Вербка (Чортківський район)
село Вербка | |
---|---|
Церква Воскресіння Господнього | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Коропецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060270020097891 |
Облікова картка | Вербка |
Основні дані | |
Засноване | 1485 року |
Населення | 467 осіб |
Територія | 2.545 км² |
Густота населення | 183.5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48305 |
Телефонний код | +380 3555 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°59′15″ пн. ш. 25°8′53″ сх. д. / 48.98750° пн. ш. 25.14806° сх. д. |
Водойми | р. Коропець |
Відстань до районного центру |
18 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48370, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Коропець, вул. Марка Каганця, 10 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ве́рбка — село в Україні, у Коропецькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець (притока Дністра), на півдні району. До 2015 центр сільради, якій було підпорядковане село Діброва.
За радянських часів було перейменоване на Прогрес.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Коропецької селищної громади.
Населення — 497 осіб (2003).
Село згадується 25 лютого 1485 р.[1]
Ще одна писемна згадка — 1864 року як власність Масловського. Правдоподібно, село постало на місці фільварку «Вербки Коропецькі».
1929 року в селі утворено парафію РКЦ, яка входила до Бучацького деканату.[2]
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[3].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610672, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 304 виборці, явка 44,74%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,35%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 24,26%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 13,97%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,85%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 20,00%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 14,07%[5].
- Церква Вознесіння Господнього та Святого Димитрія (1990, кам'яна, ПЦУ та УГКЦ),
- парафіяльний костел Найсвятішого Серця Ісуса (перебудований з каплиці в 1920—1930-х рр.)[6]
- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Теребіш.
У Вербці споруджено пам'ятники:
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
- загиблому воякові УПА — «Бистрому» (2000).
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, бібліотека.
- Гончар Іван Ярославович — голова Хмельницької обласної ради
- Мужів Степан Олексійович — головний інженер «Нафтопромгазу» (РФ)[7].
-
Церква Воскресіння Господнього
-
Капличка Усікновення голови Івана Христителя
-
Капличка Матері Божої
-
Школа
-
Клуб
- ↑ Грамота суддів Подільської землі про підтвердження запису передачі шляхтичем Пясецьким Яном маєтків в с. Вербка своїй сестрі Журавській Анні. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 313
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce… S. 314
- ↑ Вспомним добрым словом Степана Мужива.
- М.Ониськів. Вербка / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 245-246
- Katarzyna Brzezina. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa w Werbce / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I.— tom 18.— 386 s.— 509 il.— S. 313-317. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)