Очікує на перевірку

Вашківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вашківці (місто))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вашківці
Герб Вашківців Прапор Вашківців
Миколаївська церква
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Вижницький район
Тер. громада Вашківецька міська громада
Засноване
Перша згадка 1430-ті
Населення 5215 (01.01.2022)[1]
Площа 6,8 км²
Поштові індекси 59210—212
Телефонний код +380-3730
Координати 48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д.H G O
Водойма Черемош, Глибочок
Назва мешканців вашківча́нин
вашківча́нка
вашківча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Вашківці
До районного центру
 - автошляхами 32,6 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 37,4 км
До Києва
 - автошляхами 553 км
Міська влада
Адреса 59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2
Вебсторінка Вашківецька міськрада
Міський голова Перч Микола Партенієвич

Вашківці у Вікісховищі

Карта
Вашківці. Карта розташування: Україна
Вашківці
Вашківці
Вашківці. Карта розташування: Чернівецька область
Вашківці
Вашківці
Мапа

Ва́шківці — місто Вижницького району Чернівецької області, центр Вашківецької сільської громади.

Назва

[ред. | ред. код]

Вперше згадуюється у 30-х роках XV століття під назвою Васківці.

Географія

[ред. | ред. код]

Розміщене на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях Т 2601). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Вашківці поділені на такі кути: Долішній, Гнатишин, Горішній, Затепличний, Старий і Кошково.

Історія

[ред. | ред. код]
Герб часів Румунії

Перша письмова згадка про місто була датована 1431 роком, а у грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашківецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашківецькому маєтку.

На початку XIX століття Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту З 1811-1812 роках відомі найдавніші відбитки печатки Вашківців з самобутнім гербом: дерево, під яким вовк, що біжить.

Будинок у Вашківцях 1909 рік

У другій половині XIX століття на початку ХХ століття у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

4 жовтня 1903 року Вашківцях постало товариство «Січ».

Під час Першої світової війни Вашківці були в районі воєнних дій. 27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець.

У 1919 році у Вашківцях відбуваються збори населення повіту, на яких було висловлено думку про возз’єднання зі Україною.

28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941—1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу.

Від 24 серпня 1991 року — незалежній Україні.

14 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад місто Вашківці — адміністративний центр Вашківецької міської громади.[2]

Населення

[ред. | ред. код]

Динаміка зміни населення у Вашківцях:

1930 1941 1989 2001 2005 2007 2009 2010 2012 2022
6 354 5 916 5 811 5 987 5 830 5 660 5 545 5 506 5 430 5 215

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[3]:

Національність Відсоток
українці 97,99 %
росіяни 1,35 %
інші/не вказали 0,66 %

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 5828 98.48%
російська 69 1.16%
румунська 13 0.22%
білоруська 3 0.05%
єврейська 1 0.02%
польська 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.05%
Усього 5918 100%

Визначні місця

[ред. | ред. код]
  • Вашківецький парк.
  • Аннина гора — гора висотою 304 метри над рівнем моря, що є давнім об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир, побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення[5].
  • Церква Святого Миколая — православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества.
  • Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році.
  • Музей імені Г. Гараса.
  • Садиба Криштофовичів.

Пам'ятники та скульптури

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник уродженцю Вашківців поету Миколі Юрійчуку.[6]
  • Скульптура "Вашківецька маланка". Скульптура вшановує традиційний обряд з переодяганням у тварин і фольклорних персонажів, що відбувається в ніч з 13 на 14 січня та який у Вашківцях носить масовий характер та називається "Переберія".

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Гавалешко Микола Петрович — (*27.01.1932, м. Вашківці, тепер Вижницького району — 02.06.2002, м. Чернівці) — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка.
  • Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст
  • Герасимович Іван — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА.
  • Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат
  • Гнатишин Іван Михайлович (1907, Вашківці — 1967) — видатний канадський юрист українського походження, батько генерал-губернатора Канади Романа Гнатишина
  • Годовський Володимир Михайлович (* 1947) — український хореограф
  • Євген Максимович. — (*10.02.1857, м. Вашківці, тепер Вижницького району Чернівецької області — 27.04.1928, м. Чернівці) — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь у розписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях.
  • Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует «Скриня».
  • Лютик Петро Михайлович — видатний гідролог, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Його іменем названо одну з вулиць міста.
  • Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина».
  • Терен Іван Іларіонович (* 08.11.1951, м. Вашківці) — майстер художнього різьблення та інкрустації. Голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2003).Заслужений майстер народної творчості України (2006). Лауреат премії імені Георгія Гараса (2001). До 600-річчя Чернівців видав каталог-посібник «Художнє різьблення на Буковині» (Чернівці, 2007). Нагороджений медаллю «На славу Чернівців»
  • Чорногуз Олена Іванівна (нар. 1949) — українська художниця по текстилю, членкиня НСХУ.
  • Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. ВВРУ, 2018, № 25, стор. 14
  3. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Монастир на Анниній горі у Вашківцях. Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 2 жовтня 2011.
  6. У Вашківецькій громаді відкрили пам’ятник автору легендарної пісні "Черемшина" Миколі Юрійчуку | БукІнфо. bukinfo.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]