Перейти до вмісту

Вера Рубін

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вера Рубін
англ. Vera Rubin Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Vera Florence Cooper Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася23 липня 1928(1928-07-23)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Філадельфія, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла25 грудня 2016(2016-12-25)[4][1][…] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврейка
Діяльністьастрономка, фізикиня, науковиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДжорджтаунський університет[6]
Корнелльський університет
Коледж Вассара Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізична космологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДжорджтаунський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникГеоргій Гамов[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМод Ворсестер Мейкемсонd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиСандра Фабер Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПапська академія наук[9]
Національна академія наук США[10]
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство
МАС[11]
AAAS[11]
Національна наукова рада (2002)[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зРоберт Джошуа Рубін Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиКарл Рубін
Джудіт Янг Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Вера Рубін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вера (або Віра[вин. 1]) Рубін (англ. Vera Florence Cooper Rubin; нар. 23 липня 1928 — пом. 25 грудня 2016) — американська астрономка, чиї дослідження швидкості обертання галактик стали однією з перших вказівок на існування темної матерії.

Народилася в США в сім'ї єврейських емігрантів із Російської імперії. Навчалась в бакалавраті Вассар-коледжу, в магістратурі Корнельського університету та в аспірантурі Джорджтаунського університету. Ще під час навчання одружилась з математиком Робертом Джошуа Рубіним і на початку своєї наукової кар'єри народила чотирьох дітей, які всі згодом стали науковцями. В магістратурі й аспірантурі Рубін спостерігала відхилення руху галактик від закону Габбла й надала докази існування галактичних надскупчень. Науковим керівником її дисертації був Георгій Гамов.

Під впливом Джеффрі та Маргарет Бербіджів зацікавилась обертанням галактик. За допомогою спектрографа, який сконструював для неї Кент Форд, вона виміряла криві обертання багатьох галактик і виявила систематичну розбіжність між передбачуваною та спостережуваною швидкістю їх обертання: галактики обертались так швидко, ніби їхня маса в багато разів перевищувала сумарну масу зір, з яких вони складені. Зараз цю розбіжність пояснюють наявністю в галактиках темної матерії або модифікованою ньютонівською динамікою.

Здобула багато наукових нагород: медаль Брюса, Золоту медаль Королівського астрономічного товариства, Національну наукову медаль США та інші[21][22]. Активно відстоювала права жінок у науці. В «Нью-Йорк таймс» її науковий доробок описали як «початок змін коперниканського масштабу» в космологічній теорії[23][21]. На її честь названо Обсерваторію Вери Рубін у Чилі[24].

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Вера Флоренс Купер народилася у Філадельфії в єврейській сім'ї. Її батько, інженер Піт Купер, народився під ім'ям Пейсах Кобчевський у Вільнюсі в родині рукавичника й емігрував із батьками в Нью-Йорк. А мати, Роза Апельбаум, народилась у сім'ї кравця і єврейської емігрантки з Бессарабії[25]. Батько Вери працював інженером-електриком в Bell Telephone[en], мати до одруження працювала в тій самій компанії[23], там вони й познайомились[25]. Старша сестра Вери, Рут Купер Берг, стала адвокаткою, а згодом суддею з адміністративного права в Міністерстві оборони США[26]. Упродовж життя Вера Рубін залишалась юдейкою, але не вбачала конфлікту між наукою та релігією[27].

У 1938 році Купери переїхали до Вашингтона[23], де десятирічна Вера зацікавилася астрономією, спостерігаючи зорі зі свого вікна[23][28][29]. «У ранньому віці я вирішила, що ми живемо в дуже цікавому світі», — згадувала вона[30]. Разом із батьком вона побудувала простий телескоп із картону та почала спостерігати та відстежувати метеори[31][32][33]. Вона навчалася у середній школі Куліджа[en], яку закінчила 1944 року[32].

