс архітектурних проєктів на створення паркової зони замість судового кварталу поруч зі стрілкою Васильєвського острова. Адміністративно-житловий район вирішили перенести на Смольну набережну ще під час виборів, і в листопаді 2019 року для його будівництва Бєглов виключив «Сад на Неві» з переліку зелених насаджень загального користування. У результаті кількість паркових зон у Центральному районі стала меншою від нормативів. Депутати партії «Яблуко» підготували позов, який оскаржував поправки. Але суд відмовився визнати рішення губернатора недійсним[51][52][53].

За перші сто днів роботи губернатора окремі політологи відзначали його участь в ситуації з «Метробудом», керівництво якого не виплачувало зарплати співробітникам. Після початку роботи нових станцій Фрунзенського радіусу пасажири неодноразово повідомляли про протікання. Спочатку прес-служба метрополітену пов'язувала їх з тим, що працівники злили воду в «не призначене для цього місце». Але пізніше Бєглов визнав факт недоброякісної гідроізоляції. Гендиректора організації Миколу Александрова заарештували за підозрою у привласненні та розтраті грошових коштів[54][55].

Як губернатор Бєглов продовжує практику районних перевірок і зустрічей з жителями. Наприклад, на заходах із нагоди зняття блокади він пригощав відвідувачів із ложки солдатською кашею[56]. Після завершення передвиборної кампанії політик став менше спілкуватися з пресою і став уникати конкретних відповідей на громадських заходах. Але піар-акції в соціальних мережах із залученням тролей тривати. Незважаючи на негативну реакцію жителів, боти активно публікували в районних групах коментарі про досягнення Бєглова і писали йому подяки[57].

У листопаді 2019 року губернатор погодив зменшення субсидій на громадський транспорт, що призвело до подорожчання одноразового проїзду приблизно на чверть[58]. У цей же період зі скаргою на складну транспортну ситуацію на півдні міста до губернатора звернулися депутати.. У відповідь Бєглов заявив, що прискорення темпів будівництва метрополітену неможливе[59], але запропонував проєкт розв'язки від траси М-11 в напрямку аеропорту «Пулково»[60][61].

У грудні 2019 року міська влада відмовилася внести спортивний комплекс «Петербурзький» до переліку об'єктів культурної спадщини. Імовірно, це було зроблено, щоб забудовник встиг знести будівлю. У результаті поспіху і недбалості керівництва при демонтажі будівлі в січні 2020 року обвалилась покрівля та загинув один із робітників. Пізніше Олександр Бєглов заявив «що місто візьме під особливий контроль дотримання будівельними та іншими компаніями техніки безпеки»[62].

На початку грудня 2020 року понад 100 барів і кафе Петербурга виступили проти чергового пакету обмежувальних заходів, який був підписаний 2 грудня Олександром Бєгловим в рамках боротьби з коронавірусом. У мережі з'явилася «Карта опору», учасники якої висловили незгоду з повним закриттям закладів громадського харчування з 30 грудня по 3 січня[63].

Із 27 січня по 21 грудня 2020 рік — член президії Державної ради Російської Федерації[64][65].

21 вересня Бєглов очолив мобілізаційну комісію Санкт-Петербурга. Таким чином виконавши наказ президента Росії Володимира Путіна про введення часткової мобілізації[66].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1993 році Бєглов захистив дисертацію «Стійкість залізобетонних елементів із площини вигину», отримавши вчений ступінь кандидата технічних наук[6].

У 2011 році Бєглов опублікував 41 наукову роботу про козацтво, в тому числі 5 монографій[67][68]. За словами експерта «Диссернета» Анни Абалкіної, «не кожен вчений може похвалитися такою публікаційною активністю»[8]. У 2012 Бєглов став доктором економічних наук, захистивши докторську дисертацію на тему «Управління виробництвом продукції АПК у козацьких спільнотах як потенціал сталого соціально-економічного розвитку регіонів» в Московському державному університеті технологій та управління (МДУТУ)[69].

