Веретенников Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веретенников Віктор Олександрович
Народився22 серпня 1940(1940-08-22)
Дніпропетровськ, Україна
Помер15 березня 2023(2023-03-15) (82 роки)
Країна СРСР
 Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпідприємець
Галузьлітература[1], кіновиробництво[1] і політика[1]
Alma materНТУ ДП
Знання мовросійська[1]
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання, Національна спілка письменників України і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партіяфракція «Нова Україна»
ГоловувавНародний депутат України (15.05.1990-10.05.1994)
Нагороди
орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» III ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
заслужений діяч мистецтв України
IMDbID 7691480
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веретенников.

Веретенников Віктор Олександрович (також Веретенніков, 22 серпня 1940, Дніпро — 15 березня 2023, Дніпро[4]) — український промисловець, підприємець, письменник, сценарист, а також політик. Народний депутат України 1-го та 4-го скликання. Багаторічний президент та співвласник компанії «Комбінат Придніпровський» (ТМ «Злагода», ТМ «Любімчік»), в минулому президент корпорації «Дитяче харчування»).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 серпня 1940 р. в м. Дніпро в сім'ї робітників. У 1955 р. став студентом Дніпропетровського залізничного технікуму, пізніше здобув вищу освіту за спеціальністю «інженер-електромеханік» у Дніпропетровському гірничому інституті.

З 1959 р. працював електромонтером, бригадиром, майстром електромонтажного поїзда N 702. З 1961 по 1964 рр. проходив строкову військову службу.

З 1964 р. працював електрослюсарем Дніпропетровського машинобудівного заводу. З 1965 р. — старший інженер-енергетик, головний енергетик, заступник директора міськмолокозаводу N 1. У 1976 р. Веретенников В. О. стає директором міськмолокозаводу N 2.

З 1988 р. він стає Генеральним директором молочного комбінату «Придніпровський», нині президент Приватної акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський», президент Української корпорації «Дитяче харчування».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має двоє дітей.

Суспільно-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1966 року; депутат обласної Ради; член об'єднання «Нова Україна».

Висунутий кандидатом в народні депутати трудовими колективами молочного комбінату «Придніпровський», ВО кондитерської промисловості, виноробного заводу, ВО пивобезалкогольної промисловості «Дніпро», автопідприємства 0304. 18 березня 1990 р. обраний Народним депутатом України, перемігши п'ятьох претендентів і отримавши у 2-му турі 59.01 % голосів (Дніпропетровська область, індустріальний виборчий округ N 79). Входив до групи «Злагода-Центр», керівник групи; фракція «Нова Україна».

Член Комісії ВР України з питань економічної реформи і управління народним господарством.

З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 28 (Дніпропетровська область), працював у депутатській фракції «Партії промисловців і підприємців України».

Член Спілки письменників України, член Спілки Журналістів України.

Бізнес-діяльність

[ред. | ред. код]

Брати Віктор та Андрій Веретеннікови є співвласниками ТОВ «Комбінат Придніпровський» (ТМ «Злагода», ТМ «Любімчік»).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Державні нагороди:

  • невідомий рік — золота медаль ВДНГ СРСР
  • невідомий рік — медаль громадської організації «Безкорисливе серце»
  • 1986 рік — Орден «Знак Пошани»[5]
  • 2002 рік — орден «За заслуги» III ступеня;
  • 2005 рік — орден «Ярослава Мудрого» V ступеня
  • 2009 рік — звання заслужений діяч мистецтв України за літературну діяльність та розбудову українського кінематографа
  • 2012 рік — звання почесного громадянина міста Дніпра

Недержавні нагороди:

  • 1998 рік — «Золота медаль» за реформаторські ідеї, вручено у Парижі[5]
  • 1999 рік — «Людина року-99» Всеукраїнської акції «Золота еліта України» у номінації «Вища якість вітчизняної продукції» — торговельної марки «Злагода»[5]
  • 2001 рік — золота медаль «Олександра Довженко» за заслуги у розвитку літератури, телебачення та кіно, вручено у Ялті[5] (роман та фільм «Втрачений рай»; прим.: фільм заборонений в Україні з 2018 року через участь у ньому акторки Ірини Алфьорової яка перебуває у Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[6][7][8][9]);
  • 2003 рік — золота медаль «Лесі Українки» за великий внесок у розвиток української літератури (роман та фільм «Дикий табун»);
  • 2006 рік — золота медаль «Антона Чехова» за великий внесок у розвиток російської літератури;
  • 2006 рік — отримання статусу Національного фільму України (роман та серіал «Запороги»)
  • 2011 рік — кращий ігровий фільм 2011 року (роман та фільм «Заграва»);
  • 2014 рік — літературна премія Олеся Гончара в номінації «Проза» за кінороман «Гетьман».
  • 2015 рік — отримання статусу Національного фільму України (роман та фільм «Гетьман»)
  • 2017 рік — обраний академіком «Національної кіноакадемії України».

