Бєляков Костянтин Іванович

Бєляков Костянтин Іванович
Народився	31 травня 1957(1957-05-31) (67 років) м. Київ, УРСР
Громадянство	УРСР →  Україна
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і Національна академія внутрішніх справ
Науковий ступінь	доктор юридичних наук

Костянтин Іванович Бєляков (Народився 31 травня 1957(19570531), м. Київ) - український вчений-правознавець. Доктор юридичних наук, професор, завідувач наукового відділу теорії, історії та філософії інформаційного права Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної Академії правових наук України.

Освіта

У 1984 році закінчив Київський політехнічний інститут (тепер — НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»), у 1990 році – Київську вищу школу МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (тепер — НАВСУ [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]).

Основні етапи науково-педагогічної діяльності

У 1993 році захистив кандидатську дисертатцію на тему: «Удосконалення інформаційного забезпечення розслідування злочинів на базі АІЛС (автоматизованих інформаційно-логічних систем)» (спеціальність 12.00.09 — Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність). У 2005 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника (спеціальність 12.00.07). У 2010 році — докторська дисертація на тему: «Організаційне, правове та наукове забезпечення інформатизації України: теорія і практика» (спеціальність 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Вчене звання професор отримав у 2013 році.

Трудова та службова діяльність

З 1976 року — учень монтажника радіообладнання та приладів на заводі «КИЇВ-прилад». 1976-1979 роки — служба в армії. 1979 рік — радіомонтажник ОП Інституту технічної теплофізики АН СРСР. 1982-1983 р.р. — інженер-конструктор Київської філії науково-дослідного технологічного інституту оптичного приладобудування при заводі «Арсенал». 1983-2011 р.р. — служба в ОВС України на посадах: оперуповноважений Ленінського РУВС Києва, начальник кабінету кафедри ОРД КВШ МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (нині — Національна академія внутрішніх справ [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]), ад'юнкт тієї ж кафедри, начальник відділу інформації та аналізу освітньої діяльності Республіканського навчально-методичного центру МВС України, начальник відділу інформаційно-технічного забезпечення Міжвідомчого НДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (МНДЦ [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]), докторант НАВСу, професор кафедри теорії та практики управління ОВС Інституту управління НАВСу, провідний науковий співробітник Центру координації і організації наукових досліджень при НАВСу [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.], старший науковий співробітник МНДЦ [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.] з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, начальник наукового відділу проблем боротьби з економічною злочинністю, заступник начальника, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії криміналістичної техніки та спеціальних розробок Державного НДІ МВС України (ДНДІ МВС України [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]). З 2011 року — пенсіонер МВС, Ветеран ОВС України, полковник міліції у відставці. З 2011 по теперішній час — завідуючий наукового відділу НДІІП НАПрН України [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.].

Напрями наукової діяльності

Головні напрямами наукових інтересів — інформаційно-правові дослідження: проблеми формування і розвитку інформаційного права та правової інформатики, інформаційної діяльності, інформаційної безпеки. Є фундатором наукового напряму «Соціогуманітарна інформологія».

Автор (співавтор) понад 150 наукових праць, серед яких: підручник академічного курсу «Адміністративне право України» (2009), науковий твір «Концепція кодифікації інформаційного законодавства України» (2012), одноосібні монографії — «Управление и право в период информатизации» (2001), «Інформація в праві: теорія і практика» (2006), «Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення» (2008), колективні монографії — «Інформаційна культура: правовий вимір» (2018), «Юридична відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері та основи інформаційної деліктології» (2019), «Terrorism: historical, social, cultural and psychological prerequisites of global forecasting» (2020), «Права приватної особи в умовах пандемії COVID-19: проблеми здійснення і захисту» (2020), «Деліктологія» (2020), «Енциклопедія соціогуманітарної інформології (Том 1)» (2020).

Підготував чотирьох докторів та п'ятьох кандидатів юридичних наук.

Є членом координаційного бюро з інформаційного права та інформаційної безпеки відділення державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.], головного місцевого осередку у м. Києві Всеукраїнської громадської організації «Центр досліджень публічного права і управління». Головний спеціаліст вченої ради по захисту дисертацій НДІІП НАПрН України [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (2012-2020). Член редакційної колегії наукових періодичних фахових видань «Наука і правоохорона» (ДНДІ МВС України [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]), «Інформація і право [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]» (НДІІП НАПрН України [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]).

Нагороди і звання

Нагороджений 25-ма медалями та відзнаками МВС України, почесним знаком Міністерства освіти та науки «За наукові досягнення» (2010). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2013). Заслужений діяч науки і техніки України (2017).