У 2019 співтовариство «Диссернет» звинуватило Бєглова в «неоформлених запозиченнях і некоректному цитуванні», вказавши, що в п'яти наукових статтях, опублікованих за рік до захисту докторської дисертації, є неоформлені витяги з тексту дисертації В. П. Трута «Козацтво Росії в період революцій 1917 року і на початковому етапі Громадянської війни» і книги того ж автора[69][70]. Публікації підписувалися тією ж адресою електронної пошти, якою підписувалися роботи про нооскоп Антоном Вайно, нині глави Адміністрації президента. У організації вважають, що ця адреса належить Федору Стерлікову, що добре відомий за супроводом фейкових дисертацій[68]. У відповідь на звинувачення ректор МДУТУ і науковий консультант Бєглова Валентина Іванова сказала, що порушень в оформленні не виявлено[71][72][73].

Сім'я та власність

[ред. | ред. код]

Задекларований річний дохід Олександра Бєглова за 2017 рік склав 6,9 мільйона рублів[3]. При цьому сумарний задекларований дохід сім'ї чиновника за 2017 рік перевищив 22 мільйони рублів. У власності сім'ї числиться 3 автомобілі, 11 квартир і земельні ділянки загальною площею понад 5 тисяч м²[74]. Журналісти і розслідувачі відзначали наявність у Бєглова чотирьох швейцарських годинників вартістю 19 мільйонів рублів: двох Breguet, Audemars Piguet і Patek Philippe[75][76][77].

Критика

[ред. | ред. код]

В ході виборчої кампанії обговоренню в ЗМІ піддалася вся попередня кар'єра Бєглова. Зокрема, журналісти відзначають випадок із установкою позачергово і за державний рахунок навісного ліфта в 2009 році в будинку, де проживала сім'я Бєглових, а також інциденти з недобросовісною парковкою[14][78][79].

Олександр Бєглов на посаді губернатора Санкт-Петербурга неодноразово піддавався критиці з боку голови ЦВК Росії Елли Памфілової. У серпні 2021 року вона зазначила, що губернатор «протиставив себе ЦВК», коли підтримав незадовільну роботу міської виборчої комісії на виборах муніципальних депутатів 2019 року[80].

За підсумками виборів до Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга 2021 року Памфілова виступила на адресу Бєглова з наступною заявою: «Олександр Дмитрович Бєглов, звичайно, може святкувати перемогу, але я впевнена, що це піррова перемога! І коли-небудь вона обернеться для нього своєю найнепристойнішою стороною». Глава ЦВК додала, що матеріали про порушення на виборах в Санкт-Петербурзі направлені в Слідчий комітет і Генпрокуратуру[81].

Санкції

[ред. | ред. код]

У березні 2022 року США, Велика Британія і Канада ввели санкції проти Бєглова, в ряду інших осіб, що забезпечують вторгнення Росії в Україну[82].

Із 9 травня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії. Із 6 квітня 2022 року перебуває під санкціями Сполучених Штатів Америки. Із 28 лютого 2022 року перебуває під санкціями Канади. Із 30 вересня 2022 року перебуває під санкціями Австралії. Указом президента України Володимира Зеленського від 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України. Із 28 вересня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії[83].

30 вересня 2022 року до списку санкцій США внесені діти Бєглова: Юлія Бєлова[84] і Ольга Кудряшова[85], а також дружина Наталія Бєглова[86][87].

