Перейти до вмісту

Бісковичі

Координати: 49°32′20″ пн. ш. 23°9′21″ сх. д. / 49.53889° пн. ш. 23.15583° сх. д. / 49.53889; 23.15583
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бісковичі
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Бісковицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA46080010010053301
Основні дані
Засноване 1442
Населення 2413
Площа 11,54 км²
Густота населення 209,1 осіб/км²
Поштовий індекс 81457
Телефонний код +380 3236
Географічні дані
Географічні координати 49°32′20″ пн. ш. 23°9′21″ сх. д. / 49.53889° пн. ш. 23.15583° сх. д. / 49.53889; 23.15583
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Водойми р. Стрвяж, Ясениця, Рудний
Місцева влада
Адреса ради 81457, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бісковичі
Карта
Бісковичі. Карта розташування: Україна
Бісковичі
Бісковичі
Бісковичі. Карта розташування: Львівська область
Бісковичі
Бісковичі
Мапа
Мапа

CMNS: Бісковичі у Вікісховищі

Бі́сковичі — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області, центр Бісковицької сільської громади. Населення становить 2413 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Село було власністю польських шляхтичів Одровонжів. Яну Опоровському гербу Сулима перейшло в спадок від матері — доньки перемиського каштеляна Добєслава Одровонжа Зофії з Журавиці — після проведеного ним 4 червня 1508 року поділу спадку з братом Анджеєм — куявським каноніком РКЦ.[1]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2292 94.99%
польська 116 4.81%
російська 4 0.16%
німецька 1 0.04%
Усього 2413 100%

Старовинний храм св. Онуфрія Великого

[ред. | ред. код]

Старовинний храм св. Онуфрія Великого був збудований греко-католицькою громадою у 1774 р. Хоча директор «Інституту розвитку Самбора» Орест Ференц твердить, що перша писемна згадка про церкву датується 1515 роком.[3] Він не був внесений у реєстр пам'яток архітектури, та його планували внести у спадщину ЮНЕСКО.[3] Однак цього так і не сталось: На підставі того, що храм за висновком експертів перебував у аварійному стані у серпні 2009 священик та парафіяни УАПЦ розібрали храм.[4][3]. Перешкодити руйнуванню храму не зміг ніхто, адже ані місцева влада, ані церковне керівництво не внесло храм до переліку пам'яток архітектури. [4]

Заступник начальника відділу охорони культурної спадщини Львівської ОДА Роман Онишко зазначив[4][3]:

Ми не маємо права не дати дозволу розібрати церкву, адже вона не є пам'яткою архітектури, не перебуває на обліку. І буде краще, коли вона використовуватиметься за призначенням». Відтак ніхто сьогодні ніякої відповідності не понесе за самовільний демонтаж храму. Щоб зібрати церкву потрібно докласти титанічних надзусиль. Знищені настінні розписи.

Саме людський фактор називають мистецтвознавці і архітектори найбільшим злом для збереження унікальних дерев'яних храмів.[4]Директор «Інституту розвитку міста Самбора» Орест Ференц сказав[5]:

Настав той час, коли церкви потрібно охороняти від парафіян

Побудова нової бісковицької церкви[6]

Біля старої церкви чотири роки тому (2008), 8 листопада було освячено нову церкву. Натомість дерево, яке залишилось від старої церкви за пропозицією архієпископа Львівської єпархії УАПЦ Макарія віддали у Золочівський район, де на Святій горі будується чоловічий монастир.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. H. Kowalska. Oporowski Jan h. Sulima (ok. 1470–1540) //Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — t. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 137. (пол.)
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. а б в г Замки та храми України. Бісковичі. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 25 червня 2011.
  4. а б в г На Львівщині православні самовільно розібрали дерев'яну церкву XVI століття [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Радіо Свобода
  5. Парафіяни на Львівщині демонтували майже 500-річну дерев'яну церкву. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.
  6. Високий замок, 15 листопада 2012 року

Посилання

[ред. | ред. код]