Васін Михайло Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васін Михайло Валентинович
 Солдат
Загальна інформація
Народження18 лютого 1975(1975-02-18)
Запоріжжя
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (39 років)
Іловайськ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Ракетні війська та артилерія
Формування
 55 ОАБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васін.

Миха́йло Валенти́нович Ва́сін[1] (нар. 18 лютого 1975(19750218) — пом. 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1975 року в місті Запоріжжя. Закінчив запорізьку школу № 60.

В часі війни мобілізований — солдат, 55-nа окрема артилерійська бригада.

Загинув 29 серпня під час виходу з оточення поблизу Іловайська так званим «зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівки Старобешівського району Донецької області. За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, у якій їхали в колоні лейтенанти Іван Габчак, Дмитро Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер у машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.

Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.

Похований у Запоріжжі на Кушугумському кладовищі як невпізнаний.

Без сина лишились батьки. Рідні сумніваюлися в результатах ДНК-експертизи, тому поки не хотіли ховати на Осипенковском кладовищі — зокрема мама Валентина Володимирівна.[2]

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • 23 липня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • 27 листопада 2017 — орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня" (посмертно)[4]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 26
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
  • на будові запорізької ЗОШ№ 60 відкрито меморіальну дошку загиблим випусникам — серед них і Михайло Васін.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Васін Михайло Валентинович | Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. old.zounb.zp.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  2. ↑ Іловайський котел: запорізькі артилеристи пообіцяли помститися ворогові
  3. ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 310/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорізька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  5. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
  6. ↑ Перейменування вулиці почали зі школи

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васін_Михайло_Валентинович&oldid=41142987