Класний чин

[ред. | ред. код]
  • Дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу (20 грудня 2004)[88].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (18 травня 2021) — за великий внесок у соціально-економічний розвиток Санкт-Петербурга і багаторічну сумлінну роботу[89].
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2012)[90].
  • Орден"За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (19 травня 2006) — за великий внесок у зміцнення та розвиток державної контрольної системи та багаторічну сумлінну працю[3][91].
  • Медаль «За заслуги перед Республікою Карелія» (8 червня 2020) — за заслуги перед Республікою Карелія та її жителями, великий внесок у соціально-економічний розвиток республіки та активну роботу у складі Державної комісії з підготовки до святкування 100-річчя утворення Республіки Карелія[92].
  • Заслужений будівельник Російської Федерації (15 березня 2004) — за заслуги в галузі будівництва та багаторічну сумлінну працю[3][93].
  • Орден святого благовірного князя Данила Московського I ступеня (РПЦ; 2011) — за увагу у допомозі Російській православній церкві та у зв'язку з 55-річчям від дня народження[94].
  • Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня (РПЦ; 2013) — за увагу до праць із відновлення Кронштадтського Морського собору[8][95].
  • Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня (РПЦ; 18 липня 2014) — за увагу у допомозі, що надається Троїце-Сергієвій лаврі[96].
  • Орден святого благовірного великого князя Олександра Невського II ступеня (РПЦ; 2021) — за допомогу Олександро-Невській лаврі[97].
  • Орден Дружби (Південна Осетія, 2019)[98].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Путин назначил Беглова врио губернатора Санкт-Петербурга. Президент России. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  2. ↑ а б в г И. Тумакова (15 жовтня 2018). «Мы — единственная страна Европы, включая Америку…». Новая газета. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 28 серпня 2019.
  3. ↑ а б в г д е ж и Биография Александра Беглова. Россия сегодня. 3 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  4. ↑ Е. Антонов (3 липня 2019). Из кого мы будем выбирать губернатора Петербурга? Главное о Беглове, Бортко, Тихоновой и Амосове. Бумага. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  5. ↑ Александр Беглов. Свободная пресса. 2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  6. ↑ а б в г д е Таисия Бекбулатова (18 березня 2019). «Чуйки политической нет, бюрократическая хватка есть» Таисия Бекбулатова рассказывает историю Александра Беглова, который может возглавить Санкт-Петербург (рос.). Медуза. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  7. ↑ а б Губернатор Петербурга просит депутатов согласовать назначение Александра Беглова на должность вице-губернатора. Lenizdat.ru. 11 червня 2002. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  8. ↑ а б в г д е ж и Ф. Рустамова (18 березня 2019). Человек с лопатой. Карьера Александра Беглова от незаметного аппаратчика до главы Санкт-Петербурга. Би-би-си. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  9. ↑ а б в Человек с лопатой. Как Александр Беглов шел к власти в Петербурге. ИД «Собеседник». 16 липня 2019. Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  10. ↑ Петербург. Особняки душат озера. Аргументы и Факты. 11 квітня 2001. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  11. ↑ А. Алисултанова (3 жовтня 2018). Путин уволил губернатора Петербурга Георгия Полтавченко. Sobaka.ru. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  12. ↑ а б в г д Беглов, Александр. Лента.Ру. 25 серпня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  13. ↑ Л. Стогов (16 грудня 2003). Александр Беглов не оправдал доверия партии. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  14. ↑ а б М. Грачев (5 жовтня 2018). Портрет врио губернатора Петербурга Александра Беглова: Солдат, хозяйственник и человек команды. Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  15. ↑ Чем известен Александр Беглов. Коммерсант. 3 жовтня 2018. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  16. ↑ АО «Концерн ВКО Алмаз — Антей». Фонтанка.ру. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  17. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 08.02.2019 г. № 33-рп «О внесении изменений в состав Совета при Президенте Российской Федерации по делам казачества, утвержденный распоряжением Президента Российской Федерации от 20 декабря 2016 г. № 414-рп, и признании утратившим силу распоряжения Президента Российской Федерации от 29 мая 2012 г. № 245-рп «О председателе Совета при Президенте Российской Федерации по делам казачества»». Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  18. ↑ 890 курсантов первого курса Московского университета МВД России имени В. Я. Кикотя приняли Присягу. 8 Октября 2016. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 7 червня 2022.
