Перейти до вмісту

Гаркалін Валерій Борисович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валерій Гаркалин)
Гаркалін Валерій Борисович
рос. Гаркалин Валерий Борисович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженнірос. Валерий Борисович Гаркалин
Народився11 квітня 1954(1954-04-11)
Москва, СРСР
Помер20 листопада 2021(2021-11-20) (67 років)
Москва, Росія
  • коронавірусна інфекція
  • ПохованняМіусський цвинтар
    Громадянство СРСР
     Росія
    Діяльністьактор, театральний педагог, телеактор, ляльковик
    Alma materМузичне училище імені Гнесіних і Російський університет театрального мистецтва
    Роки діяльності1978—2021
    ДружинаКатерина Гаркаліна
    ДітиНіка Гаркаліна
    IMDbID 0307485
    Нагороди та премії
    народний артист Російської Федерації Заслужений артист Російської Федерації

    Ікар[d]


    CMNS: Гаркалін Валерій Борисович у Вікісховищі

    Валерій Борисович Гаркалін (11 квітня 1954, Москва — 20 листопада 2021, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, професор російського університету театрального мистецтва. Заслужений артист РФ (2000). Народний артист Російської Федерації (2008).

    Рід Гаркаліна по батькові має караїмське коріння. Батько завідував гаражною майстернею, мати працювала касиром в їдальні[1]. Після закінчення середньої школи, за наполяганням батька працював слюсарем на заводі.

    Творчий шлях

    [ред. | ред. код]

    Народився 11 квітня 1954 року у Москві.

    В ролі олігарха в спектаклі «Белла чао»!

    Відслуживши в армії, вступив до Гнесинського музичного училища і у 1978 році закінчив його (факультет лялькового мистецтва, керівники Л. А. Хаїт і С. В. Образцов).

    Після закінчення навчання випускники курсу створили театр на колесах «Люди і ляльки», приписаний до кемеровської філармонії (керівник Л. А. Хаїт), — театр був надзвичайно популярний наприкінці 1970-х та у 1980-х роках, об'їздив всю країну.

    Після виходу зі складу театру «Люди і ляльки», в якому пропрацював шість років, Валерій Гаркалін деякий час служив в Центральному театрі ляльок у С. В. Образцова.

    У 1988 році закінчив факультет естради та масових заходів російського університету театрального мистецтва (курс В'ячеслава Шалевича). На сцені з успіхом грав у різних жанрах — в класиці, мюзиклі, авангардних постановках. Критиками і глядачами була визнана блискучою зіграна ним роль Петруччо в комедії Вільяма Шекспіра «Приборкання норовливої». Одночасно грав на сцені театру-студії «Людина».

    Характерний комедійний актор. Зоряним часом в кінематографі стала комедія «Ширлі-мирлі» (1995), де Гаркалін зіграв одразу трьох братів-близнюків Шніперсона-Кролікова-Алмазова (а також негра-стюарда Патрика Кролікоу).

    7 червня 2008 року Гаркалін, перебуваючи на гастролях у Клайпеді, переніс важкий інфаркт, потім у листопаді 2008 року стався повторний інфаркт.

    2 жовтня 2021 року 67-річний артист був госпіталізований із коронавірусною інфекцією. Ураження легень у нього становило близько 80 %[2]. Помер 20 листопада 2021 року у Москві від ускладнень, спричинених коронавірусом[3][4].

    Прощання з актором відбулося 23 листопада у навчальному театрі Російського інституту театрального іскусства. Похований на Міуському цвинтарі неподалік могили дружини (дільниця № 2). 28 квітня 2023 року відкрито меморіальну пам'ятку. Авторами виступили скульптори Согоян.

    Громадянська позиція

    [ред. | ред. код]