Літературні твори

[ред. | ред. код]

Бібліографія Віктора Веретенникова:[10]

Російською
  • Виктор Веретенников. Красный лог: Повести и рассказы. Днипро: Промінь, 1982. 190 стр.
  • Виктор Веретенников. Песнь оленьего урочища (Волчий гон): Роман. Москва: Молодая гвардия, 1984. 96 стр.
  • Виктор Веретенников. Нежданно – негаданно: повести и рассказы. Киев: Молодь, 1987. 184 стр. ISBN ?
    • (передрук) Виктор Веретенников. Волчий гон: Роман. Киев: Український письменник, 1992. 158 стр. ISBN 5-333-01156-7
    • (передрук) Виктор Веретенников. Песнь оленьего урочища (Волчий гон): Роман. Киев: Український письменник, 1993. 381 стр. ISBN 5-333-01156-7
  • Виктор Веретенников. Беркуты: Роман. Киев: Український письменник, 1992. 381 стр. ISBN 5-333-01108-7
  • Виктор Веретенников. Потерянный рай: Роман. Киев: Український письменник, 1995. 319 стр. ISBN 966-580-073-6
    • (передрук) Виктор Веретенников. Потерянный рай. Киев : ИЦ "Академия", 2001. 344 стр. ISBN 966-580-118-Х
  • Виктор Веретенников. Куда мчится "Дикий табун": статьи и размышления человека-созидателя, руководителя, политика, журналиста, писателя. Днепропетровск: ?, 1998. 180 стор. ISBN ?
  • Виктор Веретенников. Дикий табун: Роман. Киев: Український письменник. 1998. 253 стр. ISBN 966-579-021-8
    • (передрук) Виктор Веретенников. Дикий Табун: роман. Киносценарий. Публицистика. Киев: ИЦ Академия, 2003. 399 стр. ISBN 966-580-146-5
  • Виктор Веретенников. Сочинения : в 5 т. Киев : ИЦ "Академия", 2000. ISBN 966-580-080-9.
    • Т. 1 : Красный лог : повести. Киев : ИЦ "Академия". 2000. 376 с. ISBN 966-580-083-3
    • Т. 2 : Волчий гон: Роман ; Рассказы. Киев : ИЦ "Академия". 2000. 408 с. - ISBN 966-580-086-8
    • Т. 3 : Потерянный рай : роман. Киев : ИЦ "Академия". 2000. 336 с. ISBN 966-580-089-2
    • Т. 4 : Дикий табун: Роман; Публицистика. Киев : ИЦ "Академия". 2000. 368 с. - ISBN 966-580-092-2
    • Т. 5 : Скачки. Кыйив : ИЦ "Академия". 2000. 368 с. ISBN 966-580-068-X
  • Виктор Веретенников. Скачки. Киев : ИЦ "Академия", 2002. 384 стр. ISBN 966-580-118-Х
  • Виктор Веретенников. Запороги: роман-киносценарий. Киев: ИЦ Академия, 2006. 407 стр. ISBN 966-580-210-0
  • Виктор Веретенников. Заграва: кинороман. Киев: Академвидав. 2010. 167 стр. ISBN 978-966-8226-95-3
  • Виктор Веретенников. Тайна трех Александров: кинороман. Киев: Академвидав. 2019. 286 стр. ISBN 978-617-572-117-9
Українською
  • Віктор Веретенников. Запороги. роман. Київ: Академія. 2004. 368 стор. ISBN 966-580-181-3
  • Віктор Веретенников. Запороги: драма на 2 дії. Київ: Академія. 2005. 46 стор. ISBN 966-580-187-2
  • Віктор Веретенников. Запороги. Дикий табун. Київ: Академія. 2005. 566 стор. ISBN 966-580-196-1
  • Віктор Веретенников. Заграва. Київ: Академія. 2009. 302 стор. ISBN ?
  • Віктор Веретенников. Гетьман: кінороман. Київ: Академвидав. 2013. 222 стор. ISBN 978-617-572-052-3
    • (передрук) Віктор Веретенников. Гетьман. Заграва. Втрачений рай: З нового десятиліття. Київ: Академвидав. 2015. 576 стор. ISBN 978-617-572-086-8
  • Віктор Веретенников. Вторгнення: кінороман. Київ: Академвидав. 2017. 222 стор. ISBN 978-617-572-100-1
  • Віктор Веретенников. Битва за престол: кінороман. Київ: Академвидав. 2018. 316 стор. ISBN 978-966-580-541-0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ У Дніпрі помер екс-депутат і президент "Злагоди" Віктор Веретенников. 16 березня 2023.
  5. ↑ а б в г Онлайн газета Політика і Культура. Архів оригіналу за 12 травня 2009. Процитовано 10 вересня 2009.
  6. ↑ Ткачук, Анастасія (25 жовтня 2018). Держкіно заборонило фільми з двома російськими акторами: Леонідом Ярмольником та Іриною Алфьоровою. unn.com.ua/uk/. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  7. ↑ Держкіно заборонило фільми з російськими акторами Ярмольником та Алфьоровою. prm.ua. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  8. ↑ Держкіно заборонило фільми з Ярмольником і Алфьоровою. ua.korrespondent.net. 24 жовтня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  9. ↑ «Держскасування»: Держкіно заборонило «Кохання у великому місті 2» і ще 4 фільми з Ярмольником і Алфьоровою. telekritika.ua/uk/. 24 жовтня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  10. ↑ Віктор Веретенников // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Веретенников_Віктор_Олександрович