Василь Русак
| Василь Русак | |
|---|---|
| Васіль Русак | |
 | |
| Народився | 4 квітня 1896 Ячава, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Помер | 23 серпня 1954 (58 років) ГУЛАГ |
| Національність |  |
| Діяльність | громадський діяч видавець підприємець |
| Галузь | видавнича справа[1], підприємництво[1], публіцистика[1] і агрономія[1]  |
| Знання мов | білоруська[1] |
| Учасник | Перша світова війна і Слуцьке повстання |
| Членство | Білоруська військова комісія, Association of Belarusian Student Organizationsd, Q17043448? і Belarusian National Committeed |
| Партія | Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-революціонерів |
Василь Русак (біл. Васіль Русак; * 4 квітня 1896, Ячава, Слуцький повіт — †23 серпня 1954, ГУЛАГ[2]) — білоруський національний діяч, видавець, підприємець.
Брав участь у Першій світовій війні у званні прапорщика на Південному фронті. З 1917 року — член Білоруської соціалістичної громади. В 1917—1920 роках брав участь у створенні білоруського військового руху, учасник всебілоруського січневого з'їзду 1917.
З 1918 року жив на Случчині. Був арештований німцями у 1918 році, більшовиками у 1919 році. Був одним з керівників Білоруського національного комітету. Учасник антирадянського та антипольського рухів.
Голова з'їзду Случчини. Був обраний у Раду Случчини. Брав участь у Слуцькому повстанні 1920 року в чині комісара Другого Грозівського полку.
З 1921 року — інструктор Білоруської військової комісії. Брав яктивну участь в антипольській партизанській боротьбі в Західній Білорусі.
З травня 1922 року мешкав у Каунасі. Наприкінці 1922 року переїхав у Чехословаччину. В 1928 році закінчив Вищу технічну школу на факультеті агрономії. Один з керівників Празького об'єднання білоруських студентських організацій. З 1931 року — керівник Білоруського національного комітету в Празі.
Видав збірник власноруч записаних білоруських пісень «Білоруський пісенник» (1934), заснував видання часопису «Іскри Скарини». У 1939 році випустив інформаційну брошуру німецькою мовою про Білорусь з етнографічною мапаю, листівку із зображенням Погоні (1941), збірку «Білоруські (кривицькі) пісні» (1943).
Під час Другої світової війни був прихильником Білоруського Національного комітету в Празі. Разом з Ларисою Геніюш брав участь у Другому Всебілоруському з'їзді 27 червня 1944 року.
В червні 1945 року арештований радянською контррозвідкою, в червні 1946 року військовим трибуналом засуджений до 10 років таборів. Помер 23 серпня 1954 року.[2]
- Спадчына 6-1995, Ліст Васіля Русака Кастусю Езавітаву
- Слоўнік.орг [Архівовано 7 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Життєпис Василя Русака [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Лист Василя Русака про Слуцьке повстання Констянтину Єзавітову Лист В. Русака Констянтину Єзавітову, 1944 [Архівовано 23 травня 2008 у Wayback Machine.]