Освіта й одруження

[ред. | ред. код]

Вера мріяла здобути вищу освіту в Вассар-коледжі (тоді це був суто жіночий коледж), надихаючись прикладом першої американської астрономки Марії Мітчелл, яка колись була там професоркою[23]. Вона відкинула пораду свого шкільного вчителя природознавства відмовитись від наукової кар'єри та стати художницею[23][34]. У коледжі вона належала до студентського товариства Фі Бета Каппа[35]. 1948 року вона закінчила коледж та здобула ступінь бакалавра астрономії[34], ставши єдиною випускницею з астрономії того року[22][36]. Вона намагалася вступити до аспірантури в Принстон, але їй не дозволили це зробити через її стать[23][21][36]. Принстон не приймав жінок до аспірантури з астрономії аж до 1975 року[22].

У 1948 році вона одружилась з математиком Робертом Джошуа Рубіним, аспірантом Корнельського університету[37][38]. У подружжя народилось четверо дітей, які всі з часом здобули ступені докторів філософії та стали науковцями: Девід (нар. 1950 р.) став геологом із Геологічної служби США, Джудіт Янг (1952—2014) — астрономкою в Університеті Массачусетсу[en], Карл (нар. 1956 р.) — математиком у Каліфорнійському університеті в Ірвайні, а Аллан (нар. 1960) — геологом у Принстонському університеті[29][38][39]. Перші діти народились, поки Вера Рубін ще навчалась у магістратурі й аспірантурі[23]. Пізніше діти Рубін згадували, що їхня мати зробила наукове життя цікавим і веселим, що надихнуло їх самих стати вченими[38].

Рубін вступила до Корнелльського університету, в якому навчався в аспірантурі її чоловік, та здобула ступінь магістра в 1951 році[29][32]. Під час навчання в аспірантурі вона досліджувала рух 109 галактик і однією з перших виявила відхилення їхнього руху від закону Габбла (віддалення галактик однієї від одної зі швидкістю, пропорційній відстані між ними)[21][40][41]. Вона працювала з астрономкою Мартою Карпентер над галактичною динамікою та навчалася у Філіпа Моррісона[en], Ганса Бете та Річарда Фейнмана[33][42]. Хоча висновок, до якого прийшла Рубін, — про орбітальний рух галактик навколо певного полюса, — пізніше був спростований, ідея про те, що галактики рухаються, виправдалася та спонукала до подальших досліджень[40]. Її дослідження також дали перші докази існування надгалактичної площини[en]. Результати її досліджень були надзвичайно суперечливими. Рубін домоглась того, щоб їй дозволили представити свою роботу в Американському астрономічному товаристві, хоч вона була на пізньому терміні вагітності і не була членкою товариства. За її спогадами, доповідь отримала суто негативні відгуки, і статтю не опублікували[33].

Для навчання в аспірантурі Рубін повернулась до Вашингтона і вступила до Джорджтаунського університету — єдиного університету в місті, який присуджував ступені з астрономії[21][43]. На початок аспірантури їй було 23 роки, у неї біла маленька дитина, і вона знову була вагітною[22]. В університеті вона відвідувала заняття Френсіса Гейдена[en], який порекомендував її Георгію Гамову з сусіднього Університету Джорджа Вашингтона; вчений зрештою став науковим керівником її дисертації[44]. Згодом вона так відгукувалася про Гамова: «Він не вмів ані писати, ані рахувати. Він не відразу сказав би вам, скільки буде 7×8. Але його розум був здатний осягнути Всесвіт»[45]. Дисертація Рубін, завершена в 1954 році, доводила, що галактики не випадково розподілені у Всесвіті, а утворюють великомасштабну структуру. Ця суперечлива ідея не отримала незалежних підтверджень протягом ще двох десятиліть[21][46][43][47].