  19. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 23.05.2012 г. № 704 «О полномочном представителе Президента Российской Федерации в Центральном федеральном округе». Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
  20. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 25.12.2017 г. № 624 «О полномочном представителе Президента Российской Федерации в Северо-Западном федеральном округе». Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
  21. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 25.12.2017 г. № 624. Администрация президента России. 2017-012-25. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  22. ↑ Александр Беглов: «Город Кронштадт получит новое дыхание». Администрация Санкт-Петербурга. 26 жовтня 2018. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  23. ↑ К. Клочкова (12 грудня 2017). Беглов возвращается в Петербург. Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  24. ↑ Супруга и зять Александра Беглова, работающие в Смольном, ушли в отпуск с последующим увольнением. Фонтанка.ру. 10 жовтня 2018. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  25. ↑ Путин включил Александра Беглова в состав Совета безопасности РФ. ТАСС. 18 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  26. ↑ «Администрация Петербурга сумела разозлить людей». Znak.com. 1 травня 2019. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  27. ↑ Т. Вольтская (2019-5-02). «Это был публично проявленный страх». Полицейский Первомай. Радио Свобода. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  28. ↑ «Это не по-нашему, не по-ленинградски». Znak.com. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  29. ↑ а б С. Феофанов (28 серпня 2019). 329 дней врио: Чем запомнился петербуржцам Александр Беглов. The Village. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  30. ↑ Добрый барин и неблагодарные холопы. Эхо Москвы. 15 травня 2019. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  31. ↑ В. Чирин (25 травня 2019). Александр Беглов объявил об участии в выборах. Что он сделал за 8 месяцев на посту врио губернатора и почему его критикуют. Бумага. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  32. ↑ Беглов отменит распоряжение о передаче Исаакиевского собора РПЦ в последний день года. Деловой Петербург. 21 грудня 2018. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 28 серпня 2019.
  33. ↑ Е. Антонов (17 квітня 2019). Кто помогает Беглову стать следующим губернатором Петербурга и что будет, если он победит. Бумага. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  34. ↑ Беглов еще не объявил об участии в выборах, но его ежедневно продвигают в СМИ, соцсетях и телеграм-каналах. Что об этом известно и как с кампанией связаны Ковальчук и Пригожин. Бумага. 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  35. ↑ Голоса гребет лопатой. Новая газета в Санкт-Петербурге. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  36. ↑ Эксперты называют Беглова на предстоящих выборах главы Петербурга фаворитом кампании. ТАСС. 209-05-21. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  37. ↑ Мария Карпенко (2 вересня 2019). Постоянно грозился начать «настоящую» кампанию Почему Владимир Бортко — главный конкурент Беглова на выборах в Петербурге — выбыл из гонки в последний момент. Медуза. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
  38. ↑ Невский фарс: как Беглов победил на выборах губернатора Петербурга (рос.). www.mk.ru. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
  39. ↑ Как Александр Беглов перестал быть временно исполняющим. Фонтнка.ру. 18 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  40. ↑ Губернатор Александр Беглов сформировал Правительство Санкт-Петербурга. Администрация Санкт-Петербурга. 25 вересня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  41. ↑ Беглов объявил о переходе своей заместительницы в полпредство президента. РБК. 25 листопада 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  42. ↑ Беглов утвердил экс-министра транспорта Соколова на посту вице-губернатора Петербурга. Интерфакс. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  43. ↑ Беглов предложил вице-губернатора Митянину на пост детского омбудсмена в Петербурге. ТАСС. 23 грудня 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  44. ↑ а б А. Ванденко (2020). Александр Беглов: и против течения поплыву, если надо. ТАСС. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  45. ↑ Вице-губернатором Петербурга станет экс-начальник охраны резиденции Путина на Валдае. Новая газета. 26 листопада 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  46. ↑ Беглов ответил на слова Путина о мусорной реформе в Петербурге. ТАСС. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  47. ↑ Беглов: ликвидация полигона опасных отходов «Красный Бор» под Петербургом займет шесть лет. ТАСС. 2019. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  48. ↑ Власти Петербурга передали полигон «Красный Бор» в федеральную собственность. ТАСС. 22 січня 2019. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  49. ↑ Власти Петербурга планируют до конца года решить проблему обманутых дольщиков. ТАСС. 30 січня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  50. ↑ А. Макаров (19 грудня 2019). Беглов о Боткинской больнице: «Будем поэтапно приводить её в порядок». «Известия.78». Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  51. ↑ Беглов исключил «Сад на Неве» из ЗНОП. Как только закон вступит в силу, его оспорят в суде. Фонтнка.ру. 5 листопада 2019. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  52. ↑ Суд согласился с исключением из перечня зеленых насаждений участка под судебный квартал в Петербурге. Интерфакс. 15 січня 2020. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  53. ↑ Определены финалисты конкурса по разработке проекта парка «Тучков буян» в Петербурге. Газета.ру. 5 лютого 2020. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  54. ↑ Политологи считают главным в первые сто дней Беглова решение вопроса «Метростроя». ТАСС. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 31 березня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  55. ↑ Беглов признал проблемы на новых станциях Фрунзенского радиуса. Он объяснил протечки особенностью грунта. Бумага. 17 лютого 2020. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  56. ↑ Губернатор Петербурга Александр Беглов сыграл на барабанах. Но топочущая утка все равно лучше. Meduza. 29 січня 2020. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  57. ↑ «Близкие, друзья прекрасно знают, каков я на самом деле». Информационное агентство «Znak». 27 грудня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  58. ↑ Беглов согласовал повышение стоимости жетона метро. Информационное агентство «Znak». 11 листопада 2019. Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  59. ↑ Александр Беглов: Ускорить строительство метро невозможно. Получится дорого, некачественно и с нарушением технологий. Фонтнка.ру. 7 листопада 2019. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  60. ↑ Беглов рассказал о преимуществах трассы М-11 для Петербурга. Россия сегодня. 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  61. ↑ Александр Беглов предложил построить развязку от М-11 в направлении «Пулково». телеканал «Санкт-Петербург». 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2019.
  62. ↑ В. Горин (1 лютого 2020). В Петербурге рухнул спорткомплекс, погиб рабочий. Структуры Геннадия Тимченко торопились разобрать здание из-за протестов. Meduza. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 6 січня 2019.
  63. ↑ «Карта сопротивления»: общепит в Петербурге бьется за работу в праздники. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  64. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 27.01.2020 г. № 10-рп «О президиуме Государственного совета Российской Федерации». Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  65. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 21.12.2020 № 310-рп ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  66. ↑ Беглов первым среди губернаторов возглавил региональную мобилизационную комиссию. www.kommersant.ru (рос.). 21 вересня 2022. Архів оригіналу за 21 вересня 2022. Процитовано 21 вересня 2022.
  67. ↑ Юрий Князев (6 червня 2019). В научных статьях врио Санкт-Петербурга Беглова обнаружены некорректные заимствования — «Диссернет». The Insider. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  68. ↑ а б Антон Зорин (20 березня 2019). Губернатор-тролль. Как Пригожин и Ковальчук делают из Беглова главу Санкт-Петербурга. The Insider. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  69. ↑ а б Сергей Пархоменко о научных статьях Александра Беглова. The New Times. 6 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  70. ↑ Беглов Александр Дмитриевич. Диссернет. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  71. ↑ В МГУТУ заявили об отсутствии плагиата в диссертации Беглова. Новые известия. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  72. ↑ «Статейки все крошечные, но курочка по зернышку клюет». Znak.com. 6 травня 2019. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  73. ↑ «Диссернет» обнаружил «неоформленные заимствования» в статьях Беглова. Радио Свобода. 6 травня 2019. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  74. ↑ М. Грачев (17 жовтня 2018). 11 квартир, 22 млн рублей дохода в год и сеть автоломбардов: чем владеет и на что живет семья Александра Беглова. Не много для губернатора. Фонтанка. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  75. ↑ На руке Беглова заметили часы за 3 млн рублей (ФОТО). Новые известия. 11 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  76. ↑ Новые часы на руке Беглова оценили в 5 млн рублей. Агентство актуальной информации «Русский телеграф». 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  77. ↑ Навальный показал коллекцию часов Беглова на 19 млн рублей. The Bell. 6 вересня 2019. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
  78. ↑ Семья Александра Беглова плотно «окопалась» в Смольном. Moika78. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  79. ↑ ФотКа дня: так паркуется врио губернатора Петербурга Беглов. Новые известия. 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  80. ↑ «Будут новые нарушения»: Памфилова раскритиковала губернатора Петербурга перед выборами. www.znak.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  81. ↑ Памфилова предложила губернатору Беглову отпраздновать «пиррову победу». РБК (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  82. ↑ U.S. Treasury Escalates Sanctions on Russia for Its Atrocities in Ukraine. U.S. Department of the Treasury (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022. Aleksandr Dmitrievich Beglov (Beglov) is a member of Russia’s Security Council and Governor of Saint Petersburg. Beglov’s gubernatorial election was marred by accusations of voter fraud and intimidation, and he is known to have ties to sanctioned Russian elites Yevgeniy Prigozhin and Yuri Kovalchuk. Beglov has also been sanctioned by Canada and the UK.
  83. ↑ БЕГЛОВ Александр Дмитриевич. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 28 грудня 2022.
  84. ↑ PEP: Белова Юлия Александровна, Комитет по культуре Санкт-Петербурга, начальник отдела правового обеспечения. rupep.org (рос.). Процитовано 29 січня 2023.
  85. ↑ PEP: Кудряшова Ольга Александровна, Санкт-Петербургская городская коллегия адвокатов, адвокат. rupep.org (рос.). Процитовано 29 січня 2023.
  86. ↑ PEP: Беглова Наталья Владимировна, Комитет по делам записи актов гражданского состояния, председатель. rupep.org (рос.). Процитовано 29 січня 2023.
  87. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Publication of Russia-related Frequently Asked Question. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 29 січня 2023.
  88. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20.12.2004 г. № 1579 «О присвоении квалификационных разрядов федеральным государственным служащим Администрации Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  89. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18.05.2021 № 293 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  90. ↑ Президент наградит орденами небывало много чиновников. Ведомости. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  91. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 19 мая 2006 года № 511 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ IV степени Беглова А. Д.»
  92. ↑ Указ Главы Республики Карелия от 8 июня 2020 года № 58 «О награждении государственными наградами Республики Карелия»
  93. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 15 марта 2004 года № 360 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  94. ↑ В неделю 6-ю по Пасхе, о слепом, Святейший Патриарх Кирилл возглавил служение Божественной литургии в воссозданном храме Санкт-Петербургской духовной академии. Patriarchia.ru. 29 травня 2011. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  95. ↑ Предстоятели Иерусалимской и Русской Православных Церквей совершили освящение Никольского Морского собора в Кронштадте. Patriarchia.ru. 28 травня 2014. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  96. ↑ Святейший Патриарх Кирилл вручил церковные награды участникам торжеств в честь 700-летия преподобного Сергия Радонежского. Patriarchia.ru. 18 липня 2014. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2019.
  97. ↑ Александра Беглова наградили орденом Александра Невского II степени
  98. ↑ Президент Южной Осетии вручил Александру Беглову Орден Дружбы. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бєглов_Олександр_Дмитрович&oldid=41638685