Гокінг писав цю книгу, бувши постдоком у Кембриджському університеті, ґрунтуючись на своєму есе 1966 року «Сингулярності і геометрія простору-часу» (англ.Singularities and the Geometry of Spacetime)[1], відзначеному премією Адамса[2]. У пізнішій «Короткій історії часу» 1988 року він описує книгу Великомасштабна структура простору-часу як «украй технічну» і незрозумілу для пересічного читача, навіть з науковою підготовкою[3].
Нині ця книга вважається класичною книгою з загальної теорії відносності[3][4], а також видатною монографією математичного напряму опису лоренцевої геометрії в цілому[5]. Її перевидано багато разів.