Початок наукової кар'єри

[ред. | ред. код]

Після захисту дисертації протягом року Рубін працювала викладачкою математики та фізики в Монтгомері-коледжі[en]. З 1955 по 1965 рік вона працювала в Джорджтаунському університеті науковою співробітницею з астрономії, викладачкою (1959—1962), а потім професоркою-асистенткою з астрономії (1962—1965)[23][47]. Зрештою, у 1965 році вона перейшла на роботу до Інституту Карнегі у Вашингтоні, у відділ земного магнетизму[23][47][48]. Там вона познайомилася з Кентом Фордом, спеціалістом з виготовлення інструментів, з яким після цього співпрацювала багато років[49]. Оскільки в неї були маленькі діти, вона виконувала більшість своєї роботи вдома[32].

У 1963 році Рубін розпочала співпрацю з Джеффрі та Маргарет Бербіджами, яка тривала рік, і за цей час науковиця за допомогою 82-дюймового телескопа обсерваторії Макдональда зробила свої перші спостереження обертання галактик[50]. 1965 року Рубін подала заявку на спостереження в Паломарській обсерваторії[51] і стала першою жінкою, якій дозволили самостійно спостерігати в цій обсерваторії[52].

Photo of Rubin adjusting part of a large telescope
Рубін у 1963 році з 36-дюймовим телескопом Обсерваторії Кітт-Пік із прикріпленим спектрографом Кента Форда

В Інституті Карнегі Рубін розпочала спільну з Фордом роботу, пов’язану зі своєю суперечливою тезою про скупчення галактик[47], виконавши сотні спостережень за допомогою спектрографа Форда з електронною трубкою[53]. Цей підсилювач зображення дозволяв розрізняти спектри астрономічних об'єктів, які раніше були занадто тьмяними для спектрального аналізу[54][53]. Результатом цих досліджень спіральних галактик стало відкриття ефекту Рубін–Форда — видимої анізотропії у розширенні Всесвіту на масштабі 100 млн св. р.[33][55] Ідею пекулярного руху такого масштабу, вперше опубліковану в 1976 році, в той час вважали дуже суперечливою тезою[56]. Зараз цей видимий пекулярний рух вважають радше спостережним упередженням, ніж реальним фізичним ефектом[57]. Рубін та Форд також короткий час вивчали квазари, які були відкриті в 1963 році й одразу стали популярною темою досліджень[54][33].

Криві обертання галактик

[ред. | ред. код]

Бажаючи уникнути суперечливих областей астрономії, як-то квазари та рух галактик, Рубін стала вивчати обертання та зовнішні межі галактик. Зацікавлення цією темою виникло у неї під впливом співпраці з Бербіджами[58]. Вона досліджувала криві обертання спіральних галактик, вивчаючи речовину на їхній периферії. Науковиця спостерігала плоскі криві обертання: найвіддаленіші компоненти галактики рухалися з такою ж швидкістю, як і близькі до центру[59]. Крім того, вона виявила розбіжність між передбачуваним обертанням галактик на основі видимого світла та спостережуваним обертанням[60]. Її дослідження показали, що спіральні галактики обертаються достатньо швидко, щоб розлетітися, якби їх утримувала тільки гравітація зір, що їх складають. Оскільки галактики залишаються гравітаційно зв'язаними об'єктами, їх має утримувати якась велика кількість невидимої маси. Ця загадка стала відома під назвою «проблема обертання галактик»[21][59].

Photo of Rubin adjusting part of a large telescope
Рубін вимірює спектри в Інституті Карнегі у Вашингтоні, 1974 рік

Результати Рубін стали використовувати як доказ того, що спіральні галактики оточені гало темної матерії[61][21][62]. Розрахунки Рубін показали, що галактики повинні містити принаймні в п'ять-десять разів більше маси, ніж можна спостерігати безпосередньо на основі світла, випромінюваного зорями[63][64]. Результати Рубін були підтверджені в наступні десятиліття[23] і стали важливим аргументом на користь теорії темної матерії, вперше запропонованої Фріцем Цвіккі в 1930-х роках[23][33][65]. Іншими важливими аргументами за темну матерію пізніше стали дослідження космічного мікрохвильового фону та гравітаційних лінз[62][33]. Втім Рубін не виключила[66] альтернативи до темної матерії, також натхненні її дослідженнями[21], і модифікована ньютонівська динаміка здавалась їй цікавішим і захопливішим розв'язком проблеми обертання галактик, ніж темна матерія, складена з якогось нового типу елементарних частинок[67].

