Сілва Батута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вальтер Мачадо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сілва Батута
Сілва Батута
Сілва Батута
Сілва Батута у 1969 році
Особисті дані
Повне ім'я Валтер Машадо да Сілва
Народження 2 січня 1940(1940-01-02)
  Сан-Паулу, Бразилія
Смерть 29 вересня 2020(2020-09-29) (80 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 183 см
Вага 81 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1956–1958 Бразилія «Сан-Паулу» 8 (0)
1959–1961 Бразилія «Ботафогу»  ? (?)
1961–1964 Бразилія «Корінтіанс» 140 (89)
1965–1966 Бразилія «Фламенго» 79 (48)
1966–1967 Іспанія «Барселона» 0 (0)
1967 Бразилія «Сантус»  ? (8)
1968–1969 Бразилія «Фламенго» 53 (22)
1969 Аргентина «Расінг» (Авельянеда) 28 (18)
1970–1973 Бразилія «Васко да Гама» 23 (7)
1973 Колумбія «Атлетіко Хуніор» 13 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1966 Бразилія Бразилія 6 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сілва Батута (порт. Silva Batuta, 2 січня 1940, Сан-Паулу[1] — 29 вересня 2020, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Корінтіанс» та «Фламенго», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Сілва Батута почав кар'єру у віці 15 років у клубі «Сан-Паулу». Провівши там два сезони, він перейшов на правах оренди в «Бататайс»[2]. Провівши там півроку, футболіст був проданий в клуб «Ботафогу».

Два роки по тому Батута став гравцем «Корінтіанса», дебютувавши в команді 21 травня 1962 року в матчі з колишньою командою, «Ботафого»[3]. Там же він отримав від коментатора Жорже Курі своє футбольне прізвисько — Батута, на честь «баттути», палички диригента, що служила для відбивання такту[4]. У «Корінтіансі» Батута виступав 4 сезони, провівши 143 матчі (у деяких джерелах — 140) і забивши 89 голів.

У 1965 році Сілва перейшов до клубу «Фламенго», який шукав заміну Жерсону[5]. У першому ж сезоні він допоміг клубу виграти чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро, ставши найкращим бомбардиром команди[6]. У наступному сезоні він також став найкращим бомбардиром «Фла», забивши 12 голів, але клуб посів друге місце[7]. У «Фламенго» він також близько подружився з Алміром Пернамбукіньйо[5], який покинув клуб, після відходу з нього Батути.

1966 року Сілва був куплений іспанською «Барселоною» за 180 тис. доларів із заробітною платою в 20 тис. доларів на рік[8]. Але в ті роки клуб не мав права заявляти іноземних футболістів, через що гравець виступав за «Барсу» лише в товариських матчах[9]. Більш того його образив навіть президент клубу, Енріке Льяудет[en], який сподівався, що незабаром заборона була знята, і сказав гравцю: «Якщо ти не зможеш грати, то я буду використовувати тебе як водія. Завжди хотів чорного шофера»[8]. Але відміни правила не відбулося, тому Сілва, який прибув до столиці Каталонії в лютому 1967 року, взяв участь лише в 15 товариських матчах, в яких забив вісім голів і у липні 1967 року преса оголосила, що футболіст повернувся до Бразилії, в клуб «Сантос», але там провів лише сезон, в якому клуб виграв чемпіонат штату[2].

1968 року Сілва знову став гравцем «Фламенго», і в першій грі після його повернення він забив три голи на «Маракані» в матчі з «Крузейро» в присутності 180 тис. глядачів[10] і того ж року форвард втретє став найкращим бомбардиром «Фла», 11 разів вразивши ворота суперників у чемпіонаті Ріо[11]. Всього гравець виступав там півтора року, забивши за клуб, в цілому, 68 голів в 132 іграх[2].

У 1969 році Батута став гравцем аргентинського «Расінга» (Авельянеда). Перший гол за клуб він забив у матчі з «Естудіантесом», а всього забив за клуб 18 голів у 28 матчах, з яких 14 в Метрополітано, завдяки чому він став найкращим бомбардиром турніру[9].

Повернувшись до Бразилії, Батута став гравцем клубу «Васко да Гама», з яким став чемпіоном штату Ріо. Він грав в оренді в «Ботафого» і «Ріо-Негро» з Манауса, а потім повернувся в «Васко»[12].

Згодом футболіст перейшов в Колумбійський « Атлетіко Хуніор», а завершив кар'єру в венесуельській команді «Тікіре Канаріас» в 1975 році[5]. Потім Валтер працював тренером і помічником головного тренера во «Фламенго», а також скаутом клубу.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

14 травня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в грі проти збірної Уельсу, в якій забив перший гол за Бразилію. Влітку того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у одному матчі проти Португалії (1:3)[13], а його команда сенсаційно не вийшла з групи.

Після «мундіалю» за збірну більше не грав. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 1 рік, провів у її формі 6 матчів, забивши 2 голи.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Сан-Паулу»: 1957
«Сантус»: 1967
«Фламенго»: 1965
«Васко да Гама»: 1970

Особисті

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1995 році закінчив юридичний факультет UNISUAM. В останні роки він працював бібліотекарем у штаб-квартирі «Фламенго»[14].

У 2020 році Батута був госпіталізований в лікарню Про-Кардіаку в байрро Ботафогу, будучи хворим на COVID-19. Він помер через 10 днів 29 вересня 2020 року на 81-му році життя у місті Ріо-де-Жанейро.[15][16][17][18].

Батута був одружений. З дружиною Мартою вони відзначили в 2014 році 50-річну річницю шлюбу. У них троє дітей[5], сини Валтер та Воллес також стали футболістами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Entrevista com o escritor Marcelo Schwob – Autor da biografia de Silva Batuta. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 31 травня 2015.
  2. ↑ а б в Silva, ou silva batuta [Архівовано 2015-09-25 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Craques do passado-Walter Machado da Silva
  4. ↑ Silva … uma batuta que comandava alegria
  5. ↑ а б в г Silva, o Batuta
  6. ↑ Rio de Janeiro Championship 1965
  7. ↑ Rio de Janeiro Championship 1966
  8. ↑ а б Enrique llaudet contrata un chofer negro
  9. ↑ а б 75 anos de Silva Batuta, o unico brasileiro artilheiro do argentinao
  10. ↑ Batuta: «O Flamengo e tudo para mim»
  11. ↑ Rio de Janeiro Championship 1968
  12. ↑ Silva
  13. ↑ Seleção Brasileira 1964-1966. www.rsssfbrasil.com. Процитовано 19 листопада 2020.
  14. ↑ Silva Batuta: uma história de sucesso. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2015.
  15. ↑ Morre Silva Batuta, ex-atacante do Corinthians e ídolo do Flamengo
  16. ↑ Morre Silva Batuta, ex-atacante de Corinthians, Flamengo e Vasco … — Veja mais em https://www.uol.com.br/esporte/futebol/ultimas-noticias/2020/09/30/morre-silva-batuta-ex-atacante-de-corinthians-flamengo-e-vasco.htm?cmpid=copiaecola
  17. ↑ Ídolo do Flamengo, Silva «Batuta» morre no Rio aos 80 anos
  18. ↑ Ídolo do Flamengo, ex-atacante Silva 'Batuta' morre por causa da Covid-19

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сілва Батута на сайті ФІФА (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сілва_Батута&oldid=43217560