Повітряні сили Німеччини
| Повітряні сили ЗС Німеччини | |
|---|---|
 Емблема Повітряних сил Німеччини | |
| На службі | 9 січня 1956 р .; 66 років тому |
| Країна |  Німеччина |
| Належність | Бундесвер |
| Вид | Збройні сили |
| Тип | повітряні сили |
| Роль | панування в повітрі, повітряна розвідка, авіаційна підтримка |
| Чисельність | 27.000 особового складу |
| Штаб |  Берлін |
| Конфлікти | Перша світова війна Друга світова війна |
| Вебсайт | bundeswehr.de/de/organisation/luftwaffe(нім.)  |
| Знаки розрізнення | |
| Прапор | |
| Кругляк |  |
| Знак на кіль літаків | |
| Беретний знак |  |
| Авіація | |
| Ударні літаки | Tornado IDS |
| Електронна боротьба | Tornado ECR |
| Винищувачі | Eurofighter Typhoon, Tornado IDS, Boeing F/A-18E/F Super Hornet |
| Навчальні літаки | Grob G-120, T-6 Texan II, T-38 Talon |
| Транспорт | A400M, Global Express 5000, A319, A340, A350, A321 |
| Заправники | А-400М |
| Універсальні гелікоптери | Sikorsky CH-53 Sea Stallion, Eurocopter EC145 |
| БПЛА | Euro Hawk |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі бундесверу, у минулому був в складі рейхсверу і вермахту.
Повітряні сили Німеччини (як частина Бундесверу) були засновані в 1956 році в епоху холодної війни як військовий підрозділ збройних сил тодішньої Західної Німеччини. Після возз'єднання Західної та Східної Німеччини в 1990 році вона об'єднала частини ВПС колишньої Німецької Демократичної Республіки, яка сама була заснована в 1956 році як частина Національної народної армії. Немає організаційної спадкоємності між нинішніми ВПС Німеччини та колишнім Люфтваффе Вермахту, заснованим у 1935 році, який був повністю розформований у 1945/46 роках після Другої світової війни. Термін Люфтваффе, який використовується як для історичних, так і для сучасних військово-повітряних сил Німеччини, є німецькомовним загальним позначенням будь-яких військово-повітряних сил.
Командувачем ВПС Німеччини є генерал-лейтенант Інго Герхарц. Станом на 2015 рік ВПС Німеччини використовують одинадцять авіабаз, на двох з яких немає льотних частин. Крім того, ВПС присутні в трьох цивільних аеропортах. У 2012 році ВПС Німеччини мали офіційну чисельність 28 475 діючих авіаторів і 4 914 резервістів.[1]
З появою військової авіації попередник Люфтваффе Імперська повітряна служба Німеччини (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-прусської війни 1870—1871 рр.
Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.
До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.
За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.
У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.
В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».
Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.
Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.
Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.
Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.
Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.
Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).
Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.
На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.
Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна із західнонімецьким обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.