Ще однією сферою інтересів Рубін було явище зустрічного обертання в галактиках. Вона відкрила, що в деяких галактиках частина зір і газу можуть обертатись у напрямку, протилежному обертанню решти галактики. Це відкриття стало важливим свідченням злиття галактик та допомогло краще зрозуміти процеси утворення та еволюції галактик[52].

Рубін представила свій погляд на історію досліджень руху галактик у 2000 році в огляді «Сто років обертання галактик» у журналі Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Це була адаптація лекції, яку вона прочитала в 1996 році після отримання Золотої медалі Лондонського королівського астрономічного товариства. Науковиця стала другою жінкою, нагородженою цією медаллю, після Кероліни Гершель (1828)[21][68].

Останні роки

[ред. | ред. код]

На початку 2000-х років Вера Рубін ще продовжувала активно займатись науковою роботою[69], і у 2013 році ще виходили статті за її участю[70]. 2008 року помер Роберт Джошуа Рубін, чоловік Вери Рубін, з яким вони прожили разом близько 60 років[71]. Вера Рубін померла у ніч на 25 грудня 2016 року від ускладнень, пов'язаних із деменцією[23][32][72].

Боротьба за права жінок в науці

[ред. | ред. код]
Відомі астрономки: Вера Рубін (2-а зліва), Венді Фрідман (3-я), Сандра Фабер (4-а), Ненсі Роман (6-а). 1988 рік

Протягом життя Рубін стикалася з багатьма обмеженнями через її стать: як дрібними, так і принциповими. Заборона жінкам навчатись в аспірантурі в Принстоні завадила їй вступити туди до аспірантури[22]. В аспірантурі Рубін не могла зустрічатися зі своїм науковим керівником Георгієм Гамовим у його кабінеті, оскільки жінкам було заборонено входити в ту частину католицького університету. Щоб мати можливість проводити спостереження в Паломарській обсерваторії, вона мусила з власної ініціативи оголосити одну з чоловічих вбиралень жіночою[23].

Впродовж своєї кар'єри Рубін боролась за права жінок у науці[22][42][73]. Разом з Маргарет Бербідж вона виступала за те, щоб більше жінок обрали до Національної академії наук США та до рецензійних комісій, хоч попри цю боротьбу вона так і залишилась незадоволеною малою кількістю жінок, яких обирали щороку[74][75][52]. Сандра Фабер і Нета Бакал описали Рубін як одну з астрономок, які проклали шлях для інших жінок у цій галузі, і як «путівне світло» для тих, хто бажав мати сім'ю та зробити кар'єру в астрономії[23][59][39].

Нагороди й відзнаки

[ред. | ред. код]

Рубін не була нагороджена Нобелівською премією, хоча фізикиня Ліза Рендалл та астрономка Емілі Левеск[en] стверджували, що це було помилкою[33][76]. Втім її нагородили багатьма іншими нагородами й відзнаками:

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Обсерваторія Вери Рубін

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вера Рубін

Книги

[ред. | ред. код]
  • Rubin, Vera (1997). Bright Galaxies, Dark Matters. Masters of Modern Physics. Woodbury, New York City: Springer Verlag/AIP Press. ISBN 978-1563962318.

