Вальдемар I Бірґерссон
| Вальдемар I Бірґерссон | |
|---|---|
| швед. Waldemar | |
_bust_2009_Skara_(2).jpg) | |
| Народився | 1243[2] |
| Помер | 26 грудня 1302[1] Замок Нючопінґ (Швеція), Нючепінг, лен Седерманланд, Швеція |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | шведська |
| Посада | Король Швеції[d][2] |
| Рід | Фолькунги |
| Батько | Біргер Ярл[2] |
| Мати | Інгеборг Еріксдоттер Шведська[3] |
| Брати, сестри | Catherine Birgersdotter of Bjelbod, Ingeborg Birgersdotter of Bjelbod, Рікіса Біргерсдоттір, Eric Birgerssond, Магнус III Ладулос, Gregers Birgerssond і Бенґт Бірґерссон |
| У шлюбі з | Софія Данська |
| Діти | Ingeborg of Swedend[3], Marina Valdemarsdotter of Swedend, Рикса Шведськаd[3], Katarina Valdemarsdotter of Swedend, Margareta Valdemarsdotter av Sveriged і Erik Valdemarssond |
Вальдемар I Бірґерссон (1238—1302) — король Швеції з 1250 до 1275 року. Походив з династії Фолькунґів.
Був сином ярла Бірґера та Інґеборґи, сестри короля Еріка XI. Завдяки сильній позиції ярла Бірґера у державі Вальдемара після смерті короля Еріка у 1250 році було обрано новим королем Швеції. Проте до 1266 року ярл Бірґер виконував обов'язки регента, фактично керуючи державою.
За цих обставин Вальдемар I був лише номінальним королем. Водночас ніхто не намагався оспорювати його трон. Після смерті ярла Бірґера почалося повстання братів Вальдемара — Маґнуса та Еріка. Це повстання підтримала Данія, намагаючись послабити королівство, а також деякі незадоволені феодали.
_by_Jacob_Truedson_Demitz_1996.jpg)
Врешті-решт 14 червня 1275 року в битві під Гувою Вальдемар I зазнав поразки від об'єднаних сил своїх супротивників. Внаслідок цього Вальдемара позбавили трону, який посів його брат Маґнус.
Після цього Вальдемар з 1277 до 1278 року керував провінцією Ґотланд. Проте незабаром був відсторонений від влади, а 1288 року Вальдемара ув'язнили у замку Нючепінґ.
Дружина — Софія (1241—1286), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії
Діти:
- Інґеборґа (1263—1292)
- Ерік (1272—1330)
- Рікіса (1273—1293)
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #13606986X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- Kyhlberg, Ola Gånget ut min hand (Riddarholmskyrkans stiftargravar Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets Akademien, Stockholm: 1997)
|
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |