Геніюш Лариса Антонівна
| Геніюш Лариса Антонівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Геніюш Ларыса Антонаўна | ||||
 Геніюш Лариса, 1937. | ||||
| Ім'я при народженні | Міклашевич Лариса Антонівна | |||
| Народилася | 9 (22) серпня 1910 Маєток Жлобавці, Гроденщина (Білорусь) | |||
| Померла | 7 квітня 1983 (72 роки) Зельва, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Зельва | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Польська Республіка Чехословаччинаапатрид | |||
| Діяльність | письменниця, поетка, громадський діяч | |||
| Сфера роботи | поезія, мемуарна літератураd[1] і соціальна активність[d][1] | |||
| Мова творів | білоруська | |||
| Роки активності | 1939 — 1983 | |||
| У шлюбі з | Янка Геніюшd | |||
| Діти | Юрко Геніюшd | |||
|
| ||||
 Геніюш Лариса Антонівна у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Лари́са Анто́нівна Ге́ніюш (до шлюбу Міклаше́вич; *9 (22) серпня 1910, Жлобавці, Гродненського повіту, Гродненської губернії — †7 квітня 1983) — білоруська поетка, письменниця, громадська діячка.
Народилася 9 серпня 1910 році в маєтку Жлобавці Волковиської волості Гродненського повіту (тепер Волковиський район Гродненської області) у багатодітній сім'ї заможного селянина-землевласника. Вчилася у польській школі, у 1928 році закінчила Волковиську польську гімназію. У цей час ознайомлюється з всесвітньою літаратурою — польською, скандинавською, англійською класикою. Розпочинає писати вірші.
3 лютого 1935 року одружилася зі студентом-медиком Янкою Геніюшом[be], який навчався у Карловому університеті (Прага). 1937 року, після народження сина Юрія, виїхала до чоловіка у Прагу. Там сусідкою Геніюшів була Олександра Косач-Шимоновська, сестра Лесі Українки — авторки, чия творчість вплинула на Ларису. Перші свої вірші поетка опублікувала 1939 року в берлінській газеті білоруських емігрантів «Раніца». 1942 року побачила світ перша збірка її поезій «Від рідних нив», наповнених ностальгією та роздумами про долю її покинутої Батьківщини.
Після звільнення Чехії від німецької окупації Лариса з чоловіком і сином жила під Прагою, в містечку Вімперк. 5 березня 1948 органи МДБ заарештували Ларису і Янку. Обоє перебували у в'язницях Чехословаччини, Львова, від жовтня 1948 року в тюрмі Мінська. Тут Ларису Геніюш допитував сам міністр держбезпеки БРСР Лаврентій Цанава. Поетеса мужньо витримала тортури.
7 лютого 1949 Ларису і Янку Геніюшей засудили на 25 років кожного. Покарання поетеса відбувала в таборах Комі АРСР. Вона показала приклад феноменальної духовної міцності, об'єднала навколо себе не тільки білорусів, але і в'язнів інших національностей, писала вірші. Серед ув'язнених Ларису Геніюш звали «Матір'ю», її вірші називали «глюкозою», завчали їх напам'ять, як молитви. За ґратами Геніюш провели 8 років, вийшли на волю 1956 року.
Трагічна доля спіткала й інших Міклашевичів: у Казахстані померли матір (1945); брат Аркадій — солдат армії Андерса — загинув 27 липня 1944 у битві під Монте-Кассіно в Італії; другий брат, Ростислав, загинув 26 (28?) квітня 1945 під Берліном в армії Костюшки.
У 2003 році в Зельві встановлено пам'ятник Ларисі Геніюш[2]. В березні 2023 року місцева влада демонтувала пам'ятник внаслідок зусиль проросійської активістки[3].
- 1942 — «Від рідних нив» («Ад родных ніў»)
- 1967 — «Невідам з Немана» («Невадам зь Нёмана»)
- 1982 — «На чебрецю настояна» («На чабары настоена»)
- 1987 — «Дев'ять віршів» («Dzieviać vieršaŭ»)
- 1990 — «Білий сон» («Белы сон»)
- 1992 — «Вірші: рукописний збірник з 1945—1947 роки» («Вершы: рукапісны зборнік з 1945-47 г.г»)
- 1997 — «Вибрані вірші» («Выбраныя вершы»)
- 2000 — «Гостина» («Гасціна»)
- 2000 — «Вибрані твори» («Выбраныя творы»)
- 1972 — «Казки для Михаськи» («Казкі для Міхаські»)
- 1976 — «Доброго раночку, Олесю» («Добрай раніцы, Алесь»)
- 1990 — «Сповідь» («Споведзь»)
- 1992 — «Мати і син» («Маці і сын»)
- 2005 — «Щоби ви знали: з епістолярної спадщини» («Каб вы ведалі: з эпісталярнай спадчыны»)
- Наталія Кравчук. «За любов до Білорусі — 25 літ таборів». Газета «Вісник + К» (Луцьк, Україна), 22 квітня 2010 р., с. 15.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ У Зэльве могуць знесці помнік Ларысе Геніюш. Європейське радіо для Білорусі (біл.). Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ З'явілася фота дэмантажу помніка Геніюш у Зэльве - Наша Ніва
- Рибалко О. Л. Геніюш Лариса Антонівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 407.
- Біографія на Slounik.org [Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографія на матеріалах Михася Скобли і Лідії Савик
- Біографія на Martyraloh.org
- Твори у «Беларускай Палічцы»
- Переписка Лариси Геніюш з Миколою Прашковичем
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | CONOR.BG: 15461 · FAST: 1944479 · Freebase: /m/0jkxd98 · GND: 119382288 · ISNI: 0000000109720133 · LCCN: no2013008181 · MAK: 9810603777505606 · NKC: js20010125010 · NUKAT: n93110242 · SUDOC: 165536888 · VIAF: 52497877 |