Статті

[ред. | ред. код]

Нижче наведено невелику добірку найважливіших статей Вери Рубін. Всього вона опублікувала понад 150 наукових праць[21][47]:

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ім'я «Vera» в залежності від вимови могло б передаватись українською як «Віра» або, менш імовірно, «Вера»[13]. Що ж стосується саме Рубін, то в україномовних джерелах зустрічаються обидва віріанти написання її імені. «Віра» вжита в «Історії астрономії» Климишина (2000)[14], «Вера» — в перекладеній науково-популярній книзі «Перше світло» Чепмен (2024)[15]. У пресі та на науково-популярних сайтах пишуть як «Вера»[16][17][18], так і «Віра»[19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ http://www.ajc.com/news/tech-science/pioneering-astronomer-vera-rubin-dies/DQjqxBSwWwrYBXHMTdiffK/
  5. ↑ http://www.bbc.co.uk/science/space/universe/scientists/vera_rubin
  6. ↑ https://www.nytimes.com/2016/12/27/science/vera-rubin-astronomist-who-made-the-case-for-dark-matter-dies-at-88.html?_r=0
  7. ↑ https://www.futura-sciences.com/sciences/actualites/matiere-noire-disparition-vera-rubin-matiere-noire-orpheline-65702/
  8. ↑ http://vcencyclopedia.vassar.edu/faculty/prominent-faculty/maud-w-makemson.html
  9. ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/rubin.html
  10. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/51005.html
  11. ↑ а б NNDB — 2002.
  12. ↑ https://www.nsf.gov/nsb/members/former.jsp
  13. ↑ Український правопис: § 129 п.3, § 130 п.1
  14. ↑ Климишин, 2000, с. 598.
  15. ↑ Чепмен Е. Перше світло. Зорі на світанку часів. — Рівне : Бородатий Тамарин, 2024. — С. 111. — ISBN 9786178154028.
  16. ↑ Десять найвпливовіших жінок-астрономів, які змінили наше розуміння Всесвіту. The Universe. Space. Tech. 8 березня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
  17. ↑ Обсерваторія імені Вери Рубін створила перші фото. І це не космос, а цвітна капуста. nauka.ua. 9 вересня 2020. Процитовано 9 січня 2025.
  18. ↑ Джонатан О'Каллаган (5 січня 2025). У нашого Сонця міг бути близнюк. Де він подівся і чи є шанс його знайти. Процитовано 14 січня 2025.
  19. ↑ Іван Крячко (9 травня 2023). Обсерваторія Рубін досягла важливої віхи. Український астрономічний портал. BBC. Процитовано 9 січня 2025.
  20. ↑ У США померла астроном Віра Рубін, робота якої допомогла відкрити темну матерію. УНІАН. 27 грудня 16. Процитовано 14 січня 2025.
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  22. ↑ а б в г д е Domonoske, Camila (26 грудня 2016). Vera Rubin, Who Confirmed Existence Of Dark Matter, Dies At 88. NPR News. Процитовано 27 грудня 2016.
  23. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  24. ↑ Falk, Dan, This Revolutionary New Observatory Will Locate Threatening Asteroids and Millions of Galaxies: Beginning next year, the Vera C. Rubin Observatory will use the world's largest digital camera to give us a whole new view of the universe, Smithsonian, June 20, 2024
  25. ↑ а б An Interesting Voyage (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2015. Процитовано 1 липня 2014.
  26. ↑ Bartusiak, Marcia (1993). Through a Universe Darkly: A Cosmic Tale of Ancient Ethers, Dark Matter, and the Fate of the Universe. Toronto, Ontario, Canada: HarperCollins Canada. с. needed. ISBN 978-0060183103. Процитовано 29 грудня 2016.
  27. ↑ Meyer, Gabriel (December 1–7, 1996). Pontifical Science Academy Banks on Stellar Cast. Eternal Word Television Network. Процитовано 19 жовтня 2010.
  28. ↑ Bartusiak, Marcia (1993). Through a Universe Darkly: A Cosmic Tale of Ancient Ethers, Dark Matter, and the Fate of the Universe. Toronto, Ontario, Canada: HarperCollins Canada. с. needed. ISBN 978-0060183103. Процитовано 29 грудня 2016.
