Білоголови
село Білоголови | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Рада | Залозецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61040130020058916 |
Основні дані | |
Засноване | 1785 |
Населення | 765 |
Територія | 1.292 км² |
Площа | 592.11 км² |
Поштовий індекс | 47236 |
Телефонний код | +380 3540 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д. / 49.75639° пн. ш. 25.33000° сх. д. |
Водойми | р. Лопушанка |
Найближча залізнична станція | Зборів |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64 |
Карта | |
Мапа | |
Білоголо́ви — село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Адміністративний центр колишньої Білоголівської сільської ради, якій підпорядковувалося село Нетерпинці до вересня 2016 року. Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села приєднано хутір Піднетерпинці.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади.[1]
Розташоване на річці Лопушанка, на півночі району.
Населення — 761 особа (2003).
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 765 | 100% |
Перша писемна згадка — XVII ст.
Під час І світової війни село було майже повністю знищене.
До 1939 діяли товариство «Просвіта», громадська ощадна каса.
30 червня 1941 року село відначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові[3].
Є церква Собору Пресвятої Богородиці (1948; реставрована; кам'яна).
Встановлено:
- пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965)
- насипана могила січового стрільця С. Чорного (1989)
- споруджено пам'ятник УСС (1993; реставровано).
- 13 липня 2014 року освятили новозбудовану церкву Собор Пресвятої Богородиці, зруйновану під час Другої світової війни (1944)
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.
У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білоголовах:
- байда (велика скибка, шматок, напр. хліба);
- барабій (картопля);
- барабоїско (місце, де росла картопля);
- бараболє (картопля);
- бараболиско (місце, де росла картопля);
- барачаниско (місце, де росли буряки);
- боз (бузина);
- бузьок (лелека);
- вальок (солома, перемішана із глиною, яку використовують у будівництві хати);
- ватівка (куфайка);
- весна (веселка);
- вицяпати (подоїти корову);
- вогріб (горобина);
- вожеред (велика скирта соломи);
- воколіт (кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі);
- вопілок (обапіл);
- воріб (горобина);
- вустілка (устілка);
- гладушка (глечик);
- гора (горище над хатою);
- ґандеруба (присінки, коридор, перед входом в хату).
- дзьобак (дятел);
- дзьобкі (ямки на обличчі після віспи);
- довбуш (дятел);
- жаборинє (жабуриння);
- жвачка (жуйка);
- жилавка (кропива);
- завора (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх);
- засторонок (місце у стодолі, де складають снопи);
- камашка (манжет на штанах);
- каня (шуліка);
- квасок (щавель);
- кєтиця (сніпок для покриття даху, зокрема рогів, країв),
- кізлина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
- крижівниці (поперечний брусок, який з'єднує носи полозів і на який кріплять дишель);
- лилик (кажан);
- маґільниця (рубель);
- макультник (шульга);
- марциза (нарцис);
- масличка (посудина, у якій збивають масло);
- мащина (вапно, яким обмазують дерева);
- набаландіти (наговорити нісенітниць);
- наморозьні (паралельні полозам, поздовжні бруски ходової частини в санях);
- ней (хай, нехай);
- пиригін (глибока оранка, на 18-20 см);
- півзина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
- расний (рясний);
- саджа (сажа);
- сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно);
- сівач (той, хто посіває на Новий рік);
- скрут (поворотна подушка передньої частини воза);
- стілец (банти між кроквами у формі букви «П»);
- тернина (терен);
- трачовиня (тирса);
- трумло (труна);
- фартух (добудова до стодоли із продовженим дахом, зокрема для зберігання соломи, конопель, полови тощо);
- фуркало (вид дитячої іграшки).
- Васил Горішний — український радянський господарник, депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликань.
- Степан Шагайда (Шагадин). - український актор театру і кіно.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Р. Матейко. Акт проголошення Незалежності України // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 32.
- Безгубенко О., Коропецька У., Кравчик М., Уніят В. Білоголови // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 330. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Кравчик М., Уніят В. Білоголови // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 134. — ISBN 966-528-197-6.
- Białogłowy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 189. (пол.)
Це незавершена стаття про Тернопільську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |