Бірґер Маґнуссон (король Швеції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бірґер Маґнуссон
Birger Magnusson
Бірґер Маґнуссон
Бірґер Маґнуссон
король
Початок правління:18 грудня 1290
Кінець правління:квітень 1318

Попередник:Маґнус III Ладулос
Наступник:Маґнус IV Ерікссон

Дата народження:1280(1280)
Місце народження:Швеція
Країна:Швеції
Дата смерті:31 травня 1321(1321-05-31)
Місце смерті:Данія
ПохованняЦерква Святого Бендта
Дружина:Марта (1277—1341), донька Еріка V Естрідсена, короля Данії
Діти: 
  • Магнус (1300—1320)
  • Ерік (д/н-1319)
  • Агнес (д/н-1344)
  • Катерина (д/н-1320)
Династія:Фолькунґи
Батько:Маґнус III Бірґерсон, король Швеції,
Мати:Гедвіґа Гольштейнська

Бірґер Маґнуссон (12801321)  — король Швеції з 1290 до 1319 року. Походив з династії Фолькунґів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Був сином Маґнуса III Бірґерсона, короля Швеції, та Гедвіґи Гольштейнської. Біргер став королем у 1290 році після смерті батька. Оскільки він був ще малим, влада перейшла до Державної ради, очолюваної маршалом Торґільсом Кнутссоном. Головною метою останнього було зміцнення центральної влади у самій Швеції та розширення її кордонів за рахунок насамперед Фінляндії та Карелії.

У 1293 році відбувся так званий Третій шведський хрестовий похід, під час якого було захоплено західну Карелію. Водночас була підкорена велика частина Фінляндії, встановлено кордон з Новгородською республікою по річці Неві й засновано місто Виборг. Водночас спроба у 1300 році захопити Новгород виявилася невдалою. Остаточно похід закінчився у 1303 році.

По поверненні з цього військового походу Торґільс Кнутссон зіштовхнувся з боротьбою між королем Біргером та його братами — Еріком, герцогом Седерманландським, та Вальдемаром, герцогом Фінляндії. Формальним приводом протистояння стало намагання Бірґера Маґнусона скасувати привілеї Церкви, надані їй 1280 року королем Маґнусом III. У ці події й втрутилися брати короля. Водночас Ерік Седерманландський мріяв створити окрему державу в областях Бохуслан та Галланд, сподіваючись на підтримку Норвегії.

Боротьба з братами

[ред. | ред. код]

У результаті розпочалася громадянська війна. 1306 року було страчено маршала Торґільса Кнутссона. У відповідь герцоги Ерік та Вальдемар того ж року захопили короля Бірґера й ув'язнили його в замку Нючепінґ.

Брати відпустили тільки у 1308 році під загрозою данського вторгнення на чолі з королем Еріком VI, родичем Бірґера Маґнусона. Проте він змушений був тікати до Данії. Після цього відбувся обмін королівського домену Бірґера на області Упланд та Некре, в свою чергу Ерік отримав знову Зедерманланд, а також Остерґотланд, Ґотланд та Виборг.

Проте король Бірґер не склав зброї. Тепер тривала війна між братами з допомогою іноземних країн. Бірґеру допомагала Данія, а Еріку та Вальдемару — Норвегія. Врешті-решт, 1317 року король Бірґер Маґнусон запросив братів до замку Нючепінґ на бенкет, щоб врегулювати розбіжності та домовитися стосовно миру. Проте, коли Ерік та Вальдемар прибули до замку, Бірґер наказав убити їх. Це призвело до заколоту знаті й усунення з престолу самого Бірґера. 1318 року Бірґер Маґнусон знову був змушений втекти до Данії. Тут він й помер 31 травня 1321 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марта (1277—1341), донька Еріка V Естрідсена, короля Данії.

Діти:

  • Маґнус (1300—1320)
  • Ерік (д/н-1319)
  • Аґнес (д/н-1344)
  • Катерина (д/н-1320)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lindqvist, Herman Historien om Sverige. Från islossning till kungarike (Norstedts: 1997)
  • Вейбулль Йорген Коротка історія Швеції. Стокгольм. — С.20-22