  29. ↑ а б в Larsen, Kristine (March 2009). Vera Cooper Rubin. Jewish Women: A comprehensive historical encyclopedia. Brookline, MA: Jewish Women's Archive.
  30. ↑ The Doyenne of Dark Matter. The Attic. 2 серпня 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
  31. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  32. ↑ а б в г д Schudel, Matt (26 грудня 2016). Vera Rubin, astronomer who proved existence of dark matter, dies at 88. Washington Post. Процитовано 7 липня 2017.
  33. ↑ а б в г д е ж и Scoles, Sarah (4 жовтня 2016). How Vera Rubin Discovered Dark Matter. Astronomy Magazine. Процитовано 26 грудня 2016.
  34. ↑ а б Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  35. ↑ Vera Cooper Rubin: Shedding light on dark matter. Innovators. Vassar College. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 8 березня 2018.
  36. ↑ а б Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, dies; opened doors in astronomy, and for women. The New York Times.
  37. ↑ Pinkerton, Byrd; Hassenfeld, Noam (17 серпня 2021). Astronomers were skeptical about dark matter — until Vera Rubin came along: She built a bullet-proof case for exploring the concept. Vox. Процитовано 17 серпня 2021.
  38. ↑ а б в Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  39. ↑ а б в Bahcall, Neta A. (2 лютого 2017). Vera Rubin (1928–2016). Nature. 542 (7639): 32. Bibcode:2017Natur.542...32B. doi:10.1038/542032a. ISSN 0028-0836. PMID 28150763.
  40. ↑ а б Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  41. ↑ Vera Florence Cooper Rubin. The Bruce Medalists. Sonoma State University. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 6 липня 2017.
  42. ↑ а б Drake, Nadia (27 грудня 2016). Vera Rubin, Pioneering Astronomer, Dies at 88. National Geographic. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
  43. ↑ а б Popova, Maria (18 квітня 2016). Pioneering astronomer Vera Rubin on women in science, dark matter, and our never-ending quest to know the universe. Brain Pickings (journalist blog). Процитовано 26 грудня 2016.
  44. ↑ Vera Cooper Rubin. Smithsonian National Air and Space Museum. Women in Aviation and Space History. Процитовано 7 липня 2017.
  45. ↑ А. Д. Чернин. Гамов в Америке: 1934—1968 // Успехи физических наук. — Российская академия наук, 1994. — Т. 164, вып. 8 (25 января). — С. 867.
  46. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  47. ↑ а б в г д е Johnson, Ben; Tsai, Meigy (2001). Vera Cooper Rubin. У Turner, Jean (ред.). Contributions of 20th Century Women to Physics (CWP). Los Angeles, CA: University of California.
  48. ↑ Vera C. Rubin. Carnegie Institution: Department of Terrestrial Magnetism. Процитовано 29 грудня 2016.
  49. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  50. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  51. ↑ Feltman, Rachel (27 грудня 2016). In memory of Vera Rubin, the woman the Nobel Prize forgot. Popular Science. Процитовано 23 жовтня 2017.
  52. ↑ а б в г д е ж и к л Vera Rubin. The Gruber Foundation.
  53. ↑ а б Kent Ford & Vera Rubin's Image Tube Spectrograph named in Smithsonian's "101 Objects that Made America". DTM (Carnegie Science). 26 листопада 2013. Процитовано 23 жовтня 2017.
  54. ↑ а б Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  55. ↑ Ridpath, Ian, ред. (2016). Rubin-Ford Effect. A Dictionary of Astronomy (вид. 2nd, revised). Oxford, UK: Oxford University Press. с. 406. ISBN 9780199609055. See also the publishers online entry.
