Очікує на перевірку

Бібілов Анатолій Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бібілов Анатолій Ілліч
ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий
Народився6 лютого 1970(1970-02-06) (54 роки)
Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Південна Осетія
 Росія
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Alma materРязанське повітряно-десантне командне училище і Академія державної протипожежної служби МНС Росіїd
Знання мовросійська
УчасникРосійсько-грузинська війна
ПосадаSpeaker of the Parliament of South Ossetiad і президент Південної Осетії
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяUnity Partyd і Єдина Осетія
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
Герой Донецької Народної Республіки
Орден «Уацамонга» (Південна Осетія) Order of Umayyad
Орден Дружби
Order of Republic

Орден Дружби[d]

Анатолій Ілліч Бібілов (ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий, груз. ანატოლი ილიჩ ბიბილოვი; нар. 6 лютого 1970(19700206), Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР) — державний, політичний і військовий діяч Південної Осетії, президент Республіки Південна Осетія з 21 квітня 2017 до 24 травня 2022 року[1].

Голова Парламенту Республіки Південна Осетія з 23 червня 2014 року до 18 квітня 2017 року. Голова МНС Південної Осетії (жовтня 2008 — липень 2014). Учасник російсько-грузинської війни (2008), генерал-лейтенант ЗС Росії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 лютого 1970 року в Цхінвалі в сім'ї робітників. Сім'я Бібілових походить із села Тбет. Після восьмого класу вступив до спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови та посиленою військово-фізичною підготовкою ім. генерал-полковника Леселідзе у Тбілісі.

1988 року вступив до Рязанського училища ВДВ ім. Ленінського Комсомолу. Був чемпіоном училища та Псковської дивізії з армійського рукопашного бою.

Після закінчення училища було розподілено в 76-ю Псковську повітряно-десантну дивізію, у якій на той момент формувався зведений батальйон для миротворчої операції в Південній Осетії. 1992 року в складі цього батальйону повернувся до Південної Осетії. Потім служив у Збройних Силах Південної Осетії, де командував ротою спеціального призначення.

З 1996 до 1998 року жив і працював у Києві.

З 1998 до 2008 року служив у північно-осетинському батальйоні миротворчих сил у Південній Осетії на посаді командира роти, а потім заступником командира батальйону.

У серпні 2008 року брав активну участь у бойових діях під час збройного конфлікту з Грузією. Один із тих, хто організував оборону одного з районів Цхінвала, а потім і зачистку міста від грузинських військ. У ході військових дій отримав два поранення, але залишився у строю.

У жовтні 2008 року призначений головою Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха РПО, яке фактично створював з нуля. Має звання генерал-лейтенанта.

Брав участь у президентських виборах 2011 року, де набрав 40 % голосів виборців, програвши Аллі Джиоєвій. Згодом результати виборів було скасовано Верховним судом[2]. 2012 року відбулися нові вибори, на яких здобув перемогу Леонід Тібілов; Анатолій Бібілов у них не брав участі.

У першому турі президентських виборів 13 листопада 2011 Анатолій Бібілов набрав 25,44 % голосів і вийшов у другий тур. 21 листопада 2011 року президент РФ Дмитро Медведєв зустрівся з кандидатом у президенти Південної Осетії Анатолієм Бібіловим під час свого візиту до Владикавказу[3][4]. Чимало експертів сприйняли це як підтримку його кандидатури Росією на виборах у Південній Осетії. У другому турі виборів Бібілов імовірно набрав менше голосів, ніж інший кандидат — Алла Джиоєва[5]. Про це можна судити за офіційно оголошеними попередніми результатами, проте підсумки виборів не було підбито — Верховний суд РПО за скаргою партії «Єдність» визнав вибори недійсними[6].

У вересні 2012 року створив партію «Єдина Осетія» та був обраний її головою[7]. На парламентських виборах 2014 року партія посіла перше місце і здобула 20 мандатів з 34[8].

Бібілов на параді на Червоній площі. Москва, 24 червня 2020 року

На президентських виборах 2017 року Бібілов здобув перемогу над чинним президентом Леонідом Тибіловим, набравши 54,8 % голосів[9].

На виборах 2022 року програв Алану Гаглоєву[10].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує чотирьох дітей.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Санкції

[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року включений до списку санкцій України. Анатолія Бібілова визнано особою, яка створює «реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України». Під це визначення Бібілов, ймовірно, потрапив через неодноразові візити до невизнаних ДНР і ЛНР, а також до Криму[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Анатолий Бибилов вступил в должность президента Южной Осетии. ТАСС. 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.
  2. ↑ Выборы в Южной Осетии: недействительны. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
  3. ↑ Медведев: "Анатолий Бибилов - человек известный, он решает очень сложные задачи". rosukrinform.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  4. ↑ Медведев оценил Бибилова. Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  5. ↑ На выборах в Южной Осетии лидирует Джиоева. Известия. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  6. ↑ ВС Южной Осетии: Сторонники Аллы Джиоевой угрожали свободному волеизъявлению граждан | Информационное агентство Рес. cominf.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
  7. ↑ В Южной Осетии учреждена партия "Единая Осетия". Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  8. ↑ Выборы в Парламент Южной Осетии - 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  9. ↑ ЦИК: Бибилов лидирует на выборах президента Южной Осетии. Sputnik. 9 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  10. ↑ У невизнаній Південній Осетії провели "вибори президента". Суспільне (українською) . 9 травня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 1 сентября 2011 года № 1139 «О награждении орденом Дружбы граждан Республики Южная Осетия». Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
  12. ↑ Анатолий Бибилов наградил Башара Асада высшей военной наградой Южной Осетии. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2021.
  13. ↑ Глава ДНР наградил президента и председателя Верховного Суда Южной Осетии орденами. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
  14. ↑ Санкции Бибилову не помеха. Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бібілов_Анатолій_Ілліч&oldid=39475920