    В березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України[5].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    • 1989 — Катала — Олексій Греков, «Грек»
    • 1991 — Оберіг — людина-вовк
    • 1991 — Цар Іван Грозний — Васька Кальна, опричник
    • 1992 — Білі одежі — Федір Іванович Дежкин
    • 1993 — Роль — Андрій
    • 1993 — Я сама — слідчий Приходько
    • 1994 — Зона Любе — «Сильний», укладений
    • 1994 — Російська симфонія — Борисич
    • 1995 — Ширлі-мирлі — Василь Кроликів / Інокентій Шніперсон / Роман Алмазов / Патрік Кролікоу
    • 1997 — Бідна Саша — Микола Кришкін
    • 1997 — Старі пісні про головне-2 — залицяльник-військовий
    • 1997—2000 — Пригоди Солнишкіна — капітан «Плавали-знаємо»
    • 1999 — Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського — маг Копчик
    • 1999 — Директорія смерті — Каменецький-Щедрін, письменник
    • 1999 — Жінок ображати не рекомендується — Борис Раппопорт, скрипаль
    • 1999 — Святий і грішний — диявол
    • 2000 — 8 Березня — Стоцький
    • 2000 — Будинок для багатих — капітан Скороходов, жандармський офіцер
    • 2000 — Конвалія срібляста — Кромін
    • 2001 — Герой її роману — Індик
    • 2001 — Медики — Вольдемар Корнійчук
    • 2001 — Спадкоємиці — Заривайло, журналіст
    • 2001 — Зупинка на вимогу 2 — адвокат Ясинський
    • 2002 — Кодекс честі-1 — Пілігрим, міжнародний терорист
    • 2002 — Ліфт йде за розкладом — Євген
    • 2002 — Російські амазонки
    • 2003 — Ангел на дорогах
    • 2003 — Сищики-2 — Щелчков
    • 2003 — Дільниця — Суслевіч
    • 2004 — Шкіра саламандри — Авнер
    • 2004 — Конвалія срібляста-2 — Роман, композитор
    • 2004 — Новорічні чоловіки
    • 2004 — Сестри — Володимир Бурбига, нафтовий магнат
    • 2005 — Дев'ять невідомих — Костянтин Савич, серійний вбивця
    • 2005 — Моя прекрасна нянька — Франсуа Ляпен (Федір Ляпкин)
    • 2005 — Ой, мороз, мороз! — сусід
    • 2005 — Попса — Лев Малиновський
    • 2005 — Продається дача — шахрай
    • 2005 — Рекламна пауза — Кендібаров, кандидат в депутати
    • 2005—2006 — Люба, діти і завод... — Артур
    • 2005—2006 — Плюс нескінченність — Барзан
    • 2006 — Андерсен. Життя без любові — Крістіан
    • 2006 — Бідна крихітка — Жук
    • 2006 — Веселі сусіди — Володимир Зуєв
    • 2006 — Шахраї — господар квартири
    • 2006 — Іван Подушкін. Джентльмен розшуку-1 — Сева
    • 2006 — Хто в домі господар? — офіціант Робер
    • 2006 — Не було б щастя… — Андрон Олександрович, директор агентства «Каре»
    • 2007 — Скажена — Роберт Сергійович
    • 2007 — Будинок шкереберть — Микола Олегович
    • 2007 — Королі гри — Микола Самохін, банкір
    • 2007 — Кривава Мері — граф
    • 2007 — Милосердний — майор
    • 2007 — Національне надбання — Веня Вайншток
    • 2007 — Скарб — Павло Петрович
    • 2007 — Вбити змія — Мак-Грегор
    • 2008 — Олександр Македонський — куратор
    • 2008 — Гуманоїди в Корольові — Герман Бєлов
    • 2008 — Не відрікаються люблячи… — Сергєєв
    • 2008 — Одна ніч любові — учитель з фехтування
    • 2008—2010 — Даішники
    • 2009 — Земля обітована від Йосипа Сталіна (документальний) — Міхоелс
    • 2009 — Дах — Євгеній Валентинович — скрипаль, батько Олени
    • 2009 — Марго. Вогняний хрест
    • 2011 — Земський лікар. продовження — Леонід
    • 2011 — Олімпійське селище — Сміт
    • 2011 — Одкровення — учений
    • 2011—2012 — Земський лікар. життя заново — Леонід Матвійович
    • 2012 — Дід Іван і Сашко — дід Іван
    • 2012 — День додо — Чучельник
    • 2012 — Катя, Соня, Поля, Галя, Віра, Оля, Таня … (фільм-спектакль)
    • 2013 — Між нами дівчатами — Аркадій Геннадійович Рябоконь
    • 2014 — Павутина-8
    • 2015 — Дуелянти (короткометражний)
    • 2015 — Щастя — це… — психотерапевт
    • 2017 — Дітки напрокат — дідусь Венери
    • 2017 — Єралаш у кіно
    • 2018 — Між нами дівчатами. Продовження — Аркадій Геннадійович Рябоконь, акомпаніатор, друг Іраїди Степанівни
    • 2019 — Шахова королева (мінісеріал) — Валентин Валентинович Сєдов
    • 2019 — Живи своїм життям — дядя Валера

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Мама не працювала в театрі [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.] // Інтерв'ю на радіо «Маяк»
    2. Вышел ли из комы Валерий Гаркалин — состояние здоровья актёра на сегодня, как себя чувствует — свежие новости. Информационное агентство "Рассвет" (ru-RU) . 19 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
    3. Умер Валерий Гаркалин. РИА Новости. 20 листопада 2021. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
    4. Умер Валерий Гаркалин. Интерфакс. 20 листопада 2021. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
    5. Мы с вами!. kinosoyuz.com. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 10 квітня 2015.

    Посилання

    [ред. | ред. код]