Вербицький Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Вербицький
Вербицький Микола Михайлович
Вербицький Микола Михайлович
Народження 11 травня 1894(1894-05-11)
Чернігів
Смерть 27 грудня 1977(1977-12-27) (83 роки)
Чернігів

Микола Михайлович Вербицький (11 травня 1894, Чернігів — 27 грудня 1977, Чернігів) — український, радянський шахіст, бронзовий призер чемпіонату України 1927 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Микола Вербицький народився в Чернігові, в багатодітній сім'ї практикуючого лікаря Михайла Костянтиновича та Інни Миколаївни Вербицької-Білопольської. Юнацькі роки Вербицького пройшли в Санкт-Петербурзі, де працював його батько. У 1909 році Микола закінчив Гатчинське реальне училище, там же виграв свій перший турнір. Згодом навчався в Петербурзькому технологічному інституті, який і став для нього справжнім шаховим університетом. Свої шахові вміння Вербицький практикував в студентських турнірах Петербурзького шахового зібрання 1912—1913 років. Серед його суперників були майбутні гросмейстери і дворазові чемпіони СРСР Григорій Левенфіш, Петро Романовський.[1]

Завдяки успішним виступам, Вербицький швидко здобув високу першу категорію (приблизно як сучасний майстер) і мав чудові шахові перспективи. У доволі масштабному петербурзькому студентському турнірі на початку 1914 року Вербицькому лише дещиці не вистачило для виходу в фінал, а журнал «Шахматный вестник» зараховував Миколу Михайловича до гравців, «які вже також мали більш або менш серйозні успіхи».

З початком Першої світової війни шахове життя поступово завмерло. До активних виступів Вербицький повернувся в період активізації шахового руху на Чернігівщині у 1923—1924 роках. Влітку 1924 році став переможцем губернського (обласного) чемпіонату з результатом 13 із 14 очок (+12-0=2). Через декілька днів доволі успішно виступив у всесоюзному турнірі міст. У 1925 році повторно виграє губернський чемпіонат, але на черговий всесоюзний турнір міст не потрапив через відсутність фінансування.

У 1926 році Вербицький виграв (7½:2½) принциповий матч у саратовця М. Шестерикова — найбільш успішного шахіста-заочника Чернігівщини до 1917 року, переможця кількох турнірів за листуванням і майбутнього чемпіона Поволжя (1927).

У 1927 році взяв участь у 4-му всеукраїнському чемпіонаті, що проходив в Полтаві. Вербицький стартував з семи перемог, однак в другій половині турніру не здобув жодної перемоги (п'ять нічиїх та три поразки). У підсумку набравши разом з Дмитром Григоренком та Володимиром Кириловим по 9½ очок розділив 3-5 місця. До речі, призове місце в першості України довгий час залишатиметься нездійсненою мрією для чернігівських шахістів, лише Олександр Носенко повторить досягнення Вербицького через 73 роки, у 2000-му. [2] Через відсутність фінансування Вербицький пропустив черговий чемпіонат України 1928 року, командну першість СРСР 1929 року, а також відбірковий турнір 1929 року де розігрувалася путівка на чемпіонат СРСР.

З 1934 року Микола Вербицький працює тренером у шаховому гуртку чернігівського палацу піонерів. Під його керівництвом 14-річна Поліна Бабушкіна на початку 1936-го виграла чемпіонат СРСР серед дівчат у Ленінграді й протягом кількох десятиліть залишалася незмінним першим номером жіночих шахів Чернігівщини. Микола Вербицький ще двічі був учасником чемпіонатів України, зокрема у 1936 році посів останнє 18 місце (4½ із 17 очок), а 1939 році — 13 місце (5½ із 15 очок), при цьому здобув перемоги над майбутнім чемпіоном України Борисом Гольденовим та п'ятиразовим чемпіоном Києва Борисом Ратнером.

Після Другої світової війни Вербицький повернувся до шахів у 1947 році у віці 53 років, при цьому демонструючи високий рівень гри. Виграв шість обласних чемпіонатів (загалом за кар'єру 10), очолював збірну Чернігівщини на командних першостях України, все частіше виступав у ролі головного судді турнірів та продовжував тренерську роботу. Активні виступи завершив у 1960 році.

Помер Микола Вербицький 27 грудня 1977 року у віці 83 років. Похований на міському кладовищі в Яцево, з лівого боку.

Турнірні результати

[ред. | ред. код]

Чемпіонати України

[ред. | ред. код]
Рік Місце
проведення
Турнір Результат + = Місце
1927 Полтава 4-й чемпіонат України 9½ з 15 7 3 5 Bronze — 5
1936 Київ 8-й чемпіонат України 4½ з 17 4 12 1 18
1939 11-й чемпіонат України (півфінал) з 1
1939 Київ 11-й чемпіонат України 5½ з 15 5 9 1 13 — 14
1949 18-й чемпіонат України (півфінал) 6 з 10 5

Чемпіонати Чернігова та Чернігівської області

[ред. | ред. код]
Рік Турнір Результат + = Місце
1924 1-й чемпіонат Чернігівської губернії 13 з 14 12 0 2 Gold
1924 2-й чемпіонат Чернігівської губернії з Gold
1925 чемпіонат Чернігова (група) 10 з 10 10 0 0 1
1925 чемпіонат Чернігова (фінал) з 7 Gold
1927 чемпіонат Чернігівщини з Gold
1929 матч-чемпіонат Чернігова з Gold
1936 1-й чемпіонат Чернігівської області 13½ з 16 Gold
1937 2-й чемпіонат Чернігівської області 9½ з Silver
1938 3-й чемпіонат Чернігівської області 8 з 11 Silver — 3
1940 чемпіонат Чернігова 11½ з 13 Gold
1940 5-й чемпіонат Чернігівської області з
1947 чемпіонат Чернігова 9½ з 11 Gold
1947 7-й чемпіонат Чернігівської області 9 з 11 Gold
1948 8-й чемпіонат Чернігівської області 11½ з 13 10 0 3 Gold
1949 9-й чемпіонат Чернігівської області 11 з 15 Silver — 3
1950 чемпіонат Чернігова з Gold
1950 10-й чемпіонат Чернігівської області 8½ з 11 8 2 1 Gold — 2
1951 11-й чемпіонат Чернігівської області 9 з 12 Silver
1952 12-й чемпіонат Чернігівської області 9 з 13 4
1953 13-й чемпіонат Чернігівської області 10½ з 13
1954 14-й чемпіонат Чернігівської області 8½ з 11 8 2 1 Gold
1955 15-й чемпіонат Чернігівської області 10 з 13 Gold
1956 16-й чемпіонат Чернігівської області з 11 4 Gold
1957 17-й чемпіонат Чернігівської області
матч-турнір за звання чемпіона
10 з 13
2 з 4

2

2

0
1 — 3
Silver
1958 чемпіонат Чернігова з Silver
1958 18-й чемпіонат Чернігівської області 9 з 13 7 2 4 Silver — 3
1959 чемпіонат Чернігова з 7 Bronze — 5
1960 20-й чемпіонат Чернігівської області 6½ з 11 4 — 6

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • «Словарь Шахматиста», 1927, стор. 73.
  • Всеукраїнський шаховий журнал «Вертикаль» № 1/98, стор. 28-32
  • Газета «Червоний стяг» 21 липня 1927 року