Кукавка (рід)
(Перенаправлено з Білоголовий коель)
| Кукавка | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_2.jpg) Кукавка віялохвоста (Cacomantis flabelliformis)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| * Gymnopus Blyth, 1843[2] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ку́кавка[8] (Cacomantis) — рід зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Представники цього роду мешкають в Південній і Південно-Східній Азії та в Австралазії[9][10].
Кукавки — невеликі і середнього розміру зозулі, які досягають довжини 18–28 см і ваги 19,5–44 г. Їхнє забарвлення переважно коричневе або сіре, хвости східчасті і смугасті, ніздрі мають круглу форму. Для смугастої кукавки характерні поперечні смуги на хвості, у інших видів смуги косі. Кукавки, як і багато інших зозуль, практикують гніздовий паразитизм.
Виділяють десять видів:[11]
- Зозуля бліда (Cacomantis pallidus)
- Коель білоголовий (Cacomantis leucolophus)
- Кукавка рудочерева (Cacomantis castaneiventris)
- Кукавка віялохвоста (Cacomantis flabelliformis)
- Кукавка смугаста (Cacomantis sonneratii)
- Кукавка сіровола (Cacomantis merulinus)
- Кукавка мала (Cacomantis passerinus)[12]
- Кукавка австралійська (Cacomantis variolosus)
- Кукавка рудовола (Cacomantis sepulcralis)[13]
- Кукавка молуцька (Cacomantis aeruginosus)[14]
Наукова назва роду Cacomantis походить від сполучення слів дав.-гр. κακος — злий, несприятливий і μαντις — пророк.[15] Забобонні яванці вважали, що спів сіроволої кукавки, почутий вночі на кладовищі, пророкує смерть, нещастя та погану погоду.
- ↑ Müller, Salomon (1843). Verhandelingen over de natuurlijke geschiedenis (Dutch) . Т. Volume 1: Land-en Volkenkunde. Leiden: In commissie bij. S. en J. Luchtmans en C.C. van der Hoek. с. 177, Footnote. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ E. Blyth. List of Birds obtained in the vicinity of Calcutta, from September 1841 to March 1843 inclusive. „The Annals and Magazine of Natural History”. 12, s. 94, 1843.
- ↑ E. Blyth. Supplement to the Monograph of the Indian and Malayan species of Cuculidae, or Birds of the Cuckoo family.... „The Journal of the Asiatic Society of Bengal”. 12 (1), s. 244, 1843.
- ↑ J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 1: Kuckuke und Faulvögel. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1862–1863, s. 20.
- ↑ J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 1: Kuckuke und Faulvögel. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1862–1863, s. 16.
- ↑ J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 1: Kuckuke und Faulvögel. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1862–1863, s. 31.
- ↑ G.M. Mathews: The Birds of Australia. Cz. 7. London: H.F. & G. Witherby, 1918–1919, ss. 311, 327.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ D.W. Winkler, S.M. Billerman & I.J. Lovette: Cuckoos (Cuculidae), version 1.0. W: S.M. Billerman, B.K. Keeney, P.G. Rodewald & T.S. Schulenberg (redaktorzy): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2021. DOI:10.2173/bow.cuculi1.01. [dostęp 2022-01-31].
(необхідна підписка)
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Cacomantis passerinus у базі Avibase.
- ↑ Cacomantis sepulcralis у базі Avibase.
- ↑ M. Thibault, P. Defos du Rau, O. Pineau & W. Pangimangen. New and interesting records for the Obi archipelago (north Maluku, Indonesia), including field observations and first description of the vocalisation of Moluccan Woodcock Scolopax rochussenii. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 133 (2), ss. 83–115, 2013.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 82. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Bruce Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2016, ISBN 978-0691164243.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Del Hoyo, J., Elliot, A. & Sargatal, J. (Herausgeber) (1997). Handbook of the Birds of the World. Volume 4: Sandgrouse to Cuckoos. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-22-9
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |