Біберович Володислав Іванович
| Біберович Володислав Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 20 березня 1889 Дрогобич, Королівство Галичини і Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 27 жовтня 1971 (82 роки) Лондон, Онтаріо, Канада |
| Громадянство | Австро-Угорщина, ЗУНР, Канада |
| Національність | українець |
Володислав Іванович Біберович (20 березня 1889, Дрогобич, нині Львівська область – 27 жовтня 1971, Лондон, провінція Онтаріо, Канада) – журналіст, редактор, видавець, громадсько-політичний діяч. Син Івана Біберовича та Іванни Біберовичевої, брат Ярослава Біберовича.
Народився 20 березня 1889 р. у Дрогобичі в сім’ї українських драматичних артистів Івана та Іванни Біберовичів. Навчався в Коломийській державній гімназії, на філософському факультеті Берлінського університету, ступінь доктора філософії здобув у Віденському університеті.[1][2]
Перед Першою світовою війною вчителював у Бережанській гімназії, брав участь у формуванні організації «Пласт». У роки Першої світової війни працював у «Союзі визволення України» у Відні, редагував німецькомовний часопис «Ukrainische Nachrichten». Працював у 1919 р. керівником Департаменту інформації Управління преси й інформації в уряді Директорії УНР у Вінниці, упродовж 1920 – 1922 років – управителем пресової агенції в Уряді преси і пропаганди, 1922 – 1923 років – керівником відділу преси і пропаганди Уряду для закордонних справ у Колегії Уповноважених Диктатора ЗУНР у Відні.[2][3]
1923 р. емігрував до Канади. У Канаді професійно займався журналістською і видавничою діяльністю: редагував часописи «Канадійський Українець», «Канадійський Фармер», англомовне видання «The New Canadian», в 1927 – 1932 роках був генеральним редактором видавничо-друкарської спілки – Концерну «Національна Преса» («National Press»), працював кореспондентом щоденної канадської газети «The Winnipeg Evening Tribune», в 1949 – 1950 роках редагував тижневик єпархії греко-католицької церкви в Торонто «Наша мета», працював у редакції тижневика «Вільне слово». У міжвоєнному часі був працівником з імміграційних питань залізничних транспортних компаній «Canadian National Railways» та «Canadian Pacific Railway», «Українського імміграційно-колонізаційного бюро», менеджером кінокомпанії Василя Авраменка «Avramenko Film Company, Ltd.». У роки Другої світової війни працював на посаді державного службовця (головного перекладача) у Департаменті національної оборони Канади.[2]
У громадській сфері: організовував школи українознавства для учителів, співпрацював з «Канадійсько-Українським Інститутом Просвіти» (за заслуги 1941 р. його обрано почесним членом інституту пожиттєво), був активістом Товариства Опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла, референтом Української Національної Ради у Вінніпеґу, членом політичного руху «Ліґа Бритийських Українців», редактором англомовних текстів у збірниках матеріалів наукових конференцій Канадського наукового товариства імені Шевченка.
Помер 27 жовтня 1971 р. у Лондоні, провінція Онтаріо, Канада.[2]
- ↑ Шушківський, Анатолій (2003). Біберович Володислав Іванович. Енциклопедія Сучасної України. Т. 2. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
- ↑ а б в г Волошинський, Богдан (2021). Володислав Біберович: "інформувати культурний, демократичний світ про це, чого хоче, до чого стремить український нарід". Родина Біберовичів. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 109—126. ISBN 978-966-668-549-3.
- ↑ Ющишин, Іван (23 червня 2020). На службі державної пропаґанди. Історична правда. Українська правда.
- Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Едмонтон, 1992. Т. 8. С. 120.
- Волошинський Б. Родина Біберовичів. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2021. 192 с. ISBN 978-966-668-549-3
- Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1986. С. 57.
- Шушківський А. Біберович Володислав Іванович. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2003. Т. 2. С. 617.