  56. ↑ Fall, S.M.; Jones, B.J.T. (1976). Isotropic Cosmic Expansion and the Rubin–Ford Effect. Nature. 262 (5 August): 457—460. Bibcode:1976Natur.262..457F. doi:10.1038/262457a0.
  57. ↑ Bernard J.T. Jones (1992). The Large Scale Structure of the Universe [§2. Inhomogeneous Universe—Observations. 2.4 Surveys with Independent Distance Estimates. 2.4.1 The Rubin-Ford Effect]. У Sánchez, F. (ред.). Observational and Physical Cosmology (PDF). Canary Islands Winter School of Astrophysics, Vol. 2. Cambridge, GBR: Cambridge University Press. ISBN 0521419964. Процитовано 28 грудня 2016.
  58. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  59. ↑ а б в г Bahcall, Neta A. (28 лютого 2017). Vera C. Rubin: Pioneering American astronomer (1928–2016). Proceedings of the National Academy of Sciences. 114 (9): 2099—2100. Bibcode:2017PNAS..114.2099B. doi:10.1073/pnas.1701066114. ISSN 0027-8424. PMC 5338491. PMID 28167783.
  60. ↑ Tucker, Wallace; Tucker, Karen (1988). The Dark Matter. William Morrow. ISBN 9780688103880.
  61. ↑ Rubin, Vera (1 грудня 2006). Seeing dark matter in the Andromeda galaxy. Physics Today (англ.). 59 (12): 8—9. Bibcode:2006PhT....59l...8R. doi:10.1063/1.2435662. ISSN 0031-9228. Our study was influential in the later conclusion that most of the matter in the universe is dark.
  62. ↑ а б Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  63. ↑ а б Vera Rubin Who Confirmed "Dark Matter" Dies. Carnegie Science. 26 грудня 2016. Процитовано 7 липня 2017.
  64. ↑ Randall, Lisa (2015). Dark Matter and the Dinosaurs. HarperCollins. ISBN 9780062328502.
  65. ↑ Peebles, P.J.E. (1993). Principles of Physical Cosmology. Princeton University Press. ISBN 978-0691019338.
  66. ↑ Rubin, Vera C. (2004). A brief history of dark matter. У Livio, M. (ред.). The Dark Universe: Matter, Energy and Gravity. Space Telescope Science Institute Symposium Series. Cambridge University Press. с. 1—13. ISBN 978-1-139-44980-9. A few brave, smart cosmologists work to modify Newton’s laws to account for the observations.
  67. ↑ 13 things that do not make sense. New Scientist. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 19 жовтня 2010.
  68. ↑ Rubin, Vera (2000). One Hundred Years of Rotating Galaxies (PDF). Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 112 (June): 747—750. Bibcode:2000PASP..112..747R. doi:10.1086/316573. Процитовано 28 грудня 2016.
  69. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  70. ↑ Статті Вери Рубін у NASA ADS
  71. ↑ Sullivan, Patricia (5 лютого 2008). Robert J. Rubin, 81; Scientist Whose Work Combined Disciplines. The Washington Post. Процитовано 28 грудня 2016.
  72. ↑ Pioneering Astronomer Vera Rubin Dies at 88. Atlanta Journal-Constitution. Associated Press. 26 грудня 2016. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  73. ↑ Grant, Andrew (27 грудня 2016). Vera Rubin in the pages of Physics Today. Physics Today (12): 12140. Bibcode:2016PhT..2016l2140G. doi:10.1063/pt.5.9080.
  74. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  75. ↑ Scoles, Sarah (4 жовтня 2016). How Vera Rubin Discovered Dark Matter. Astronomy Magazine. Процитовано 26 грудня 2016.
  76. ↑ Randall, Lisa (4 січня 2017). Why Vera Rubin Deserved a Nobel. New York Times. Процитовано 4 січня 2017.
  77. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  78. ↑ Vera Rubin. National Academy of Sciences (NAS). 2016. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  79. ↑ Irion, Robert (8 лютого 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  80. ↑ Women's History Month – Vera Rubin. 13.7 Billion Years. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  81. ↑ APS Members' Directory Search. American Philosophical Society. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 26 грудня 2016.
  82. ↑ Winners of the Gold Medal of the Royal Astronomical Society. Royal Astronomical Society. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  83. ↑ Recipients. Weizmann Women & Science Award. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 31 грудня 2016.
  84. ↑ 2002 Gruber Cosmology Prize. The Gruber Foundation. Процитовано 6 липня 2017.
  85. ↑ 2002 Gruber Cosmology Prize Press Release. The Gruber Foundation. Процитовано 26 грудня 2016.
  86. ↑ Vera Rubin Wins 2003 ASP Bruce Medal and Other ASP Award Winners. San Francisco, California, US: Astronomical Society of the Pacific (ASP). 2003. Процитовано 26 грудня 2016.
  87. ↑ James Craig Watson Medal. NAS. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
  88. ↑ News – Carnegie Institution for Science. Carnegie Science. Архів оригіналу за 12 червня 2012. Процитовано 29 грудня 2016.
  89. ↑ Dickson Prize. NNDB. Процитовано 26 грудня 2016.
  90. ↑ NSF Staff (2016). National Medal of Science 50th Anniversary: Vera Rubin (1928– ). Arlington, Virginia, US: National Science Foundation (NSF). Процитовано 26 грудня 2016.
  91. ↑ Lifetime Achievement Award. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
  92. ↑ Jansky Lecture Redirect. Процитовано 26 грудня 2016.
  93. ↑ Henry Norris Russell Lectureship. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  94. ↑ Vera Rubin Fellowship. Carnegie Science. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  95. ↑ DDA's New Early Career Prize Named for Vera Rubin. American Astronomical Society. 10 січня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  96. ↑ Vera Rubin Early Career Prize. Division on Dynamical Astronomy. Процитовано 7 липня 2017.
  97. ↑ Kremer, Ken (19 жовтня 2017). Sky Pointing Curiosity Captures Breathtaking Vista of Mount Sharp and Crater Rim, Climbs Vera Rubin Seeking Hydrated Martian Minerals. Universe Today. Процитовано 23 жовтня 2017.
  98. ↑ Overbye, Dennis (11 січня 2020). Vera Rubin Gets a Telescope of Her Own – The astronomer missed her Nobel Prize. But she now has a whole new observatory to her name. The New York Times. Процитовано 11 січня 2020.
  99. ↑ Johnson, Eddie Bernice (20 грудня 2019). H.R.3196 – 116th Congress (2019–2020): Vera C. Rubin Observatory Designation Act. www.congress.gov. Процитовано 27 грудня 2019.
  100. ↑ American Women Quarters 2025 Rolls and Bags - Dr. Vera Rubin. United States Mint. Процитовано 24 січня 2025.
  101. ↑ What is the dr. vera rubin quarter worth? value & history. United States Gold Bureau. 16 січня 2025. Процитовано 24 січня 2025.

Література

[ред. | ред. код]
  • Климишин І. А. Історія астрономії. — Івано-Франківськ : видавництво ІФТКДІ, 2000. — С. 395, 476, 612. — 598 прим. — ISBN 966-7365-89-1.
  • Rubin R. Vera Rubin / ed. Nina Byers, Gary Williams // Out of the shadows: contributions of twentieth-century women to physics. — Cambridge University Press, 2006.
  • Bahcall N.A. Vera Rubin (1928–2016) // Nature. — 2017. — Vol. 542. — P. 32. — DOI:10.1038/542032a.
  • Urry C.M. Vera Cooper Rubin (1928—2016) // Science. — 2017. — Vol. 355. — P. 462. — DOI:10.1126/science.aam7920.
  • Bahcall N.A. Vera Cooper Rubin // Physics Today. — 2017. — Т. 70, № 3. — С. 73. — DOI:10.1063/PT.3.3503.
  • Mitton, Jacqueline; Mitton, Simon (2021). Vera Rubin: A Life. Cambridge, Mass.: Belknap Press. ISBN 978-0-67-491919-8.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вера_Рубін&oldid=44415199