| Модель літака/Тип | Фото | Країна походження | Призначення | Варіації | Кількість | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Бойові літаки | ||||||
| Panavia Tornado | 
|
Німеччина
|
винищувач-бомбардувальник
розвідник-бомбардувальник |
Panavia Tornado IDS
Panavia Tornado ECR |
86[2]
|
З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29. |
| F-18 | .jpg)
|
 США
|
Винищувач-бомбардувальник | F/A-18E/F | 30 (план)
15 (план) |
Планується придбати 45 літаків- носіїв ядерної зброї на заміну Panavia Tornado[3] |
| F-35 Lightning II | .jpg)
|
США
|
Винищувач | F-35A | 0/35 | 35 на замовлення[4] |
| Eurofighter Typhoon | 
|
 Європейський Союз
|
багатоцільовий винищувач
навчальний винищувач |
Tranche 1 | 123[5] | Всього замовлено 180.[5]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[6]. У листопаді 2020 року стало відомо, що ВПС Німеччини планують отримати додатково 98 літаків[3] |
| Транспортні і пасажирські літаки | ||||||
| Transport Allianz C.160 Transall | 
|
Європейський Союз
|
середній військово-транспортний літак | 53[2] | ||
| Airbus A310 | 
|
Європейський Союз
|
пасажирський | Airbus A310 | 1[2]
4[2] |
створені на базі Airbus A310 |
| Airbus A319 | .JPG)
|
Європейський Союз
|
пасажирський | 2[2] | ||
| Airbus A340 | 
|
Європейський Союз
|
VIP Транспорт | 2[2] | ||
| Airbus A400M | ,_54%2B01,_Airbus_A400M_(22550413067).jpg)
|
Європейський Союз
|
транспортний | 5[5]. | план 53 літаки[5]. | |
| Bombardier Global Express | 
|
.svg){kind=small} Канада
|
адміністративний літак | модель Global 5000 | 4[2] | |
| Навчальні літаки | ||||||
| Raytheon T-6 Texan II | .jpg)
|
США
|
навчально-тренувальний | 69[2] | ||
| Northrop T-38 Talon | 
|
США
|
навчально-тренувальний | 40[2] | ||
| Гелікоптери | ||||||
| Sikorsky CH-53 | _at_RIAT_2010_arp.jpg)
|
Німеччина
|
важкий транспортний гелікоптер
пошуково-рятувальний |
Sikorsky CH-53G/GA | 64[2]
|
вироблялися за ліцензією в Німеччині. |
| CH-47 Chinook | .jpg)
|
США
|
Важкий Гелікоптер | CH-47F Block II | 60 | Німеччина замовила для своїх ВПС в кількості 60 гелікоптерів CH-47F Block II.
https://mil.in.ua/uk/news/nimechchyna-zamovlyaye-60-gelikopteriv-chinook/ |
| Eurocopter H145M | _of_ADAC_at_G%C3%B3raszka_Air_Picnic_2005.jpg)
|
Європейський Союз
|
багатоцільовий гелікоптер | 15[2] | ||
| Eurocopter AS 532 | _(8735973689).jpg)
|
Європейський Союз
|
VIP гелікоптер | 3[2] | ||
| БПЛА | ||||||
| RQ-4 Global Hawk | 
|
США
|
розвідувальний БПЛА | Euro Hawk | 1 | |
| IAI Heron | 
|
 Ізраїль
|
розвідувальний БПЛА | 3[7] | ||
| ППО | ||||||
| FIM-92 Stinger | _and_case.png)
|
Німеччина
|
ПЗРК | Fliegerfaust 2 Stinger | FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині. | |
| MANTIS | _109_ies.jpg)
|
Німеччина
|
зенітно-артилерійський комплекс | 2[2] | ||
| Wiesel 2 Ozelot | 
|
Німеччина
|
самохідний зрк | 10[2] | на основі FIM-92A Stinger | |
| MIM-104F Patriot | 
|
США
|
зенітний ракетний комплекс | PAC-3 | 12[2] | |
- ↑ The Military Balance 2012, p.118
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Military Balance 2016
- ↑ а б Німеччина переозброїть ВПС на нову модифікацію Eurofighter. Процитовано 8 листопада 2020.
- ↑ Sprenger, Себастьян (14 грудня 2022). -aircraft-from-the-us/ Німеччина купує 35 літаків F-35 у США на 8 мільярдів доларів. DefenseNews. Процитовано 23 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г airbusdefenceandspace.com (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
- ↑ Німецькі ВПС лише наполовину готові до виконання завдань
- ↑ Military Balance 2011
- Офіційний вебсайт Люфтваффе (нім.)
- Музей Люфтваффе (нім.)
- вебсайт ВПС НДР (1955—1990) (нім.)
- Дані і фото літаків Люфтваффе (англ.)
- Пілоти-винищувачі Люфтваффе (англ.)
- Neil Page's web site розповіді німецьких пілотів (англ.)
| Командування |
| |
|---|---|---|
| Оснащення | ||
| Незалежні держави |
Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0lqg2fn · GND: 2134939-3 · ISNI: 0000000403812741 · J9U: 987007261495605171 · VIAF: 126298581 |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
